Рішення № 74168213, 22.05.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1364/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд визнати протиправною відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов’язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач з надуманих, необґрунтованих та непередбачених чинним законодавством підстав відмовив їй в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, позивачка наголошує на тому, що нею виконано всі вимоги передбачені законом для отримання такого дозволу.

З поданого до суду відзиву на позовну заяву представник відповідача посилався на те, що ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою не перешкоджає розробці такого проекту, оскільки особа має право замовити його розробку самостійно. Дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Зокрема, відмова у його наданні дозволу, навіть якщо вона є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.

Згідно до ст.ст.262, 263 КАС України, дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 15.03.2018 р., в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

До заяви позивач додала графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорту та ідентифікаційного коду (а.с.11-12).

Розглянувши подані документи листом від 13.04.2018 р. № К-3071/0-2608/0/17-18 повідомлено, що щодо вказаної земельної ділянки надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій особі, а тому рекомендовано повторно звернутись із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с.10).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Проаналізувавши зміст зазначеного листа відповідача суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою та суттю лист фактично є рішенням Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яким позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частина 2 ст. 22 ЗК України вказує, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України,

Ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі(у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Матеріали справи свідчать, що відмова у наданні позивачу такого дозволу аргументовані тим, що щодо вказаної земельної ділянки надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій особі. Водночас, таких доказів суду не надано, а тому суд дійшов висновку, що відповідачем з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з метою ведення особистого селянського господарства.

Також, суд зазначає, що лист відповідача та викладена в ньому позиція (фактично відмова) не містить визначених ч.7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що не може бути визнано судом правомірним.

Разом з тим, з огляду на положення КАС України, суд зазначає, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади, перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 р. № 21-11а14.

Згідно до п.п.2, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи те, що відповідачем не розглянуло заяву позивача по суті та у встановленому законом порядку, однак фактично відмовив у наданні дозволу на розроблення документації, у суду немає підстав для зобов'язання останнього надати позивачу такий дозвіл, а тому в задоволенні позовних вимог в частини зобов’язання відповідача вчинити певні дії слід відмовити.

Водночас, суд дійшов висновку, що належним захистом порушеного права позивача є зобов’язання відповідача належним чином розглянути заяву від 15.03.2018 р., оскільки саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача. При цьому, суд наголошує, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, останній не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, за яких судом визнані протиправними дії відповідача.

Таким чином встановлені судом обставини справи і наведені норми чинного законодавства свідчать, що відповідачем, при прийнятті спірного рішення, не дотримано зазначених принципів, зокрема, останнім було відмовлено позивачу без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття правомірного рішення.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача відносно того, що ненадання особі дозволу на розроблення проекту землеустрою не перешкоджає розробці такого проекту, оскільки за правилами абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В даному ж випадку, отримавши заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідачем у встановлені строки було надано відповідь та відмовлено у його наданні.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати в сумі 704,80 грн. відповідно до ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладену у листі від 13.04.2018 року № К-3071/0-2608/0/17-18.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (ід. номер: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код: 39767636) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп..

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3