Ухвала суду № 74167870, 22.05.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі

22 травня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2075/18

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Заступника керівника Менської місцевої прокуратури (вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, Чернігівська область, 15600, код ЄДРПОУ - 02910114) в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (вул. М.Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ - 37508596) до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Сосницької селищної ради (вул. Виноградського, 36, смт. Сосниця, Сосницький район, Чернігівська область, 16100, код ЄДРПОУ - 41822072), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 16100, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) про визнання договору недійсним,

У С Т А Н О В И Л А:

18.05.2018 Заступник керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Сосницької селищної ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.01.2018 № 1020/СЛА/1, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Сосницької селищної ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що оскаржуваний договір про закупівлю товарів за бюджетні кошти укладено сторонами з порушенням вимог статей 656, 669 Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України, статей 1-4 Закону України «Про публічні закупівлі», пункту 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, перевіривши матеріали позовної заяви, суддя дійшла висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства і відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У свою чергу, пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

При цьому згідно з пунктом 16 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, які визначають взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладаються на підставі закону з метою: розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень; делегування публічно-владних управлінських функцій; перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; замість видання індивідуального акта; врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Разом з тим при визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин. При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб'єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб'єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред'явлення позову.

Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.01.2018 № 1020/СЛА/1, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Сосницької селищної ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, щодо закупівлі продукції за кошти бюджету.

Враховуючи зміст позовної заяви, суб'єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, суддя дійшла висновку, що у даному випадку наявний спір, що виникає з договірних відносин, які підлягають врегулюванню на підставі норм Господарського кодексу України, в порядку господарського судочинства.

Так, відповідно до статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з пунктами 1,7 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Суд зазначає, що спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за умов участі у спорі відповідних суб'єктів та наявності між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму(частина 1 статті 655 Цивільного кодексу України).

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини 1,7 статті 179 Господарського кодексу України).

У свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 ЗУ «»Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Враховуючи вищенаведене та дослідивши матеріали адміністративного позову, суддя дійшла висновку, що у даному спорі з приводу визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.01.2018 № 1020/СЛА/1, укладеного між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Сосницької селищної ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, щодо закупівлі продукції за кошти бюджету між сторонами наявні господарські відносини, врегульовані Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спір про право, що виникає з відповідних відносин.

За таких обставин позов не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи та спрямований на захист прав у сфері господарсько - правових, а не публічно-правових відносинах, що виключає можливість його розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи суб`єктний склад сторін, зміст заявлених позивачем вимог та предмет, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суддя дійшла висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.

При цьому, на виконання положень частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 170, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Заступника керівника Менської місцевої прокуратури (вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, Чернігівська область, 15600, код ЄДРПОУ - 02910114) в інтересах Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (вул. М.Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ - 37508596) до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Сосницької селищної ради (вул. Виноградського, 36, смт. Сосниця, Сосницький район, Чернігівська область, 16100, код ЄДРПОУ - 41822072), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 16100, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) про визнання договору недійсним - відмовити.

Роз'яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про відмову у відкритті провадження у справі протягом 15 днів з дня її проголошення у порядку, передбаченому статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Падій