Рішення № 74167662, 17.05.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/907/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Рибалка Л.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення; зобов'язання прийняти рішення та встановлення статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення встановленого зразка.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що у період із 03.04.1988 по 04.05.1988 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони та є інвалідом, захворювання якої пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку із чим ОСОБА_1 має право на встановлення статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачу відповідного посвідчення.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. У письмових запереченнях зазначив, що за відсутності доказів залучення позивача до складу саме формувань Цивільної оборони у останнього відсутні правові підстави для надання статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення /а.с. 35-36/.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 /а.с. 13/.

Згідно довідки від 28.02.2018 № 320, виданої Приватним акціонерним товариством "АТП-15339", ОСОБА_1 у період із 03.04.1988 по 04.05.1988 згідно з наказом від 04.04.1988 № 48-К був направлений у відрядження для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС /а.с. 8-9/.

Відповідно до довідки Медико-соціальної (експертної) комісії Сер. МСЕ - серії 7-66 КА № 0127665 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи безстроково, причина інвалідності - захворювання пов'язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС /а.с. 14/.

ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації з заявою, в якій просив встановити йому статус інваліда війни, як особі, що брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони та видати посвідчення інваліда війни.

Листом від 05.03.2018 № 05-02/671 Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни на підставі ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з посиланням на те, що він має захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС, яке не є підставою для встановлення статусу інваліда війни /а.с. 7/.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (далі по тексту - Закон №3551-ХІІ), до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Підставою для надання учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС статусу інваліда війни є довідки, що надаються управліннями з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і підтверджують залучення особи до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації аварії на ЧАЕС із зазначенням назви формування, терміну перебування у зоні відчуження та причинний зв'язок інвалідності із захворюванням, пов'язаним з цією аварією.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 року № 90, формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення. Завдання щодо виконання завдань виробничого характеру на них не покладалися та не покладаються.

У відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111-1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року № 01, від 30.04.1986 року № 2, від 04.05.1986 року № 16, від 19.05.1986 року № 52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Аналізуючи згадані вище нормативні акти, суд дійшов до висновку про те, що цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони в обов'язковому порядку залучалось все працездатне населення.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Згідно з інформаційною довідкою (про участь у формування ЦО) Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації від 19.04.2018 № 01-1-14/647-1 щодо ОСОБА_1 формування ЦО, в т.ч. і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони /а.с. 41/.

З урахуванням викладеного, формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Зазначене спростовує доводи відповідача про неналежність позивача до формувань Цивільної оборони.

Пунктами 7, 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 визначено, що «Посвідчення інваліда війни» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Таким чином, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 /а.с. 11/.

Згідно довідки від 28.02.2018 № 320, виданої Приватним акціонерним товариством "АТП-15339", ОСОБА_1 у період із 03.04.1988 по 04.05.1988 згідно з наказом від 04.04.1988 № 48-К був направлений у відрядження для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС /а.с. 8-9/.

Відповідно до довідки Медико-соціальної (експертної) комісії Сер. МСЕ - серії 7-66 КА № 0127665 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи безстроково, причина інвалідності - захворювання пов'язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС /а.с. 14/.

Наявність всіх необхідних документів безсумнівно підтверджують факт участі позивача у відповідний період у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування Цивільної оборони.

Виходячи з викладеного, доводи відповідача про відсутність необхідних документів, які б підтверджували факт виконання ОСОБА_1 робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС саме у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, суд вважає безпідставними.

Враховуючи, що позивач у період із 03.04.1988 по 04.05.1988 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони та є інвалідом, захворювання якої пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 має право на встановлення статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачу відповідного посвідчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні статусу інваліда війни відповідно до п.9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі посвідчення інваліда війни, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації (вул. Воздвиженська, 40, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, код ЄДРПОУ 03195104) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову від 05.03.2018 № 05-02/671 Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації у встановленні ОСОБА_1 статуса інваліда війни і видачі посвідчення інваліда війни.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 травня 2018 року.

Суддя А.Б. Головко