Постанова № 74169276, 22.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/1130/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Носа С.П., Обрізка І.М.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно сектору реєстраційної роботи центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області Худик Зоряни Юріївни на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року, ухвалене головуючим суддею Восковською О.А., у м. Ковелі, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно сектору реєстраційної роботи центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області Худик Зоряни Юріївни про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, державного реєстратора прав на нерухоме майно сектору реєстраційної роботи центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області Худик З.Ю. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Худик З.Ю. про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №35035168 від 05.05.2017 року та зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно сектору реєстраційної роботи центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області Худик З.Ю. розглянути заяву про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.05.2017 року.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року задоволено адміністративний позов.

Відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно сектору реєстраційної роботи центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області Худик З.Ю. оскаржила рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не були взяті до уваги вимоги ст.31, 33 Закону України «Про оренду землі», а з документів для реєстрації змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, поданих ОСОБА_2 та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що строк для поновлення договору оренди землі, пропущений, що є підставою для відмови у реєстрації змін. Також апелянт покликається на норми ст.ст.203,215,216 ЦК України, якими передбачено недійсність правочину та те, що такий правочин не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував порушення Ковельською міською радою вимог ст.31, 33 Закону України «Про оренду землі», якою регулюються порядок та підстави припинення договору. Крім того, вказує, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду для оскарження рішення державного реєстратора, оскільки про таке їй стало відомо в день його отримання, тобто 08.05.2017 року, а з позовом звернулася 24.10.2017 року.

Просить скасувати рішення суду і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, а тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги провести за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ковельської міської ради №18/29 від 26.01.2012 року «Про надання громадянам в оренду земельних ділянок, поновлення договорів оренди землі, припинення права користування землею» та договором оренди землі від 26.03.2012 року, укладеним між Ковельською міською радою як орендодавцем, з однієї сторони та ОСОБА_2 як орендарем з другої сторони, позивачу передано в платне строкове користування земельну ділянку для городництва площею 167 кв.м., яка розташована в м.Ковелі по вул.8-го Березня, 6 терміном на п'ять років, а саме до 26.01.2017 року. Згідно п.8 зазначеного договору по закінченню строку, на який його було укладено орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Для цього він зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений даним договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, тобто до 26.12.2016 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, яка перебуває в комунальній власності, інформація про передачу такої земельної ділянки в користування ОСОБА_2 на підставі вищезгаданого правочину була зареєстрована в Державному земельному кадастрі 05.06.2012 року(а.с.17-19).

Згідно відповіді заступника Ковельського міського голови Товстиги А.В. №7.11/1028 від 30.12.2016 року, позивач ОСОБА_2 09.12.2016 року звернулась до Центру надання адміністративних послуг із заявою про поновлення договору оренди землі і така її заява була зареєстрована за вхідним номером 41175 та розглянута відділом земельних ресурсів виконавчого комітету Ковельської міської ради, після чого така заява була винесена на розгляд сесії міської ради і про результати її розгляду ОСОБА_2 зобов'язувались повідомити додатково (а.с.20).

Згідно рішення Ковельської міської ради №21/9 від 23.03.2017 року «Про поновлення договорів оренди» міською радою як орендодавцем за строковим договором оренди землі було надано ОСОБА_2 як орендарю згоду на поновлення договору оренди землі для городництва без права зміни цільового призначення та дозвіл на укладення додаткової угоди до договору оренди землі, площею 167 кв.м., розташованої по вул.8-го Березня в м.Ковелі, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1. Відповідно до такого рішення між Ковельською міською радою та ОСОБА_2 03.04.2017 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі та викладено в новій редакції пункт 8 Договору оренди землі, де вказано, що такий договір оренди землі укладено строком на 5 років до 23.03.2022 року .

Рішенням державного реєстратора центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області Худик З.Ю. №35065168 від 05.05.2017 року ОСОБА_2 було відмовлено у внесенні змін до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1235818107194 з тих підстав, що нею порушено строк поновлення договору оренди землі.

Листом заступника міського голови Товстиги А.В.№7.11/416 від 26.05.2017 року ОСОБА_2 повідомлено про те, що підстави для укладення нового договору оренди землі з кадастровим номером земельної ділянки НОМЕР_1 відсутні, оскільки на підставі рішення Ковельської міської ради №21/9 від 23.03.2017 року надано згоду на поновлення попереднього договору оренди цієї ж земельної ділянки, зареєстрованого 05.06.2012 року між тими ж самими сторонами, а також укладено 03.04.2017 року додаткову угоду до договору оренди землі. Також повідомлено про те, що завчасно подана ОСОБА_2 заява про поновлення договору оренди землі не була своєчасно розглянута сесією Ковельської міської ради, яка мала відбутися в січні 2017 року, і таке питання вирішено на засіданні сесії лише 23.03.2017 року та прийнято рішення №21/9 про поновлення договору оренди землі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ОСОБА_2 на виконання умов договору оренди землі від 26.03.2012 року завчасно, до 26.12.2016 року, а саме 09.12.2016 року, подала до ЦНАП виконкому Ковельської міської ради заяву про поновлення строку договору оренди землі. Порушення строку розгляду та прийняття рішення за письмовою заявою позивача щодо поновлення договору оренди землі не може бути підставою для відмови у внесенні змін до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, зазначає наступне.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу і припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Як вбачається з оскаржуваного рішення державного реєстратора, підставою для відмови у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №35035168 від 05.05.2017 року було порушення строку поновлення договору оренди землі від 26.03.2017 року. Однак, як цілком обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, такої підстави для відмови в державній реєстрації законом не передбачено.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди землі від 26.03.2012 року був поновлений у зв'язку із відсутністю протягом одного місяця після закінчення строку дії договору листа-повідомлення від орендодавця (Ковельської міської ради) про заперечення у поновленні договору оренди землі після направлення орендарем Кухтою.О.Б. повідомлення про поновлення договору оренди землі.

Покликання апелянта на порушення вимог ст. ст.31, 33 Закону України «Про оренду землі», якою регулюються порядок та підстави припинення договору оренди землі, не беруться судом до уваги, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону.

Апеляційний суд наголошує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі закону та у межах повноважень, визначених законом, а відповідач, відмовляючи позивачу, вийшов за межі повноважень, визначених для нього Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Покликання апелянта на норми ст.ст.203,215,216 ЦК України щодо недійсності правочину не заслуговують на увагу, оскільки загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, сторонами дотримані і такий правочин не було визнано недійсним у передбаченому законом порядку, а тому підстав для застосування наслідків нікчемності правочину немає.

З приводу покликань апелянта на пропуск позивачем ОСОБА_2 місячного строку звернення до суду для оскарження рішення державного реєстратора, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст.100 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду) якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративно суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 31), наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області № 199/6 від 23.08.2018 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.05.2017 року без розгляду її по суті у зв'язку з тим, що така скарга оформлена без дотримання вимог ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та у зв'язку із закінченням встановленого законом строку подачі скарги. Відомостей про дату отримання такого рішення позивачем у матеріалах справи немає. Крім того, питання дотримання позивачем строку звернення до суду вирішувалося під час відкриття провадження у справі.

Також апеляційний суд зауважує, що з урахуванням завдань та принципів адміністративного судочинства, обов'язку доказування, принципу правової визначеності, особливості розподілу обов'язку доказування в адміністративних справах дозволяють трактувати будь-які «сумніви» не інакше, як неспроможність суб'єкта владних повноважень переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних рішень у спірних правовідносинах, що є невиконанням ним його процесуального обов'язку.

Нездатність державного органу довести обґрунтованість та законність власних рішень є підставою судового захисту порушених прав позивача. Будь-який інший висновок, фактично, зводить нанівець всю систему завдань адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно сектору реєстраційної роботи центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області Худик Зоряни Юріївни залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року у справі № 159/4048/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді С. П. Нос І. М. Обрізко Повне судове рішення складене 22.05.2018 року