Постанова № 74169166, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/442/16 Суддя суду першої інстанції: Терлецька О.О. (головуючий),

Виноградова О.І., Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Києво-Святошинської ОДПІ ГУДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" до Києво-Святошинської ОДПІ ГУДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України щодо відображення в системі електронного адміністрування ПДВ уточнюючої податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року від 05.08.2015 №9164722107 з додатками; уточнюючої податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року від 07.08.2015 №9166397423 з додатками; уточнюючої податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року від 07.08.2015 №9166403543 з додатками; уточнюючої податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року №9166403599 з додатками; уточнюючої податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року №9166403552 з додатками та зобов'язання ДФС України збільшити розмір суми податку, на яку ТОВ «Інтерфом» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиносу реєстрі податкових накладних, відповідно до показників рядку 24 уточнюючої податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року від 07.08.2015 №9166403552 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України, що виявилась у невідображенні в системі електронного адміністрування ПДВ показників уточнюючих податкових декларацій з ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом", за лютий 2015 року від 05.08.2015 №9164722107 з додатками; уточнюючої податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року від 07.08.2015 №9166397423 з додатками; уточнюючої податкової декларації з ПДВ за квітень 2015 року від 07.08.2015 №9166403543; уточнюючої податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року №9166403599; уточнюючої податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року №9166403552.

- зобов'язано Державну фіскальну службу України збільшити на 6119982 грн. розмір суми податку, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до показників р.24 уточнюючої податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року від 07.08.2015 №9166403552;

- стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" судові витрати у сумі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень.

Представником позивача 16.02.2018 направлено до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яка мотивована тим, що судом не було вирішено питання розподілу судових витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.

Додатковою постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року заяву задоволено, стягнуто на користь позивача понесені ним судові витрати на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 58 256 грн за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та ДФС України.

Відповідачі в апеляційних скаргах просять суд скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви, оскільки вважають, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на тому, що відповідачі заперечували призначення експертизи, а ДФС України подавалося клопотання про зупинення розгляду заяви у зв'язку із оскарженням постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2016.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області просить відмовити у її задоволенні, посилаючись її необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за клопотанням представника позивача ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 призначено у справі № 810/442/16 судову економічну експертизу (експертизу документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності), зобов'язано ТОВ «Інтерфом» провести попередню оплату витрат по проведенню експертизи відповідно до рахунку, виставленого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (т. 10 а.с. 97-99).

Як вбачається з акту здачі-приймання (т. 11 а.с. 3) вартість експертизи складає 58 256 грн, що були сплачені ТОВ «Інтерфом» наперед відповідно до платіжного доручення № 2503 від 10.08.2016 (т. 12 а.с. 109).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 позов ТОВ «Інтерфом» задоволено повністю.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) (у редакції, що була чинна станом на час прийняття постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2016), що кореспондується із частиною першою статті 139 КАС (у редакції, що була чинна станом на час прийняття оскаржуваної додаткової постанови) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини третьої статті 87 КАС (у редакції, що була чинна станом на час прийняття постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2016), частини першої, пункту 3 частини третьої статті 132 КАС (у редакції, що була чинна станом на час прийняття оскаржуваної додаткової постанови) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Отже, при прийнятті постанови від 06.12.2016 Київський окружний адміністративний суд мав вирішити питання розподілу судових витрат, пов'язаних із проведенням експертизи, шляхом стягнення на користь позивача 58 256 грн за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та ДФС України. Однак, зазначеного питання судом у постанові від 06.12.2016 вирішено не було.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 168 КАС (у редакції, що була чинна станом на час прийняття постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2016), що кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС (у редакції, що була чинна станом на час прийняття оскаржуваної додаткової постанови), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.

Жодних доводів щодо неспівмірності стягнутих судом витрат відповідачами зазначено не було, клопотання про зменшення цих витрат не заявлено.

При цьому, суд апеляційної інстанції, на спростування доводів скаржника зазначає, що норми КАС не пов'язують факт заперечення стороною призначення судової експертизи із розподілом судових витрат, пов'язаних із її проведенням. Оскарження ДФС України постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 також не є підставою для зупинення розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Києво-Святошинської ОДПІ ГУДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 23.05.2018.