Постанова № 74168976, 16.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15473/16 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Пономаренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства закордонних справ України, Заступника міністра - керівника апарату Міністерства закордонних справ України - Пристайко В.В., Голови комісії з проведення службової перевірки (розслідування) Міністерства закордонних справ України Кириченко М.М. про скасування наказу, поновлення на державній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Міністерства закордонних справ України (далі - відповідач 1), Заступника міністра - керівника апарату Міністерства закордонних справ України - Пристайко В.В. (далі - відповідач 2), Голови комісії з проведення службової перевірки (розслідування) Міністерства закордонних справ України Кириченко М.М. (далі - відповідач 3), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: визнати протиправними дії відповідача 3 щодо затвердження протоколом № 5 від 16.09.2016 р. висновку Дисциплінарної комісії за результатами службового розслідування про накладення на неї дисциплінарного стягнення; визнати незаконним та скасувати наказ відповідача 1 від 26.06.2016 р. № 1954-ос про звільнення її з посади першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці за порушення Присяги; поновити її на державній службі на вказаній посаді з 26.09.2016 р.; стягнути з відповідача 1 на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.09.2016 р.; зобов'язати відповідача 1 змінити запис у її трудовій книжці в частині визнання запису № 22 від 26.09.2016 р. недійсним та поновлення на попередній роботі; визнати незаконним та скасувати наказ відповідача 1 від 10.10.2016 р. № 2060-ос про внесення змін до наказу МЗС від 26.09.2016 р. № 1954-ос в частині зміни дати її звільнення з 26.09.2016 р. на 29.09.2016 р.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що її звільнення відбулося із порушенням Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про дипломатичну службу» та законодавства про працю. Також, зазначає, що на момент винесення наказу про звільнення вона перебувала на лікарняному листі, а під час розгляду дисциплінарної справи комісією не було враховано її пояснення та заперечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився із висновками службового розслідування відносно позивача, що в діях останньої наявні ознаки порушення Присяги державного службовця, за що до неї правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці. При цьому, місцевий суд дійшов висновку, що оскільки відповідач на момент прийняття наказу про звільнення не мав інформації про тимчасову непрацездатність позивача, з метою дотримання порядку звільнення, ним також правомірно змінено дату звільнення позивача з державної служби.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач наполягає на незаконності звільнення, заперечує скоєння інкримінованого їй дисциплінарного проступку, звертає увагу на відсутність обвинувального вироку з цього приводу. Також, не погоджується з тим, що судом не ураховано факт її звільнення під час перебування на лікарняному листі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що позивач перебувала на державній службі у МЗС України з 01.08.2001 р.

Наказом МЗС України від 10.04.2012 р. № 751-ос позивач була призначена на час довготермінового відрядження з 04.05.2012 р. на посаду консула Генерального консульства України в Пряшеві.

Наказом МЗС України від 27.11.2014 р. № 2885-ос позивач з 05.12.2014 р. була переведена з посади консула Генерального консульства України в Пряшеві на посаду першого секретаря по посаді радника Посольства України в Словацькій Республіці.

Наказом МЗС України від 26.09.2016 р. № 1954-ос позивач була звільнена з посади першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці за порушення Присяги державного службовця. Підставою для прийняття такого рішення слугували висновки Дисциплінарної комісії за результатами проведення відносно позивача службового розслідування.

Наказом МЗС України від 10.10.2016 р. № 2060-ос дату звільнення позивача змінено з 26.09.2016 р. на 29.09.2016 р.

Уважаючи дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернулася у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України «Про дипломатичну службу» (далі - Закон N 2728-III) передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з проходженням дипломатичної служби, регулюються Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про державну службу», Кодексом законів про працю України, Консульським статутом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 4 цього Закону основним завданням дипломатичної служби є, зокрема, забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права; проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, наукових, інших зв'язків з іншими державами, міжнародними організаціями; сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, поширенню у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера; забезпечення дипломатичними засобами та методами захисту суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торгово-економічних та інших інтересів.

Відповідно до ст. 30 Закону N 2728-III працівники дипломатичної служби виконують обов'язки, встановлені для державних службовців у Законі України «Про державну службу».

За приписами з ст. 4 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон N 889-VIII) державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: верховенства права; законності; професіоналізму; патріотизму; доброчесності; ефективності; забезпечення рівного доступу до державної служби; політичної неупередженості; прозорості; стабільності.

Статтею 36 цього Закону передбачено, що особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки».

Частиною 1 ст. 64 цього ж Закону визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 65 Закону N 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є, зокрема, порушення Присяги державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; дії, що шкодять авторитету державної служби; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Із аналізу тексту Присяги убачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Згідно з пунктами 3-6 розділу І Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби 05 серпня 2016 року N 158, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2016 р. за N 1203/29333 (далі - Правила) передбачено, що основною метою діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування є служіння народу України та територіальній громаді, охорона та сприяння реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.

Поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування має забезпечувати довіру суспільства до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно із п. 1 р. ІІ Правил державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування при виконанні посадових обов'язків повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов'язані виконувати свої посадові обов'язки чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських і релігійних організацій (п. 6 р. ІІ Правил).

Відповідно до п.п. 1-3 р. ІІІ Правил державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування повинні використовувати своє службове становище виключно для виконання своїх посадових обов'язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених законами України.

Державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування забороняється використовувати свої повноваження або своє службове становище в особистих (приватних) інтересах чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 13.06.2000 (далі - Порядок № 950), стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування) (п. 2 Порядку № 950).

Пунктом 3 порядку № 950 передбачено, що рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (п. 3 Порядку № 950).

Члени комісії з проведення службового розслідування несуть персональну відповідальність згідно із законодавством за повноту, всебічність і об'єктивність висновків службового розслідування та нерозголошення інформації, що стосується такого розслідування (п. 6 Порядку № 950).

Відповідно до п. 8 Порядку № 950 за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування; висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

Згідно пункту 9 Порядку №950 акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2001 р. позивач прийняла Присягу державного службовця, на час виникнення спірних правовідносин перебувала на посаді першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці. У відсутність консула виконувала обов'язки консула-дублера.

Листом прокуратури Закарпатської області від 25.05.2016 р. № 17/1-2336-16 Міністерство закордонних справ України було повідомлено про початок досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України у зв'язку із спробою незаконного переміщення 21.05.2016 р. чоловіком позивача - ОСОБА_9 через митний кордон України великої партії тютюнових виробів під виглядом дипломатичного вантажу на підставі листа Посольства України в Словацькій Республіці, складеного українською та словацькою мовами № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р., за підписом першого секретаря Посольства України в Словаччині - ОСОБА_2

Згідно листа посла Посольства України в Словацькій Республіці від 23.05.2016 р. № 6139/3-910-723 факт чи наміри виїзду за межі Словаччини свого чоловіка на автомобілі чи іншими видами транспорту позивач нікого в Посольстві не інформувала. Жодних доручень від Посольства для доставки в дипустанову любих видів вантажу ані позивач, ані її чоловік не отримували. Жодних супроводжуючих документів на ім'я ОСОБА_9, або на вантаж, який міг перевозитися автомобілем, який належав вказаній особі, не готувалось, не реєструвалось та не видавалось.

Зважаючи на те, що вказана подія призвела до значного інформаційного та дипломатичного скандалу, директором Департаменту менеджменту персоналу було направлено заступнику міністра-керівнику апарату службову записку щодо проведення за даним фактом службового розслідування.

Наказами МЗС України від 06.06.2016 р. № 165 та від 22.07.2016 № 223 створено Дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ у складі 8 осіб та затверджено її персональний склад.

На засіданні Дисциплінарної комісії розглянуто проект Висновку службового розслідування за результатами розгляду дисциплінарного провадження стосовно першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці - ОСОБА_2 та за результатами голосування прийнято рішення про його затвердження, яке оформлено протоколом від 16.09.2016 р. № 5.

Комісія дійшла висновку, що оформлення першим секретарем Посольства України в Словацькій Республіці ОСОБА_2 «супровідного листа» з порушенням встановленого Законом порядку ведення діловодства є перевищенням нею службових повноважень та порушенням правил етичної поведінки, чим завдано істотної шкоди інтересам дипломатичної служби та іміджу держави в цілому.

Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивачем порушено Присягу державного службовця, а тому стягнення, яке б відповідало тяжкості вчиненого нею проступку - є звільнення з посади державного службовця.

В обгрунтування позовних вимог та вимог апеляційної скарги позивач заперечує свою причетність до складання та підписання листа від 19.05.2016 р., посилається на відсутність кримінальних проваджень за даним фактом, протоколу про порушення митних правил у зв'язку з незаконним переміщенням тютюнових виробів.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів виходить з наступного.

Судом установлено та не спростовано позивачем під час розгляду справи, що лист № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р. за підписом першого секретаря Посольства України в Словаччині ОСОБА_2 набув значного резонансу. Події, що сталися на кордоні, а саме: спроба незаконного переміщення 21.05.2016 р. чоловіком позивача - ОСОБА_9 через митний кордон України великої партії тютюнових виробів під виглядом дипломатичного вантажу на підставі зазначеного листа, набули значного розголосу як на території України, так і на території Словаччини та були висвітлені у провідних загальнодержавних та регіональних засобах масової інформації України. Відповідні сюжети також були показані у новинах на провідних українських та іноземних телеканалах, у тому числі цей інцидент був широко висвітлений у словацьких ЗМІ, а саме: в друкованих та інтернет-виданнях, на телебаченні (статті у журналі DENNIKN від 23.05.2016 р. під назвою «Чоловік українського дипломата перевозив цигарки в якості контрабандного вантажу», у інтернет - виданні POZRI.SK від 23.05.2016 р. під назвою «Чоловік українського секретаря перевозив цигарки в якості дипломатичної пошти», у виданні SME SVET під назвою «Чоловік українського дипломата перевозив тисячі цигарок в якості контрабанди» від 23.05.2016 p. Всі зазначені статті у пресі були підкріплені відповідними фотознімками.

У матеріалах справи наявна фотокопія листа № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р. наступного змісту: «Всім кого це стосується, митним та прикордонним органам. Цим підтверджується, що 21.05.2015-24.05.2016 року на дипломатичній машині Volkswagen transporter НОМЕР_1 перевозиться дипломатичний вантаж. Відповідно до Віденської конвенції він не підлягає контролю». Вказаний лист підписано першим секретарем Посольства України в Словаччині ОСОБА_2

Із матеріалів справи убачається, що оригінал цього листа, який було пред'явлено чоловіком позивача прикордонній службі України, не зберігся.

У зв'язку із відсутністю оригіналу листа від 19.05.2016 р. та неможливістю проведення експертизи почерку, печатки та підписів на ньому, Апеляційним судом Закарпатської області постановою від 08.11.2016 р. у справі № 308/6713/16-п змінено постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2016 року, якою ОСОБА_9 (чоловіка позивача) було визнано винним в порушенні митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України (переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 620911, 10 грн. з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил.

Рішенням апеляційного суду ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України (порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю), і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн. з конфіскацією безпосередніх предметів правопорушення. Зобов'язано повернути легковий автомобіль марки «VW Transporter» реєстраційний дипломатичний номер Словацької Республіки НОМЕР_1 власнику ОСОБА_9 або його довіреній особі. В решті постанову судді місцевого суду залишено без змін.

Отже, підставою для зміни постанови судді Ужгородського міськрайонного суду від 29.07.2016 року стала виключно відсутність в матеріалах справи оригінала листа від 19.05.2016 р., що, на думку суду, виключає відповідальність за ч. 1 ст. 483 МК України.

Цей же факт став підставою для прийняття 27.03.2017 року прокуратурою Закарпатської області постанови про закриття кримінального провадження стосовно службових осіб Посольства України в Словацькій Республіці.

Іншою постановою прокуратури Закарпатської області від 27.03.2017 р. дії невстановлених слідством осіб перекваліфіковано з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 358 КК України. У постанові констатовано, що в ході досудового розслідування не встановлено доказів, які б свідчили про наявність в діях службових осіб Посольства України в Словацькій Республіці ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України - службового підроблення, проте, в діях невстановлених досудовим слідством осіб, які підробили лист Посольства України в Словацькій Республіці № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р., вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Разом з тим, із первинних пояснень позивача вбачається (а.с. 199 т. 1), що для перевезення «представницької» чи то «сувенірної продукції» з України у Словаччину нею було підготовлено супровідний лист українською та словацькою мовами, для завірення якого була використана гербова печатка до якої вона мала доступ у зв'язку з виконанням обов'язків консула-дублера на час відсутності консула.

Тобто, в своїх поясненнях позивач підтвердила, що мала доступ до гербової печатки Посольства та використовувала її для підготовки листа (службової записки) з метою перевезення її чоловіком вказаних предметів з нагоди свят.

При цьому, з матеріалів справи убачається, що замовлення на передачу сувенірної продукції не надходило, а дозвіл на використання службового транспортного засобу Посольству України в Словацькій Республіці для відрядження до України не надавався.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем було допущено порушення правил етичної поведінки державного службовця а також перевищення службових повноважень у користуванні службовими документами, а саме: порушено Інструкцію з діловодства в Міністерстві закордонних справ України, його представництвах території України та закордонних дипломатичних установах України, затверджену наказом МЗС від 11.07.2005 р. № 108. Що призвело до подій, що сталися на кордоні з Угорщиною, які зашкодили авторитету держави України у міжнародних стосунках із Словаччиною.

Відсутність кримінального провадження відносно позивача не спростовує факт інциденту, який стався безпосередньо за участю її чоловіка ОСОБА_9 на кордоні з Словаччиною та надання ним листа № 6139/24-612-920 від 19.05.2016 р. за підписом позивача, відсутність оригіналу якого виключає кримінальну відповідальність, проте не впливає на дисциплінарну відповідальність позивача як державного службовця.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наведена ситуація завдала істотної шкоди інтересам дипломатичної служби та в цілому іміджу України в очах міжнародної спільноти.

Відтак, з урахуванням характеру дисциплінарного проступку, наслідків, до яких призвели неправомірні дії позивача, такі правильно кваліфіковано як порушення Присяги державного службовця, за що до позивача правильно застосовано крайній вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби.

За таких обставин, дії Голови комісії з проведення службової перевірки (розслідування) Міністерства закордонних справ України ОСОБА_6 щодо затвердження протоколом № 5 від 16.09.2016 р. висновку Дисциплінарної комісії за результатами службового розслідування про накладення на позивача дисциплінарного стягнення та сам висновок про проведення службового розслідування є правомірними, а звільнення ОСОБА_2 з посади першого секретаря Посольства України в Словацькій Республіці за порушення Присяги державного службовця відбулося у спосіб та на підставі вимог чинного законодавства.

Колегія судів не приймає до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо того, що відповідач порушив вимоги законодавства про працю, звільнивши її під час перебування на лікарняному листі. Адже, про цей факт позивач до відома відповідача не поставила, а тому з метою дотримання порядку звільнення, МЗС України правильно прийнято наказ від 10.10.2016 р. № 2060-ос про внесення змін до наказу від 26.09.2016 р. № 1954-ос в частині зміни дати звільнення ОСОБА_2 з 26.09.2016 р. на 29.09.2016 р., у зв'язку із чим позивач фактично звільнена з 29.09.2016 року.

Таким чином, зміна дати звільнення позивача у зв'язку із її перебуванням на лікарняному листі є законною, а тому підстави для скасування наказу від 10.10.2016 р. № 2060-ос відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Н.П. Бужак суддяО.М. Кузьмишина

(Повний текст постанови складений 21 травня 2018 року.)