Постанова № 74169084, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/586/16 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Національного банку України про визнання протиправними дій, скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулась ОСОБА_3 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Національного банку України (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій, скасування наказу, в якому просила суд:

- визнати дії відповідача щодо її звільнення з 26 лютого 2015 року з займаної посади - неправомірними.

- скасувати наказ відповідача від 26 лютого 2015 року щодо її звільнення та поновити її на займаній посаді.

- стягнути з відповідача на її користь за весь час вимушеного прогулу середню заробітну плату, яка складає 13086,19 грн.

- стягнути з відповідача на її користь 100 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року даний адміністративний позов залишено без розгляду, оскільки позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду.

На вказану ухвалу суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, визначений статтею 99 КАС України.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу вимог ч.3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України, якою визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Судом встановлено, що позивач з квітня 2013 року по 26 лютого 2015 року ОСОБА_3 працювала на посаді провідного економіста відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Луганській області.

Згідно із постановою Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 736 «Про окремі питання оплати праці працівників управлінь Національного банку України в Донецькій і Луганській областях» та внесення змін до їх граничної чисельності» у зв'язку з нестабільною ситуацією, що склалася в м. Луганську і спричинила через загрозу життю та здоров'ю працівників неможливість виконувати Управлінням своїх функцій було призупинено виконання Управлінням частини своїх функцій та прийнято рішення про скорочення чисельності працівників Управління на 242 одиниці та затверджено граничну чисельність у кількості 11 одиниць.

На виконання цієї постанови начальником Управління було видано наказ від 26 листопада 2014 року № 234-к «Про скорочення чисельності працівників Управління» на 242 одиниці.

Наказом Національного банку України від 26 лютого 2015 року № 1210-к ОСОБА_3 була звільнена з посади провідного економіста відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Луганській області у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі п. 1 статті 40 КЗпП України. Позивачу було повернуто трудову книжку.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням щодо її звільнення, позивач 14 січня 2016 року звернулась до суду із позовом про визнання звільнення протиправним та поновлення її на роботі із виплатою грошової компенсації за період вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Відтак, з наявних матеріалів справи вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізналась з дня винесення оскаржуваного наказу - 26 лютого 2015 року, тоді як до суду позивач звернулась лише 14 січня 2016 року.

При цьому, позивач звернулась до суду із заявою про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку звернення до суду. Заява обґрунтована виїздом з окупованої території та її реєстрацією на новому місці проживанні.

В той же час, позивач сама надала суду довідку від 03 вересня 2015 року, відповідно до якої її зареєстровано як переміщену особу з зони проведення АТО за адресою: АДРЕСА_1, однак адміністративний позов було подано тільки 14 січня 2016 року. Тобто, з вересня 2015 року позивач перебувала на мирній території та мала змогу звернутися до суду.

В апеляційній скарзі позивач зазначила як аргументовану підставу для пропущення строку для звернення до суду не отримання нею трудової книжки та не ознайомлення з наказом про звільнення.

Суд критично ставиться до такого посилання, оскільки з наявної в справі копії трудової книжки вбачається, що з 02 квітня 2015 року позивачу розпочато виплату допомоги по безробіттю. Тобто, в квітні 2015 року трудова книжка позивача вже була в неї на руках. Проте, до суду ОСОБА_3 вчасно не звернулась.

З урахуванням наведених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач була обізнана про порушення своїх прав у лютому 2015 року, тобто, одразу після звільнення, однак, до суду не зверталась.

Разом з тим, позивачем не доведено наявності об'єктивно непереборних обставин, які б не залежали від волевиявлення особи або пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивача можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений процесуальним законодавством строк.

Слід зазначити, що відповідно до прецедентного права Європейського Суду право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Відповідно до ч.2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи, що позивач звернувся з адміністративним позовом до суду 14 січня 2016 року, доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також неможливості звернення до суду у встановлений законодавством строк суду не надано, приймаючи до уваги, що про її звільнення позивачу стало відомо в 2015 році, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до Національного банку України про визнання протиправними дій, скасування наказу на підставі ст.ст.99, 123, 240 КАС України у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.