Рішення № 74168533, 23.05.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 травня 2018 р.справа № 814/655/18 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідачаУправління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

провизнання протиправним і скасування припису № 13 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22.02.18 р.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати припис № 13 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22 лютого 2018 р.

Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку із її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а. с. 54).

На усунення недоліків позовної заяви, позивач подав виправлений адміністративний позов, в якому доповнив первинну позовну вимогу, новою вимогою про визнання протиправною і скасування постанови № 19 по справі про адміністративне правопорушення від 7 березня 2018 р. (а. с. 58-67).

За правилами ст. 47 ч. 1 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Слід відзначити, що КАС України не передбачає можливості змінювати предмет позову, як це було зроблено позивачем, на етапі виправлення недоліків позовної заяви, після залишення її без руху, оскільки в такому випадку фактично подається новий позов. Такий висновок суду підтверджується тим, що усунення недоліків позовної заяви та подання заяви про зміну предмету позову регулюються різними нормами КАС України (ст. ст. 47 і 169 відповідно) та передбачають різні процесуальні наслідки.

Крім того, за правилами ст. 47 ч. 7 КАС України, позивач повинен був подати суду докази надіслання своєї заяви, якою він фактично змінив предмет позову, відповідачу, чого ним зроблено не було, а тому суд не приймає до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог та розглядає позов у первинному обсязі, а саме вимогу про визнання протиправним і скасування припису № 13 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22 лютого 2018 р. Одночасно суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості реалізувати своє право на оскарження постанови № 19 по справі про адміністративне правопорушення від 7 березня 2018 р. в загальному порядку, шляхом подання окремої позовної заяви.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним: ним, на власній земельній ділянці, на підставі рішенням виконавчого комітету Покровської сільської ради, будівельного паспорту та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, здійснюється будівництво житлового будинку. Під час перевірки, відповідач встановив факт будівництва окрім житлового будинку господарських споруд, які не передбачені схемою забудови земельної ділянки, але, на думку позивача, можливість побудови ним господарських споруд не суперечить наявним у нього дозвільним документам. Позивач наголошує, що на теперішній час ним вжиті вичерпні заходи для виконання вимог відповідача та оформлені відповідні документи на побудовані господарські споруди. Крім того, на переконання позивача, об'єкти будівництва, які відповідач вимагає добровільно знести, не можуть вважатись самочинним будівництвом, а тому відповідач не може вимагати їх знесення.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у своєму відзиві просив в його задоволенні відмовити пославшись на таке: перевіркою позивача встановлено, що ним здійснюється будівництво декількох об'єктів нерухомості, які не передбачені будівельним паспортом та схемою забудови земельної ділянки, у зв'язку із чим позивачу видано припис про необхідність отримання дозвільних документів на будівництво та експлуатацію таких об'єктів. Позивач мав розумний строк для отримання цих документів, але вимоги припису не виконав, у зв'язку із чим відповідач вимагає знести у добровільному порядку самочинно збудовані об'єкти (а. с. 103-106).

Під час судового засідання представники сторін підтримали свої доводи, викладені в адміністративному позові та відзиві на нього.

Позовна заява містила клопотання про виклик свідка ОСОБА_2

Як визначено ст. 92 ч. 1-2 КАС України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.

Позивач не вказав місце проживання свідка, що позбавило суд можливості вирішити питання про виклик свідка в ухвалі про відкриття провадження у справі, як це передбачено ст. 92 ч. 4 КАС України. Також, позивач не навів обставини, які свідок повинен підтвердити або спростувати. У судовому засіданні представник позивача своє клопотання повторно не заявляв.

Судом було задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи письмових доказів, які підтверджують виконання ним вимог відповідача щодо отримання дозвільних документів на об'єкти будівництва (а. с. 95-102).

Під час судового засідання, судом вирішено клопотання про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3, у задоволенні якого було відмовлено (а. с. 175-176).

Від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання для оголошення рішення суду (а. с. 180).

Відповідно до ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі, дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 2-3).

Згідно із ст. 262 ч. 1 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Такими особливостями зокрема є те, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ст. 262 ч. 8 КАС України).

Як передбачено ст. 250 ч. 1 КАС України, судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, із системного аналізу наведених норм вбачається, що судові рішення, якими завершується розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження приймаються не у нарадчій кімнаті та не проголошуються в судовому засіданні, а тому у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача щодо проведення судового засідання для оголошення рішення в даній адміністративній справі.

Інших заяв і клопотань від учасників справи не надходило, інших процесуальних дій судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

30 вересня 2014 р. позивач придбав земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 га, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу (а. с. 15-16).

Набуте позивачем право власності на земельну ділянку зареєстроване ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а. с. 17).

27 лютого 2015 р. рішенням № 3 виконавчого комітету Покровської сільської ради позивачу надано дозвіл на будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 18).

1 квітня 2015 р. позивач отримав будівельний паспорт забудови земельної ділянки, відповідно до схеми до якого, передбачалось виключно будівництво житлового будинку, розмірами 15,43х17,98 м (а. с. 19-20).

9 квітня 2015 р. позивач подав до відповідача повідомлення про початок виконання будівельних робіт, відповідно до вищезазначеного будівельного паспорту та схеми забудови земельної ділянки (а. с. 21).

З 12 до 24 жовтня 2017 р. відповідач провів позапланову перевірку позивача, результати якої оформлені Актом № 241017-01-11 (далі - Акт перевірки № 1) (а. с. 133-142).

Як зазначено в Акті перевірки № 1, встановлено факт виконання позивачем будівельних робіт з влаштування фундаменту житлового будинку розмірами 15,43х17,98 м, який передбачений схемою забудови земельної ділянки. Крім цього встановлено, що позивач побудував два одноповерхових літніх будинки розмірами 15,2х3,4 м кожний та двоповерхову будівлю невизначеного призначення, розмірами 15х4,6 м без наявності відповідних дозвільних документів, що відповідач розцінив як порушення ст. 34 ч. 1 п. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт".

На підставі Акту перевірки № 1, 24 жовтня 2017 р. відповідач видав позивачу припис № 195 про зупинення підготовчих та будівельних робіт (далі - Припис № 195) (а. с. 145-146).

Приписом № 195 відповідач вимагав від позивача:

1) усунути виявлені порушення, шляхом оформлення відповідних документів, які надають право на будівництво трьох літніх будинків, термін виконання до 24 грудня 2017 р.;

2) усунути виявлені порушення, шляхом оформлення відповідних документів, які надають право на експлуатацію трьох літніх будинків, термін виконання до 24 січня 2018 р.;

3) не експлуатувати ці будинки.

22 лютого 2018 р. відповідач провів повторну позапланову перевірку позивача, за наслідками якої склав Акт № 22022018-11-1 (далі - Акт перевірки № 2) (а. с. 153-161).

В Акті перевірки № 2 зазначено, що ознак експлуатації трьох будівель не встановлено, але позивач не виконав вимоги п. п. 1 і 2 Припису № 195, тобто не отримав дозвільні документи на будівництво та експлуатацію трьох літніх будинків.

За наслідками цієї перевірки, відповідач склав спірний припис № 13 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (далі - Припис № 13), яким вимагає від позивача усунути виявлені порушення шляхом добровільного знесення самочинно збудованих будівель (а. с. 162).

З приводу виявлених відповідачем порушень, суд зазначає наступне.

Як слідує з актів перевірок, в якості порушення відповідач розцінив зведення позивачем трьох будівель (двох одноповерхових літніх будинків розмірами 15,2х3,4 м кожний та двоповерхової будівлі невизначеного призначення, розмірами 15х4,6 м), які не передбачені схемою забудови земельної ділянки. Відповідач вважає, що на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, позивач мав право здійснювати будівництво тільки житлового будинку, тоді як вищезазначені споруди він побудував самочинно, не подавши відповідного повідомлення. В свою чергу позивач вважає, що отримані ним дозвільні документи окрім житлового будинку передбачають і можливість побудови господарських споруд, якими і є вказані три будівлі, а тому немає необхідності подавати окремі повідомлення про початок виконання будівельних робіт на ці об'єкти.

Як передбачено ст. 34 ч. 1 п. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, за правилами наведеної норми, в даному випадку позивач повинен тільки повідомити відповідача про початок виконання ним будівельних робіт, подавши відповідне повідомлення, яке і є документом, який надає право на будівництво.

Позивач виконав вимоги цієї норми та подав відповідне повідомлення, в якому зазначено, що ним виконуються будівельні роботи, а саме будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими спорудами. Повідомлення містить посилання на будівельний паспорт, в якому також зазначено про будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими спорудами. Разом із тим, додатком до будівельного паспорту є схема забудови земельної ділянки, на якій відсутні будь-які об'єкти нерухомості, окрім житлового будинку.

Відповідно до п. 1.2. Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 5 липня 2011 р. № 103, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 р. за № 902/19640 (далі - Порядок № 103), будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

До складу будівельного паспорта входить схема забудови земельної ділянки (п. 2.9. Порядку № 103).

Відповідно до п. 2.10. Порядку № 103 у схемі забудови земельної ділянки визначається місце розташування запланованих об'єктів будівництва.

Як вже відзначалось судом, на схемі забудови земельної ділянки позивача відсутні жодні об'єкти будівництва, окрім житлового будинку.

Пункт 2.2. Порядку № 103 передбачає, що у разі зміни намірів забудови земельної ділянки (розміщення нових або реконструкція існуючих об'єктів), реалізація яких не перевищує граничнодопустимих параметрів, до будівельного паспорта можуть вноситись зміни. Внесення змін до будівельного паспорта здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку та на умовах, визначених для його отримання, протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів.

Таким чином, перш ніж приступати до будівництва господарських будівель, позивач повинен був внести зміни до будівельного паспорту та, відповідно, схеми забудови земельної ділянки, шляхом позначення на ній місця розташування таких будівель, чого ним зроблено не було, а тому відповідач зробив вірний висновок, що позивач здійснив будівництво трьох об'єктів нерухомості всупереч вимогам законодавства.

Факт такого порушення не заперечується і позивачем, так як в наступному, після проведення перевірок і прийняття приписів, позивач 12 квітня 2018 р. отримав новий будівельний паспорт разом із схемою забудови земельної ділянки, на якій вже нанесені раніше збудовані ним господарські будівлі (а. с. 98-99). Крім того, 2 травня 2018 р. він подав відповідачу повідомлення про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт з урахуванням змін, внесених у будівельний паспорт (а. с. 96-97).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач допустив порушення, здійснивши будівництво трьох об'єктів, які первинно були відсутні на схемі забудови земельної ділянки, а тому відповідач мав підстави вимагати від позивача отримати дозвільні документи на будівництво та експлуатацію споруд.

Разом із тим, відповідач протиправно вимагає спірним Приписом № 13 знести такі об'єкти.

Стаття 376 ч. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо 1) вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи 3) належно затвердженого проекту, або 4) з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судом вже констатувалось, що позивач повинен був внести зміни до будівельного паспорту та схеми забудови земельної ділянки, перш ніж будувати господарські будівлі, а тому суд вважає, що позивач здійснював будівництво без відповідного документа, який надає йому право виконувати будівельні роботи і за наведеною нормою ЦК України збудовані ним об'єкти є самочинним будівництвом.

За правилами ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Таким чином, обов'язковою передумовою для прийняття відповідачем припису, є встановлення об'єктивної неможливості привести об'єкти самочинного будівництва у відповідність до вимог законодавства.

Стаття 77 ч. 1 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач ніяким чином не довів суду, що самочинно збудовані позивачем об'єкти неможливо привести до вимог законодавства та легалізувати їх шляхом отримання відповідних документів. Навпаки, Приписом № 195, відповідач вимагав від позивача виключно отримати необхідні дозвільні документи на збудовані об'єкти. Тобто, відповідач сам вказав на те, що для усунення виявлених ним порушень та легалізації збудованого, позивачу достатньо отримати документи, передбачені законодавством. В той же час, за незмінності фактичних обставин, Приписом № 13, відповідач вже вимагає усунути виявлені порушення шляхом знесення будівель.

Відповідач, як орган контролю у сфері містобудівної діяльності, який наділений повноваженнями виявляти порушення та у межах повноважень реагувати на них, в даному спорі прийняв два рішення, які вимагають від позивача зовсім різних дій: за Приписом № 195, який є чинним, позивач повинен отримати дозвільні документи, а за Приписом № 13, знести об'єкти будівництва.

Суд вважає за можливе застосувати в даному спорі концепцію "законних очікувань", як частину судової практики Європейського суду з прав людини, яку в даному випадку слід розуміти таким чином, що якщо відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у своєму індивідуальному рішенні, адресованому саме позивачу, вказав на можливість легалізації збудованих ним споруд, шляхом отримання необхідних документів, останній вправі покладатись на таке рішення відповідача та діяти у відповідності до нього - позивач не повинен очікувати, що відповідач змінить своє рішення та буде вимагати усунення недоліків вже у більш несприятливий для позивача спосіб, а саме шляхом знесення.

Крім того, на час розгляду справи в суді позивач фактично виконав вимоги відповідача: подав відповідне повідомлення, яке за правилами ст. 34 ч. 1 п. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" надає йому право на виконання будівельних робіт, вніс відповідні зміни до будівельного паспорту і схеми забудови земельної ділянки, а тому неможливо стверджувати, що позивач не вжив заходи, спрямовані на виконання вимог відповідача. Той факт, що позивач виконав вимоги відповідача із порушенням термінів, передбачених Приписом № 195, є підставою для його адміністративної відповідальності, і позивач поніс вже за це покарання, так як відповідач наклав на нього штраф постановою № 19 по справі про адміністративне правопорушення від 7 березня 2018 р., але порушення термінів виконання припису не є підставою для прийняття нового припису із вимогами іншого характеру.

За правилами ст. 2 ч. 2 п. 6 і 8 КАС України, одними з критеріїв, на відповідність яким адміністративний суд перевіряє рішення суб'єкта владних повноважень, є розсудливість та пропорційність щодо дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Спірний Припис № 13 таким критеріям не відповідає.

Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 2 березня 2018 р. (а. с. 4) і з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 ідентифікаційний код 37471912) задовольнити.

2. Припис № 13 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, прийнятий 22 лютого 2018 р. Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 37471912), визнати протиправним і скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 37471912) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз