Постанова № 74168698, 22.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1363/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Юей" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Юей" до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання протиправним та нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Концепт Юей" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання протиправним та нечинним рішення, зокрема, просило визнати протиправним та нечинним розпорядження відповідача від 19 жовтня 2017 року №355 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки, обмеженої вулицею Ржевською, місцевим проїздом та межею ТОВ «Сатурн-Інвест» в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради (за межами населеного пункту с-ща Холоднянське) Смілянського району Черкаської області».

Разом з позовом товариством було подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом:

- зупинення дії розпорядження Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області від 19 жовтня 2017 року №355 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки, обмеженої вулицею Ржевською, місцевим проїздом та межею ТОВ «Сатурн-Інвест» в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради (за межами населеного пункту с-ща Холоднянське) Смілянського району Черкаської області»;

- заборони Черкаській обласній державній адміністрації вчиняти будь-які дії, направлені на передачу (надання) земельних ділянок у власність та користування для розташування на території, щодо якої оскаржуваним розпорядженням затверджено ДПТ (надавати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розташування гаражів, затверджувати розроблені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розташування гаражів, приймати рішення про передачу земельних ділянок у власність та користування для розташування гаражів тощо).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року в задоволенні даного клопотання - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняте нове рішення, яким задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні даного клопотання, суд першої інстанції послався на відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що очевидною є протиправність оскаржуваного розпорядження, а невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком протиправне надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розташування гаражів, затвердження розроблених проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для розташування гаражів, приймання рішень про передачу земельних ділянок у власність та користування для розташування гаражів, що на думку позивача істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист порушених прав позивача.

Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року № 2.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» - в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Тобто, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, дослідивши клопотання про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.

Так, з тексту апеляційної скарги вбачається, що заява позивача містить вимогу про зупинення дії оскаржуваного розпорядження на час розгляду справи та заборону вчиняти дії, які можуть призвести до ще більшого порушення прав позивача та ускладнення їх ефективного захисту. Проте суду є незрозумілим про порушення яких прав апелянта йдеться у скарзі.

Відтак з наявних матеріалів справи суду не вдалося встановити яка саме очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача наразі існує.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді клопотання неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

А тому вірним є рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепт Юей" - залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.