Постанова № 74168867, 23.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року справа №805/3576/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Казначеєва Е.Г., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, діючих за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларна» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 805/3576/17-а (головуючий суддя І інстанції Шувалова Т.О.), складеного в повному обсязі 20 лютого 2018 року в м. Слов’янськ Донецької області, за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРНА» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2017 року Головне управління ДФС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду (з урахуванням заяви податкового органу про виправлення технічної помилки у прохальній частині позовної заяви) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларна» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРНА» (ЄДРПОУ 40432522), застосованого на підставі рішення від 21 вересня 2017 року № 23444/10/05-99-14-11 (а.с. 4-5, 61).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 805/3576/17-а позовні вимоги задоволені. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларна» (код ЄДРПОУ 40432522), застосованого на підставі рішення від 21 вересня 2017 року №23444/10/05-99-14-11 (а.с. 64-66).

Не погодившись із судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларна» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, відповідно до якого арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового Кодексу України).

Апелянт зазначив, що на момент подання позовної заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків у позивача були відсутні підстави для подання такого позову у зв’язку з відсутністю самого арешту майна платника податків, через те, що арешт від 21 вересня 2017 року №23444/10/05-99-14-11 було припинено на підставі п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового Кодексу України.

При цьому апелянтом зазначено, що твердження позивача про те, що арешт не є накладеним до моменту, доки його обґрунтованість не підтверджено судом є хибним, оскільки Податковий Кодекс України дає чітке розуміння того, що арешт накладається саме рішенням керівника контролюючого органу і припиняється у разі, якщо обґрунтованість такого арешту не було підтверджено судом протягом 96 годин з дня накладення такого арешту (а.с. 73-76).

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, наполягала на тому, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларна" (код ЄДРПОУ 40432522) є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області з 11 лютого 2008 року (а.с. 6).

Наказом Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 вересня 2017 року № 1076 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларна" з питань дотримання повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2016 року тривалістю п’ять днів з 18 вересня 2017 року (а.с. 7).

Посадовим особам Головного управління ДФС у Донецькій області видано направлення на проведення перевірки №1314 від 18 вересня 2017 року (а.с. 8)

18 вересня 2017 року уповноваженими особами позивача здійснено вихід за податковою адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларна": 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, буд. 32 корп. А кв. 1 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Проте, керівник товариства ОСОБА_3 відмовилась від підписання та отримання Наказу на проведення перевірки та в допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, у зв'язку з чим, був складений Акт № 1191/05-99-14-11/40432522 (а.с. 9).

21 вересня 2017 року в.о. заступника начальника Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю “Ларна” №23444/10/05-99-14-11 відповідно до ст.94 Податкового кодексу України (а.с.15).

На виконання вимог ст.94 Податкового кодексу України Головне управління ДФС у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларна», однак ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 25 вересня 2017 року по справі № 805/3272/17-а відмовлено у прийнятті подання, у зв'язку із наявністю між сторонами спору про право (а.с. 16), зазначений спір про право виник у зв'язку із оскарженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларна» в судовому порядку наказу про проведення перевірки від 13 вересня 2017 року № 1076.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року по справі №805/3265/17-а встановлена правомірність та відповідність вимогам чинного законодавства наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 вересня 2017 року № 1076 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларна" (а.с. 52-56).

Спірним питання даної справи є правомірність заявлених вимог податкового органу про обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків (відповідача), застосованого на підставі рішення від 21 вересня 2017 року № 23444/10/05-99-14-11.

З огляду на наявність законних підстав для проведення перевірки та доведеність факту не допуску уповноважених осіб Головного управління ДФС у Донецькій області до проведення перевірки, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та підтвердив обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків (товариства), застосованого на підставі рішення від 21 вересня 2017 року №23444/10/05-99-14-11.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За змістом п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно абз. 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У відповідності до абз. 6 п. 81.1 ст. 81 ПК України відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно з п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Відтак, арешт майна платника може бути застосовано з двох підстав: якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Отже, визначальним при вирішені спору щодо застосування до платника податків виняткового способу забезпечення виконання обов'язків, визначених законом, у вигляді накладення арешту є наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, оскільки відмова у допуску до перевірки не може бути підставою для прийняття рішення про арешт рахунків платника податків в розумінні підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, якщо така перевірка здійснена без дотримання умов та порядку прийняття контролюючим органом рішення про її проведення, що свідчить про її незаконність та відсутність правових наслідків такої.

Цього ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 року справа № К/9901/3314/18 (826/689/14).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року по справі №805/3265/17-а встановлена правомірність та відповідність вимогам чинного законодавства наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 13 вересня 2017 року № 1076 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларна" (а.с. 52-56).

В матеріалах справи наявна копія акту відмови в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки Головного управління ДФС у Донецькій області від 18 вересня 2017 року № 1191/05-99-14-11/40432522, складений на підставі п.п. 81.1, ст.81 ПК України (а.с. 9).

Враховуючи наявність законних підстав для проведення перевірки, встановлених постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року по справі №805/3265/17-а та доведеність факту не допуску уповноважених осіб Головного управління ДФС у Донецькій області до проведення перевірки (вищевказаний акт), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності підтвердження застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Ларна” на підставі рішення ГУ ДФС у Донецькій області №23444/10/05-99-14-11 від 21 вересня 2017 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції надаючи правову оцінку доводам апелянта (відповідача) стосовно відсутності підстав для звернення позивача до суду з даним позовом викладеним в апеляційній скарзі, зазначає наступне.

Пунктом 94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено п. 94.10 ст. 94 ПК України, відповідно до якого, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (п.94.19. ст.94 ПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час звернення до суду з позовом) провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно із ч.8 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час звернення до суду з адміністративним позовом) у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Однак, ч. 6 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час звернення до суду з адміністративним позовом) встановлено, що відмова у прийнятті подання, зокрема, у зв'язку із наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган звертався до Донецького адміністративного суду (справа № 805/3272/17-а) за нормами ст. 183-3 КАС України з поданням щодо необхідності перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків протягом 96 годин, але у зв'язку з існуванням між учасниками справи спору про право, ухвалою суду першої інстанції від 25 вересня 2017 року відмовлено у прийнятті подання (а.с. 16).

З даною позовною заявою контролюючий орган звернувся до суду у загальному порядку, як визначено ч. 6 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час звернення до суду з адміністративним позовом).

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Саме тому ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції діючій на час звернення до суду з позовом) встановлювала особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно прописувала необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

При цьому, при розгляді подання суд здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, а розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що норми діючого на час звернення позивача з позовом до суду законодавства, визначали два способи перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - в особливому терміновому порядку, який був передбачений ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України та в загальному порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, положення ст.94 ПК України та ч.8 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час звернення до суду з адміністративним позовом) щодо необхідності перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків протягом 96 годин стосуються виключно особливого провадження за поданням податкового органу, в той час як перевірка обґрунтованості адміністративного арешту майна в порядку позовного провадження здійснюється в загальному порядку без обмеження вказаним строком та без можливості негайного виконання рішення суду у разі підтвердження обґрунтованості арешту до набрання рішенням законної сили у встановленому нормами Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Таким чином, розгляд та вирішення судом позовних вимог податкового органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна не ставиться в залежність від факту припинення такого арешту у зв'язку із відсутністю судового рішення про визнання арешту обґрунтованим протягом строку розгляду подання податкового органу.

При цьому перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 статті 94 ПК України, а предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Згідно п. 94.10 ст.94 ПК України, така перевірка повинна завершуватися відповідним висновком суду, на підставі якого суд приймає рішення по суті порушеного питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що Наказ на проведення перевірки є чинним (за рішенням суду апеляційної інстанції по справі № 805/3265/17-а), однак, перевірка не проведена у зв'язку із не допуском відповідачем уповноважених осіб позивача до проведення перевірки, які стали підставою для прийняття рішення про застосування арешту, саме ці обставини і є підставою для перевірки судом позовних вимог у загальному порядку щодо обґрунтованості прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги товариства щодо відсутності підстав для подання даного позову у зв’язку з відсутністю самого арешту майна платника податків.

При цьому, суд апеляційної інстанції не знайшов в матеріалах справи підтвердження начебто твердження позивача про те, що арешт не є накладеним до моменту, доки його обґрунтованість не підтверджено судом, відтак, суд відхиляє цей довід апеляційної скарги як невмотивований.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю “Ларна” (код ЄДРПОУ 40432522), застосованного на підставі рішення від 21 вересня 2017 року №23444/10/05-99-14-11 при наявності законних підстав для проведення перевірки платника податків (встановлено рішенням суду по справі № 805/3265/17-а) та доведеність факту не допуску уповноважених осіб Головного управління ДФС у Донецькій області до проведення перевірки.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларна» - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі № 805/3576/17-а – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 23 травня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 травня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_4

ОСОБА_5