Рішення № 74168754, 23.05.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1240/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2018 року ОСОБА_2 /надалі - позивач; ОСОБА_2./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського обласного військового комісаріату /надалі - відповідач; Полтавський ОВК/ про визнання протиправною відмови Полтавського ОВК у складанні висновку про наявність у ОСОБА_2 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 23 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії МО України (вих. № 12/629 від 06 квітня 2018 року) та зобов'язання Полтавського ОВК скласти висновок про наявність у ОСОБА_2 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни 2 групи з 23 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити його на розгляд комісії МО України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у період проходження військової служби він брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, де, при виконанні службового завдання, отримав осколкові поранення голови, спини, передньої черевної стінки та обох рук. Рішенням Полтавської МСЕК ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності з 23.11.2016, вперше, у зв'язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому позивач вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статей 16, 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військового резерві". Відповідач відмовив позивачу у складенні висновку про наявність у ОСОБА_2 права на отримання такої допомоги та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі /а.с. 2-4/.

24 квітня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позов /а.с. 27-28/, у якому представник Полтавського ОВК просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 28.12.2016 позивачу встановлена друга група інвалідності з 23.11.2016, згідно з записами у військовому квитку НОМЕР_2 ОСОБА_2 проходив строкову військову службу з 10.11.1987 по 27.10.1989, тому враховуючи, що з часу звільнення позивача минуло понад три місяці, останній не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Зазначає, що позивач не надав копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі /а.с. 45-53/.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання /а.с. 26/, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій просив у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві від 19.04.2018 № 2/288 /а.с. 54/.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах з 10 листопада 1987 року по 27 жовтня 1989 року, та приймав участь в бойових діяв ДРА з 17 серпня 1988 року по 09 лютого 1989 року, що підтверджується довідкою Семенівського районного військового комісаріату від 02.11.2016 № 6/56, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 34/.

У витязі із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (Протокол №4614 від 07.11.2016) зазначено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, спини, передньої черевної стінки, обох рук (контузія головного мозку - 1988р.), старшого сержанта у відставці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2629/Ж від 03.11.2016 Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи /а.с. 15/, що в подальшому призвело до розвитку: "Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст., прогресуючого перебігу, з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло-координаторними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією, частими лікворо-динамічними кризами, стійко вираженим цефалгічним синдромом. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з розсіяною органічною симптоматикою, вираженими лікворо-динамічними порушеннями, центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ст. Двобічної хронічної сенсоневральної туговухості І ст.", що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, - ПОРАНЕННЯ (КОНТУЗІЯ) та ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В КРАЇНАХ, ДЕ ВЕЛИСЯ БОЙОВІ ДІЇ. /а.с. 41/.

Позивачу з 23.11.2016 вперше встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням (контузією) та захворювання, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0554950 /а.с. 31/.

Позивач звернувся до Полтавського ОВК із заявою від 29 березня 2018 року, яка надійшла до Полтавського ОВК 05 квітня 2018 року, у якій просив направити документи на розгляд комісії МО України для призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 /а.с. 30/.

Як вбачається зі змісту заяви, до вказаної заяви позивачем було додано: копію паспорта /а.с. 32/, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера /а.с. 33/, копію військового квитка /а.с. 35-40/, копію довідки МСЕК № 0554950 /а.с. 31/, копію витягу ЦВЛК /а.с. 41/, акт огляду.

Листом Полтавського ОВК від 06.04.2018 №12/629 /а.с. 29/ позивача повідомлено, що документи щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 розглянуто. Зазначено, що згідно з переліком документів, визначених Порядком та умовами призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, підставою для виплати допомоги, зокрема, є документ, що свідчить про причини та обставини поранення. Оскільки копію документа, що свідчить про причини та обставини травми не було надано, матеріали не можуть бути поданими на розгляд розпоряднику бюджетних коштів на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Не погодившись з відповіддю Полтавського ОВК, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За змістом статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Розділом ІІ Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Дослівне тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що тримісячний строк після звільнення зі служби стосується випадків, описаних у другій частині зазначеної норми, а саме: коли інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

Оскільки, як вже зазначалося судом, інвалідність ОСОБА_2 настала внаслідок множинних вогнепальних осколкових поранень голови, спини, передньої черевної стінки, обох рук (контузія головного мозку 1988 р.), що відповідає випадку, описаному у першій частині вищезазначеної норми (інвалідність, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), обмеження права позивача на отримання допомоги тримісячним строком є безпідставним.

Відтак, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 не має права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Відповідно до статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Суд зауважує, що відмовляючи у направленні наданих позивачем документів до Комісії Міністерства оборони України, відповідач посилався на відсутність копії документа, який би свідчив про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Оцінюючи наведені твердження відповідача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не визначено форму відповідного документа, а тому зазначені обставини можуть бути підтверджені будь-якими відомостями, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

За приписами підпункту "г" пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, відповідно до якого постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до пункту 21.7 названого Положення, постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

Пунктом 21.8 цього Положення визначено, що при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Аналізуючи зазначені вище норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, суд зауважує, що наведений у пункті 21.8 цього Положення перелік документів є примірним, а обставини одержаної позивачем травми можуть бути підтверджені будь-якими документами, що міститимуть достовірні відомості.

У цій справі документами, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) є висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 03 листопада 2016 року № 2629/Ж, оскільки такий висновок містить вказівку на першопричину отриманої особою травми /а.с. 15/, а також витяг з протоколу засідання Центральної ВЛК від 07.11.2016 №4614 /а.с. 41/, в якому зазначено, що ПОРАНЕННЯ (КОНТУЗІЯ) та ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В КРАЇНАХ, ДЕ ВЕЛИСЯ БОЙОВІ ДІЇ.

Таким чином, надана відповідачу копія витягу з протоколу засідання ЦВЛК містить інформацію про наявність поранення та причини його виникнення, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Наявність даного висновку виключає можливість отримання відповідного поранення внаслідок вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що позивачем разом із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги було надано Полтавському ОВК усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку.

Доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви до Полтавського ОВК суду не надано.

Пунктом 12 Порядку визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно з пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, в силу положень пункту 13 Порядку складення висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги є компетенцією відповідача. Водночас, як визначено абзацом другим пункту 13 Порядку, рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги приймає розпорядник бюджетних коштів.

Отже, відповідач не наділений повноваженнями приймати рішення по суті поданої заяви, а має лише скласти висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги та направити його разом з поданими особою документами до Комісії Міністерства оборони України.

Відтак, відмова Полтавського обласного військового комісаріату у складенні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оформлена листом Полтавського обласного військового комісаріату 06 квітня 2018 року №12/629, прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законом України, а тому є протиправною.

Враховуючи викладене вище, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_2 вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати відмову Полтавського обласного військового комісаріату у складенні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оформлену листом Полтавського обласного військового комісаріату від 06 квітня 2018 року №12/629, та зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78-а, м. Полтава, 36039; ідентифікаційний код 07851296) скласти за заявою ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 38200; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) від 29 березня 2018 року, яка отримана Полтавським обласним військовим комісаріатом 05 квітня 2018 року, висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни другої групи з 23 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити даний висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Натомість, позовна вимога про зобов'язання Полтавського обласного військового комісаріату скласти висновок про наявність у ОСОБА_2 права на призначення одноразової грошової допомоги - необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 205, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 38200; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Полтавського обласного військового комісаріату (вул. Шевченка, 78-а, м. Полтава, 36039; ідентифікаційний код 07851296) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Полтавського обласного військового комісаріату у складенні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оформлену листом Полтавського обласного військового комісаріату від 06 квітня 2018 року №12/629.

Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78-а, м. Полтава, 36039; ідентифікаційний код 07851296) скласти за заявою ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 38200; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) від 29 березня 2018 року, яка отримана Полтавським обласним військовим комісаріатом 05 квітня 2018 року, висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни другої групи з 23 листопада 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити даний висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич