Постанова № 74169383, 21.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6975/16 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у місті Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у місті Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явився представник апелянта, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 13.10.2015 року № 23658/10/26-55-11-02 повідомила позивача про те, що податкова звітність з ПДВ за вересень 2015 року разом з доповненнями до такої декларації подана всупереч вимогам абз. 2 п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: на паперових носіях, у зв'язку з чим вказана податкова звітність не прийнята як податкова декларація.

Також ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві запропонувала позивачу повторно подати звіт з ПДВ за вказаний звітний період у спосіб, передбачений п. 49.4 ст. 49 ПК України та, за необхідності, подати через загальний відділ ДПІ доповнення, яке вважатиметься невід'ємною частиною декларації.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, викладеного у вищезазначеному листі, ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 09.12.2015 року № 18603/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги, ДФС України - від 02.03.2016 року № 4343/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги, якими відмовлено у задоволенні скарг позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесено до Податкового кодексу України зміни, зокрема введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 49.4 статті 49 Податкового кодексу України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Згідно з пп.пп. "а" і "б" п. 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

26 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Доказів розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку зазначеного договору не надано, а тому підстави подавати позивачем податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України відсутні.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів доходить висновку, що рішення (лист) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13 жовтня 2015 року вих. №23658/10/26-55-11-02 є правомірним.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 грудня 2015 року вих. №18603/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 02 березня 2016 року №4343/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги, зобов'язання включити відомості з поданої ТОВ "Нікея-ЛТД" податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць вересень 2015 року, доповнення та додатків 2, 3, 4 та 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних ДФС України, колегією суддів встановлено наступне.

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

У зв'язку з тим, що рішення про результати розгляду скарг не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні його права та обов'язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, вони не породжують для нього настання будь-яких юридичних наслідків.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалі від 22 червня 2015 року у справі № 2а/0370/675/11, у постановах від 12 січня 2015 року у справі № 2а/0470/2350/11 та від 20 травня 2015 року у справі № 2а-6970/12/1370.

Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі на невідповідність оскаржуваного рішення суду першої інстанції вимогам закону, що встановлює обов'язкові реквізити рішень судів, на спотворення судом першої інстанції дати ухвалення рішення, на приховування прізвищ та ініціалів суддів, на приховування прізвищ та ініціалів секретарів судового засідання, на спотворення судом першої інстанції вимоги позивача, на приховування прізвищ представників учасників справи, на приховування судом першої інстанції стислої позиції позивача, про прихований судом інтерес держави позбавити позивача 2985454 грн. від'ємного значення сум ПДВ, на приховування судом першої інстанції заяви та клопотання позивача, на приховування судом процесуальних дій у справі, на приховування судом обставин та доказів, на приховування судом оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, на відсутність висновку суду щодо непорушення рішеннями ДПІ, ГУ ДФС та ДФС України прав та інтересів позивача, на відсутність мотивів застосування судом норм права, на відсутність мотивів незастосування судом норм права, на які посилалися сторони, на відсутність мотивів висновку про законність оскаржуваних рішень, на необгрунтованість судового рішення, на несвоєчасність рішення, на обов'язок подання податкової звітності з ПДВ в електронній формі, на самоусунення суду від здійснення судового контролю не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а також не підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядок і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 23 травня 2018 року.