Постанова № 74168786, 22.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року справа №805/4341/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Ястребової Л.В.,

суддів Компанієць І.Д., Міронової Г.М.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника відповідача та третіх осіб - ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 805/4341/17-а (головуючий І інстанції - Шувалова Т. О., повний текст рішення складено 12 березня 2018 року) за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Донецької області, треті особи: прокурор Донецької області Бондаренко Євген Вікторович , заступник прокурора Донецької області Ромасько Віталій Олександрович про визнання незаконними і скасування наказів, зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

11 грудня 2017 року ОСОБА_2 (надалі – позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Донецької області (надалі – відповідач), треті особи: прокурор Донецької області Бондаренко Євген Вікторович , заступник прокурора Донецької області Ромасько Віталій Олександрович про визнання незаконними та скасування наказів прокурора Донецької області № 1455 від 18.08.2017 року в частині невиплати премії за серпень 2017 року та № 1680-к від 26.09.2017 року в частині невиплати премії за вересень 2017 року та спонукати відповідача нарахувати заробітну плату з урахуванням премії та виплатити її, а також відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень (а.с. 3-7).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування фактично встановлених обставин справи і їх належної оцінки, позивач звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при винесенні рішення, суд першої інстанції, дійшовши до висновку, що ОСОБА_2 правомірно позбавлено премії, оскільки остання з 09.08.2017 року знаходилась у відпустці, звертаючи увагу суду апеляційної інстанції, що судом не взято до уваги, що з 01.08.2017 року по 08.08.2017 року ОСОБА_2 працювала, а у чинному законодавстві чітко зазначено, що премія не виплачується за час відпустки, а не за весь місяць, у якому працівник знаходився у відпустці. Апелянт також зазначив, що приймаючи рішення в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу № 1680-к від 26.09.2017 року в частині невиплати премії за вересень 2017 року, суд першої інстанції послався на п. 7 Положення про преміювання працівників органів прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 09.08.2017 року № 234, зазначивши, що премія не виплачується працівнику при звільненні з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, за винятком, серед іншого, у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, що, на думку апелянта, не ґрунтується на законі і не впливає з фактичних обставин справи, оскільки зазначений пункт положення стосується місяця, в якому працівник звільняється з роботи, а ОСОБА_2 звільнено 09.11.2017 року, тобто майже через два місяці після винесення наказу про позбавлення премії № 1680-к від 26.09.2017 року. Серед іншого, апелянт зазначає, що питання відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав, з урахуванням необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог взагалі не були предметом розгляду у судовому засіданні (а.с. 175-179).

Під час апеляційного розгляду представник відповідача та третіх осіб заперечував проти доводів апеляційної заперечував.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2, починаючи з 1995 року працювала на різних посадах в органах прокуратури, отже, в розумінні п. 17 ст. 4 КАС України, проходила публічну службу.

Відповідно до наказу Прокуратури Донецької області № 1061-к від 14.04.2016 року , у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 11, ч. 4 ст. 39, п.п. 4 п. 5-1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру», старшого радника юстиції ОСОБА_2 призначено начальником відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області (а.с. 31).

Наказом Генеральної прокуратури України від 06.07.2017 року № 73ш, відділ, в якому працювала позивач ліквідовано, а посаду, яку вона обіймала – скорочено (а.с. 32-33).

На підставі вищевказаного наказу, а також у відповідності до ст. 49-2 КЗпП України, позивача, 01.08.2017 року попереджено про звільнення з займаної посади, а також про наслідки, пов’язані з ліквідацією зазначеного структурного підрозділу прокуратури області відповідно до вимог ч. 3 ст. 16, п. 9 ч. 1 ст. 51,60 Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується її підписом на відповідному попередженні з приміткою «з довідкою ознайомлена» (а.с. 34).

Того ж дня, позивача ознайомлено з довідкою про наявність вакантних посад прокурорів та слідчих органів прокуратури Донецької області станом на 01.08.2017 року, про що також свідчить її підпис на відповідній довідці з приміткою «ознайомлена» (а.с. 35-36).

Оскільки позивач не обрала для себе одну із запропонованих їй посад, тобто не визначилась із подальшим працевлаштуванням, з 09.08.2017 року і до кінця місяця знаходилась у відпустці, начальником відділу роботи з кадрами прокуратури області подано рапорт в.о. прокурора Донецької області, в якому зазначено, що посада, яку обіймала позивач, перебуває за штатом і, фактично, вона не виконує обов’язки прокурора ( керівництвом управління завдання та особисті доручення за напрямком роботи щодо здійснення представництва їй не можуть надаватися та не надаються, що виключає інтенсивність, складність та напруженість у роботі). На підставі викладеного, начальник відділу роботи з кадрами прокуратури області зазначив, що ОСОБА_2 не може виплачуватись щомісячне преміювання та просив прийняти відповідне рішення щодо скасування позивачу встановленої надбавки ОВР та не виплачувати останній премії до вирішення питання про працевлаштування (а.с. 51).

18 серпня 2017 року, Прокуратурою Донецької області винесено Наказ № 1455-к від 18.08.2017 року про невиплату премії за серпень 2017 року ОСОБА_2 з підстав, передбачених п. 1.9 наказу Генерального прокурора України від 18.06.2015 року № 84 «Про затвердження Положення про преміювання працівників органів прокуратури України» (а.с. 14).

З тих підстав, що протягом вересня місяця (з 01.01.2017 року по 22.09.2017 року та з 25.09.2017 року по 08.10.2017 року) позивач також знаходилась у щорічній відпустці, 26.09.2017 року Прокуратурою Донецької області винесено наказ від № 1680-к, у п. 3 якого зазначено наступне «не виплачувати премію за вересень 2017 року працівникам органів прокуратури за несвоєчасне або неякісне виконання завдань, погіршення ефективності роботи, порушення трудової дисципліни, за накладення дисциплінарного стягнення, у зв’язку з відстороненням від посади в порядку передбаченому ст.ст. 154-158 КПК України, відстороненням від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання корупції», звільненням з роботи, за винятком виходу на пенсію, звільненням за станом здоров’я, відрядженням для роботи у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів, Національної академії прокуратури України чи інших органах у визначених законом випадках, у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, у порядку переведення на інше місце роботи, а також у разі застосування оборони, передбачених Законом України «Про очищення влади», зокрема, ОСОБА_2Г» (а.с. 140-143).

17 жовтня 2017 року позивач звернулась до прокурора Донецької області старшого радника юстиції ОСОБА_3 із заявою про надання належним чином завірених копій всіх наказів, якими позивачу зменшено або скасовано виплату премій, надбавок, інших видів стягнень, а також копій наказів, які іншим чином вплинули на розмір її заробітної плати.

07 листопада 2017 року позивач отримала витяги з наказів про позбавлення/зменшення премії, зокрема серпень, вересень 2017 року (а.с. 144).

09 листопада 2017 року Прокуратурою Донецької області винесено Наказ № 1879-к від 09.11.2017 року , яким, у відповідності до п.п. 3,7 ч. 1, ч. 2 ст. 11, п. 2 ч. 2 ст. 41, ст. 60 Закону України «Про прокуратуру», позивача звільнено з посади начальника відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області та посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 13).

Вважаючи, що накази прокурора Донецької області № 1455 від 18.08.2017 року та № 1680-к від 26.09.2017 року в частині невиплати премії за серпень та вересень 2017 року в частині невиплати премії не ґрунтуються на законі та порушують трудові права, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів прокурора Донецької області № 1455 від 18.08.2017 року в частині невиплати премії за серпень 2017 року та № 1680-к від 26.09.2017 року в частині невиплати премії за вересень 2017 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно з частиною 2 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років; виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 8 Закону України від 24.03.95 N 108/95-ВР "Про оплату праці").

На виконання вищевказаної норми Кабінетом Міністрів України 31.05.2012 прийнято постанову № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505).

За змістом підпункту 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" № 505 від 31 травня 2012 року керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

При вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Наказом Генерального прокурора України від 18.06.2015 № 84 затверджено Положення про преміювання працівників прокуратури органів прокуратури.

Згідно п. 1.4 Положення про преміювання працівників органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 18.06.2015 № 84, (далі-Положення № 84) премії виплачуються працівникам щомісяця на підставі наказів Генерального прокурора України, прокурорів обласного рівня, ректора Національної академії прокуратури України.

Розмір премій визначається відповідно до об'єктивної оцінки роботи працівника та його особистого вкладу в загальні результати роботи у відсотках до місячної заробітної плати працівника та грошового забезпечення військовослужбовця без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами (п.1.5 Положення № 84).

Матеріали справи свідчать, що наказ прокурора Донецької області № 1455 від 18.08.2017 року в частині невиплати премії за серпень 2017 року прийнято на підставі п. 1.9 Положення № 84, яким передбачено, що премія не виплачується працівникам за час відпусток, тимчасової непрацездатності, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться із середньої заробітної плати (службові відрядження, звільнення працівників-донорів від роботи тощо), звільненим з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, за винятком тих, які вийшли на пенсію, звільнилися у зв'язку зі вступом на денну форму навчання до аспірантури Національної академії прокуратури України, за станом здоров'я або у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України), з підстав, передбачених Законом України “Про очищення влади” (п.7-2 ст. 36 КЗпП України), чи перейшли в порядку переведення на іншу роботу.

Аналогічні підстави містить також і п. 7 Положення про преміювання працівників прокуратури органів прокуратури, затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 09.08.2017 № 234 (надалі – Положення № 234).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивач з 09.08.2017 року і до кінця місяця перебувала у щорічній відпустці, відповідачем правомірно винесено наказ № 1455-к при невиплату ОСОБА_2 премії за серпень 2017 року.

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції, при прийнятті рішення не взято до уваги, що з 01.08.2017 року по 08.08.2017 року ОСОБА_2 працювала, а у чинному законодавстві чітко зазначено, що премія не виплачується за час відпустки, а не за весь місяць, у якому працівник знаходився у відпустці.

Відповідачем не заперечується факт перебування позивача з 01.08.2017 року по 08.08.2017 року на роботі. Втім, як вже зазначалось вище, відділ організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Донецької області наказом Генеральної прокуратури України від 06.07.2017 року № 73ш ліквідовано, посаду, на якій працювала позивач «начальник відділу» скорочено, з працевлаштуванням на наявні вакантні посади прокурорів та слідчих органів прокуратури Донецької області не визначилась, тобто, позивач з 01.08.2017 року по 08.08.2017 року (6 робочих днів) фактично не виконувала функціональні обов’язки прокурора (не отримувала завдання від керівництва управління, не здійснювала особисті доручення за напрямком роботи), іншої роботи також не виконувала, що виключає інтенсивність, складність та напруженість у роботі.

У вересні 2017 року позивач також не отримувала премії на підставі Наказу № 1680-к.

Апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду апеляційної інстанції, що при винесенні рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_2 правомірно позбавлено премії, оскільки відповідач при винесенні Наказу № 1680-к керувався підставою «у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників», що суперечить вимогам діючого законодавства.

Апелянт вважає, що її випадок є виключенням і п. 7 Положення № 234 в даному випадку не може бути застосовано до спірних правовідносин і, крім того, він стосується місяця, в якому працівник звільняється з роботи, звертаючи увагу, що місяць, в якому звільнено позивача – листопад 2017 року), а спірних наказ прийнято 26.09.2017 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у п. 7 Положення № 234 відсутня вказівка, що перелік підстав для невиплати премії працівникам є вичерпним, тобто невиплата премії може здійснюватись також з інших підстав.

Слід зазначити, що преміювання працівників органів прокуратури є правом керівника та призначається виходячи з реальних результатів роботи конкретного працівника.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що накази прокурора Донецької області № 1455 від 18.08.2017 року в частині невиплати премії за серпень 2017 року та № 1680-к від 26.09.2017 року в частині невиплати премії за вересень 2017 року є правомірними та підстави для їх скасування – відсутні.

Що стосується твердження апелянта, що питання відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав, з урахуванням необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог взагалі не були предметом розгляду у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

На підставі вказаної норми, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскільки судом першої інстанції вирішено не всі заявлені позивачем позовні вимоги, позивач має право звернутися до суду першої інстанції із заявою про винесення додаткового судового рішення.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч. 2 ст. 252 КАС України).

Що стосується вимоги позивача про стягнення з прокуратури Донецької області судових витрат, які пов’язано з поданням позовної заяви та апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року, під час відкриття провадження в адміністративній справі, позивача, відповідно до ст. 88 КАС України, звільнено від сплати судового збору (а.с. 1).

Як зазначалось вище, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, тому, судовий збір не підлягає стягненню.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 року позивача звільнено від сплати судових витрат за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що судовий збір позивачем не сплачувався ні за подання адміністративного позову, ні за подання апеляційної скарги, і, крім того, у задоволенні адміністративного позову відмовлено, розподіл судових витрат у даній справі не підлягає здійсненню.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 22 травня 2018 року.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року у справі № 805/4341/17-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

ОСОБА_4