Постанова № 74168415, 22.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року справа №812/466/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 р. (у повному обсязі складено 27 березня 2018 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 812/466/18 (головуючий І інстанції суддя Кисельова Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дії, зобов’язання провести перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) 22 лютого 2018 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Луганської області № 18-411-вих 17 від 12.09.2017 року та зобов’язати відповідача провести йому перерахунок пенсії на підставі пенсійної справи та довідки прокуратури Луганської області № 18-411-вих 17 від 12.09.2017 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, з розрахунку 80% середнього заробітку та виплатити різницю за 12 місяців з 22.09.2016 року (а.с. 4-8).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 119-120).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначив, що будь-яке твердження про відсутність правових підстав для перерахунку пенсій з посиланням на п. 5 «Прикінцевих положень» Закону України від 02.03.2015 року № 213, нових редакцій Закону України «Про прокуратуру» № 1789 та № 1697, Закону України від 28.12.2014 № 76 не мають ніякого відношення до раніше призначених пенсій прокурорським працівникам, що визнані інвалідами 1 та 2 групи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Позивач засобами електронного зв’язку надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши відзив на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач перебуває на обліку в ОСОБА_2 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської та отримує пенсію як інвалід 2 групи, на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 80 % від суми місячної (чинної) заробітної плати.

22.09.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 80% від суми місячного заробітку з урахуванням підвищеного розміру заробітної плати, визначеної у довідці, виданої Прокуратурою Луганської області № 18-411 вих.17 від 12.09.2017 (а.с. 111).

ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської № 1671/03-2-31к від 29.09.2017 позивача повідомлено про винесення Рішення № 11 від 29.09.2017 про відмову в перерахунку пенсії.

У вказаному рішенні відповідач зазначив про відсутність підстав для перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, оскільки Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VІII від 28.12.2014 частина 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789- ХІІ викладена в наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України». Даний Закон згідно п. 1 Прикінцевих положень набрав чинності 01 січня 2015 року. Тобто, на час звернення позивача до управління із заявою про перерахунок пенсії, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

При цьому, 15.07.2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII. Згідно з ч. 20 ст. 86 цього Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було (а.с. 21-22).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірними питаннями у даній справі є правомірність відмови відповідача щодо перерахунку позивачу пенсії у зв’язку з підвищенням окладів робітників прокуратури та наявність у позивача права на перерахунок пенсії.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років. Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).

Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 15 липня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина вісімнадцята цієї статті).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Прийняття зазначеного Закону, як убачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Крім того, 15.07.2015 року набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” № 1697-VII. Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015 року.

Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівникам прокуратури» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 657), на яку посилається апелянт як на підставу перерахунку пенсії, затверджено нові схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, відповідно до яких відбулося підвищення заробітної плати відповідних категорій слідчо-прокурорських працівників. Зазначена постанова також не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Отже, з 1 січня по 14 липня 2015 року Урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а з 15 липня 2015 року встановлені Законом № 1789-ХІІ підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури - скасовані.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що у зв'язку зі зміною правового регулювання відносин, пов'язаних із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, розмір призначеної позивачу пенсії не зменшився.

Посилання апелянта на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ні Закон № 76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції, ні частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ, не визнано неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція щодо пенсійного забезпечення державних службовців, викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № 674/900/16-а).

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 1 січня 2015 року - дня набрання чинності Законом № 76-VIII, яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», а в подальшому у зв'язку із набранням чинності 15 липня 2015 року Закону № 1697-VІІ, який містить аналогічну норму - Урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, тому пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Луганської області № 18-411-вих 17 від 12.09.2017 року та зобов’язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії на підставі пенсійної справи та довідки прокуратури Луганської області № 18-411-вих 17 від 12.09.2017 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, з розрахунку 80% середнього заробітку та виплатити різницю за 12 місяців з 22.09.2016 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 р. у справі № 812/466/18 – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 р. у справі № 812/466/18 – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 22 травня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Л.В. Ястребова

ОСОБА_3