Постанова № 74169175, 21.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1960/15 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області, Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київської області, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Державної установи "Київський слідчий ізолятор" про скасування наказу, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

09 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області, Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київської області, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Державної установи "Київський слідчий ізолятор" про скасування наказу, поновлення на роботі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено (а.с. 124-129, 177-180, том І).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 247-249, том І).

Вищий адміністративний суд України вказав, що судами не з'ясовано та не зазначено в їх рішеннях, якими наказами позивача звільнено зі служби і на якій підставі, за які конкретно дії чи бездіяльність, як вони кваліфіковані в акті службового розслідування та в наказах про звільнення, якими доказами підтверджуються.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В судове засідання суду апеляційної інстанції з'явились апелянт та представник, які підтримала вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

21 травня 2018 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від відповідача - Державної установи "Київський слідчий ізолятор", в якій відповідач просить відмовити ОСОБА_3 в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 1 липня 2013 року проходив службу в органах Державної пенітенціарної служби України, обіймав посаду інспектора відділу режиму і безпеки Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області у званні лейтенанта внутрішньої служби.

26 грудня 2014 року у Головному військово-медичному клінічному центрі "Головний військовий клінічний госпіталь" сталася втеча з-під варти ув'язненого ОСОБА_4, охорону якого здійснювали чотири працівники Київського слідчого ізолятору, у тому числі ОСОБА_3

На виконання вимоги прокуратури міста Києва від 26 грудня 2014 року №316-768 було організовано службове розслідування, за результатами проведення якого складено висновок, затверджений начальником Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області, з пропозицією притягнути винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності.

12 січня 2015 року позивача звільнено з посади інспектора відділу режиму і безпеки Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області на підставі наказу Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області по особовому складу від 12 січня 2015 року №1 о/с-пр, на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Підставою для видання спірного наказу стало подання виконуючої обов'язки начальника Київського слідчого ізолятора підполковника внутрішньої служби ОСОБА_5

Вважаючи, що наказ по особовому складу №1 о/с-пр від 12 січня 2015 року не відповідає вимогам чинного законодавства та не погоджуючись із порядком проведення розрахунку, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулює Закон України "Про державну службу" (далі - Закон). Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Статтею 9 Закону визначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2014 року в Київському слідчому ізоляторі сталась надзвичайна подія: втеча з-під варти ув'язненого ОСОБА_4 із Головного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", який перебував у зазначеній установі з метою додаткового обстеження.

Охорону ув'язненого ОСОБА_4 здійснювали чотири працівники Київського слідчого ізолятору: старший конвою - інспектор протипожежної профілактики ВРіБ капітан внутрішньої служби ОСОБА_6, інспектор ВРіБ, старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_7, інспектор ВРіБ, старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_8 та інспектор відділу режиму і безпеки Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київської області ОСОБА_3.

Організація охорони в установах Державної кримінально-виконавчої служби регулюється відомчими нормативними актами Державної пенітенціарної служби, зокрема наказом №237/ДСК від 08.12.2003 "Про затвердження Інструкції з організації охорони кримінально-виконавчих установ закритого типу" та №06 від 20.09.2000 "Про затвердження Інструкції з організації охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах".

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вказівки прокуратури міста Києва від 26.12.2014 316-768 вих-14, Управлінням Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київської області було організовано службове розслідування.

Так, відповідачем 1 був виданий наказ від 26.12.2014 року №417 "Про створення комісії щодо проведення службового розслідування по факту втечі ув'язненого ОСОБА_4.".

На виконання наказу комісією з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій зібрані матеріали, відібрані письмові пояснення у всього складу охорони, в тому числі і у позивача.

За результатами службового розслідування складений висновок, затверджений 29.12.2014 року начальником Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київської області та надані пропозиції про притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з даними висновку службового розслідування основними причинами та умовами даної надзвичайної події стали невиконання вимог наказу ДДУПВП від 20.09.2000 року №6 та наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2013 року № 460/5, ігнорування вимог нормативно - правових актів щодо охорони осіб взятих під варту, незадовільне виконання своїх службових обов'язків в частині забезпечення охорони під час конвоювання ув'язнених в медичні заклади з боку, зокрема, позивача.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатись такі види дисциплінарних стягнень: 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що за фактом втечі ув'язненого ОСОБА_4 Прокуратурою міста Києва, 26.12.2014 року розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.367 Кримінального кодексу України - службова недбалість (внесено до ЄРДР за №42014100000001754).

Відповідно до п. 66 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Матеріалами службового розслідування підтверджено факт скоєння позивачем вчинку, що суперечить інтересам служби та покладеним на нього обов'язкам. Позивач функції та завдання для яких він був прийнятий на державну службу не здійснив.

Відповідно до ч.ч. 6, 8 ст. 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

В межах розгляду справи підтверджено, що незадовільне виконання позивачем службових обов'язків в частині забезпечення охорони під час конвоювання ув'язнених в лікувальні заклади, спричинила втечу з-під варти ув'язненого ОСОБА_4 із Головного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь".

Такий вчинок позивача є винним діянням, оскільки проявився у недбалому виконанні посадових обов'язків, негативно вплинув на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань, що у свою чергу за своїм характером принижує в очах громадськості гідність та авторитет працівника системи органів Державної пенітенціарної служби України та власне органів Державної пенітенціарної служби України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядок і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 23 травня 2018 року.