Ухвала суду № 74167340, 23.05.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/957/18

№ 1-кс/183/509/18

23 травня 2018 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Крохмалюк І.П., секретар судового засідання Нікітіна К.Є., розглянувши клопотання слідчого Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, про продовження у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 146, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженому, офіційно не працюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимому,

підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України,

за участі:

прокурора Дахно М.М.,

захисників ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

підозрюваного ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно до вимог ст. ст. 176-178 КПК України слідчий Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 звернулася до слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 12 лютого 2018 року приблизно о 04.20 годині ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, знаходячись у дворі будинку 5 по вул. Паланочній м. Новомосковська Дніпропетровської області, наздогнали ОСОБА_7 та почали завдавати йому удари руками та ногами по голові та тулубу, чим спричинили йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді набряку та здавлення головного мозку, крововиливів під м’які мозкові оболонки та у шлуночки головного мозку, закритої внутрішньої черепної травми, як небезпечні для життя в момент заподіяння, що в подальшому призвело до його смерті.

Дії ОСОБА_3 в цій частині кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків, 12 лютого 2018 року приблизно о 04.25 годині ОСОБА_3, знаходячись у дворі будинку 5 по вул. Паланочній м. Новомосковська Дніпропетровської області, після спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, за допомогою фізичної сили поклали останнього до багажнику автомобіля марки «HONDA ACCORD» білого кольору, державний номер НОМЕР_1, кришку багажника зачинили, таким чином протиправно відкрито захопили останнього та відвезли на територію домоволодіння 40 по вул. Лісній с. Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області, де, зв’язавши ОСОБА_7, почали протиправно утримувати останнього проти його волі у сараї вказаного домоволодіння приблизно до 11.00 годин 12 лютого 2018 року.

12 лютого 2018 року приблизно об 11.00 годині внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_6 потерпілий ОСОБА_7 помер.

Дії ОСОБА_3 в цій частині кваліфіковано за ч. 3 ст. 146 КК України, як викрадення людини за попередньою змовою групою осіб способом, небезпечним для здоров’я та життя потерпілого, що спричинило тяжкі наслідки.

Вказаний факт 15.02.2018 року слідчим Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області внесено до ЄРДР за № 12018040370000482 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та направлено за підслідністю до СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, після чого перекваліфіковано на ч. 2 ст. 121 КК України.

04.05.2018 року апеляційний суд Дніпропетровської області задовольнив апеляційну скаргу прокурора та дійшов до висновку про те, що про необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_3 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 травня 2018 року, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, і обґрунтованість підозри у вчиненні вказаних злочинів підтверджується вагомими наявними доказами, які додані до клопотання слідчого, та цілком наявні ризики, що знаходячись на волі, підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливатиме на свідків у кримінальному провадженні, та що досліджені обставини свідчать про неможливість усунення ризиків з числа передбачених ст.. 177 КПК України, встановлених щодо ОСОБА_3, у менш обтяжливий спосіб, та вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, та обрано підозрюваному ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.05.2018 року.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 закінчується 23 травня 2018 року, але завершити досудове розслідування по кримінальному провадженні та направити до суду обвинувальний акт не можливо, так як не виконані всі необхідні слідчі дії. На теперішній час необхідно допитати в якості підозрюваного ОСОБА_8, провести слідчий експеримент із підозрюваним ОСОБА_8, провести огляд вилученого у ОСОБА_8 мобільного телефону за участю останнього, якому повідомлено про підозру 07.05.2018 року, однак вказані слідчі дії до теперішнього часу не виконані у зв’язку із заявленням підозрюваним ОСОБА_8 та його захисником клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які з 04.05.2018 року по теперішній час перебувають в апеляційному суді Дніпропетровської області у зв’язку із розглядом апеляційних скарг прокурора на ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду про відмову в задоволенні клопотань слідчого про обрання підозрюваним ОСОБА_6 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також необхідно долучити висновки генетичних експертиз; повідомити сторонам про відкриття кримінального провадження матеріалів; надати сторонам доступ до матеріалів досудового розслідування; ознайомити сторони з матеріалами кримінального провадження; повідомити підозрюваному та його захисника про відкриття стороною захисту відомостей які містять документи та речові докази, які стороною захисту будуть використовуватися в суді як докази; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; вручити підозрюваному під відповідну розписку копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування.

Результати призначених експертиз, які на теперішній час не проведені та відповідні висновки не долучені до матеріалів кримінального провадження з об’єктивних причин, що не залежить від слідчого, а саме з причин завантаженості експертних установ, та результати перелічених слідчих дій мають суттєве значення для з’ясування обставин вчинення кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Слідчий вважає, що з урахуванням реальної можливості вказаних ризиків, запобігти їм та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків та належної поведінки можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м’яких запобіжних заходів можливо, оскільки вони не в змозі в достатній мірі обмежити свободу пересування останнього.

Слідчий, згідно клопотання, вважає, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України віднесені до категорії тяжких, санкція передбачає лише позбавлення волі до 10 років. А тому, усвідомлюючи можливість застосування до нього у випадку визнання судом винним реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинення злочину.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що підозрюваний усвідомлюючи, що його підозра, яка йому була повідомлена, ґрунтується на показаннях свідків, з якими останній знайомий, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, перебуваючи на волі, з метою уникнення від покарання за вчинення тяжкого злочину, може вмовлянням, погрозами чи іншим способом незаконно впливати на вказаних свідків. Про існування вказаного ризику свідчить й спосіб вчинення злочинів, який пов’язаний із застосуванням насильства. Також наявність вказаного ризику підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10, зокрема, про те, що ОСОБА_3 вмовляв останнього нікому не розповідати про те, що бачив його із потерпілим ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Вважає, що застосування до ОСОБА_3 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку злочинних діянь, у яких підозрюється останній, та неможливість забезпечити запобігання наявним ризикам більш м’якими запобіжними заходами.

На теперішній час вказані ризики, заявлені під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та виправдовують тримання ОСОБА_3 під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримала заявлене слідчим клопотання та просила задовольнити його, оскільки, на її думку, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважає, що на теперішній час не проведені всі слідчі дії, направлені на повне та всебічне розслідування кримінального провадження, а, враховуючи особу підозрюваного, вважає неможливим застосувати інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, тому просила задовольнити клопотання слідчого та продовжити підозрюваному ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, прокурор надала слідчому судді копію постанови заступника прокурора Дніпропетровської області Кривенко О.І. від 21.05.2018 року про продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 23 червня 2018 року.

Підозрюваний ОСОБА_3 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки визнає вину частково за пред’явленою йому підозрою, від органів досудового розслідування та суду він не збирається скриватися та не буде впливати на свідків та потерпілих.

Захисник ОСОБА_12 вважає, що в задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, зазначених у клопотанні. Крім того, у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ще одній особі, а саме ОСОБА_8, у якого вдома перебував потерпілий ОСОБА_7 На теперішній час підозра у відношенні його підзахисного ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України є необґрунтованою. Також надав слідчому судді копію протоколу про проведення слідчого експерименту від 14.05.2018 року за участі його підзахисного ОСОБА_3, в ході проведення якого останній показав та розповів про обставини кримінальних правопорушень, таким чином вважає, що ОСОБА_3 сприяє органам досудового розслідування у розкритті злочинів.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, вважає, що жодний з ризиків, зазначених слідчим та підтриманий прокурором не доведений. Навпаки, надала слідчому судді документи, що підтверджують працевлаштування ОСОБА_3 після звільнення його з-під варти; характеристики на ОСОБА_3; документи, що підтверджують його міцні соціальні зв’язки, що унеможливлюють його переховування від органів досудового розслідування та суду.

Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши обґрунтування прокурора, пояснення підозрюваного, думку захисників, слідчий суддя прийшла до висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України, які віднесено законом до категорії тяжких, виходячи з наявних доказів, а саме: витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018040370000482; протоколу огляду автомобіля марки «Хонда Аккорд» від 22.02.2018 року; протоколів допиту свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_3; протоколу огляду трупа від 23.02.2018 року; протоколами пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.03.2018 року за участі свідка ОСОБА_13; висновку експерта № 100/Е від 19.03.2018 року про причини смерті ОСОБА_7; висновку експерта № 100/Е/Д від 22.03.2018 року; висновку експерта № 100/Е/2Д від 31.03.2018 року; протоколом огляду предметів від 08.05.2018 року.

При розгляді письмових доказів, наданих прокурором в підтвердження клопотання, зазначених вище, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Слідчий суддя вважає, що прокурором під час судового розгляду було доведено наявність у відношенні ОСОБА_3 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України.

Слідчим суддею під час судового розгляду клопотання було досліджено версію захисника ОСОБА_4 про відсутність обґрунтованої підозри у відношенні його підзахисного ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України.

Відповідно до п. 55 рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» факти, які викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред’явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Тому слідчий суддя вважає, що при продовженні запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_3 слідчим суддею не повинний надаватися аналіз належності наданих слідчим доказів.

У відповідності до клопотання слідчого, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 «усвідомлюючи можливість застосування до нього у випадку визнання судом винним реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинення злочину». Як вбачається з наведеного, слідчий в клопотанні та прокурор під час судового розгляду вважають, що ОСОБА_3 матиме реальну можливість переховуватися з метою уникнення покарання за вчинення злочину. При цьому, підозра ОСОБА_3 повідомлена за двома статтями Кримінального кодексу України, тобто за скоєння двох кримінальних правопорушень. Таким чином в обґрунтуванні наявності цього ризику відсутні обґрунтування того, від якого з злочинів ОСОБА_3 матиме реальну можливість переховуватися.

Крім того, слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не надано жодного підтвердження того, що ОСОБА_3 такі спроби робив або планував, повідомляв будь-кого про такі наміри, або існують інші підтвердження твердження про такі спроби чи наміри. Навпаки, обґрунтована підозра стверджує, що досудовим розслідуванням встановлено, що кримінальне правопорушення скоєне 12.02.2018 року, в той час як ОСОБА_3 був затриманий лише 22.02.2018 року.

Також, слідчим в клопотанні та прокурором під час судового розгляду зазначено, що ОСОБА_3 лише «матиме реальну можливість переховуватися» «перебуваючи на волі». Жодного з фактів, які б вказували на це, ні слідчим, ні прокурором надано не було. Навпаки, аналізуючи конкретну поведінку підозрюваного ОСОБА_3, слід звернути увагу на те, що останній в період, коли до нього не застосовувався жодний запобіжний захід, а саме з 21.04.2018 року по 04.05.2018 року, від органів досудового розслідування та суду не переховувався, на всі виклики до суду з’являвся. Крім того, слідчому судді було надано докази того, що ОСОБА_15 21.04.2018 року, тобто після звільнення з-під варти, працевлаштувався та працював до взяття його під варту за ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області.

Таким чином слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також слідчий вважає, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, про що свідчить те, що «підозрюваний усвідомлюючи, що його підозра, яка йому була повідомлена, ґрунтується на показаннях свідків, з якими останній знайомий, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, перебуваючи на волі, з метою уникнення від покарання за вчинення тяжкого злочину, може вмовлянням, погрозами чи іншим способом незаконно впливати на вказаних свідків». Однак під час судового розгляду слідчому судді не було надано ніяких доказів того, що, маючи можливість спілкування зі свідками та потерпілими, ОСОБА_3 будь-яким чином впливав на останніх та взагалі зустрічався особисто, або через інших осіб зі свідками.

В клопотанні слідчого на підтвердження вказаного ризику зазначено, що «наявність вказаного ризику підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10, зокрема, про те, що ОСОБА_3 вмовляв останнього нікому не розповідати про те, що бачив його із потерпілим ОСОБА_7». Однак, при дослідженні доказів, а саме матеріалів досудового розслідування, доданих до клопотання, слідчим суддею було встановлено, що протокол допиту свідка ОСОБА_10 в цих матеріалах взагалі відсутній.

Про випадки будь-якого впливу на свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ні слідчий, ні прокурор ні в клопотанні, ні під час судового розгляду слідчого суддю не повідомили. Не відомо про існування таких фактів слідчому судді ні з матеріалів, доданих до клопотання, ні з повідомлень інших учасників судового розгляду.

Таким чином слідчий суддя вважає, що прокурором в судовому засіданні не було доведено наявність відносно ОСОБА_3 ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Корнєв і Карпенко проти України» від 21.10.2010 року зазначено, що «Суд повторює: пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, щоб позбавлення свободи було «законним», що включає умову дотримання «процедури, встановленої законом». У цьому Конвенція в більшій мірі відсилає до національного законодавства та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання матеріально-правових і процесуальних норм законодавства, але, на додаток до цього, вона також вимагає, аби при будь-якому позбавленні свободи забезпечувалася мета статті 5 Конвенції, а саме захист осіб від свавілля. Більше того, саме національні органи, передовсім суди, повинні тлумачити і застосовувати національний закон (див. рішення у справі «Бенхем проти Сполученого Королівства» (Benham v. the United Kingdom) від 10 червня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996?III, с. 752–753, пп. 40–41)».

Дотримуючись цього твердження Європейського суду з прав людини, слідчий суддя аналізує національне законодавство з питання застосування запобіжних заходів.

Так, ч. 3 ст. 176 КПК України визначає, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Вказана норма передбачає те, що саме слідчий та прокурор повинні доводити обставини, які б вказували про необхідність, перш за все, застосування будь-якого запобіжного заходу. По-друге, саме ці процесуально визначені особи повинні доводити те, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Частина 1 ст. 177 КПК України визначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам, визначеним п.п. 1-5 цієї статті.

Частина 2 ст. 177 КПК України передбачає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В частині 1 ст. 183 КПК України зазначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Пункт 5 ч. 1 ст. 184 КПК України містить вимоги до того, що клопотання про застосування запобіжного заходу повинно містити: виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Як вбачається з клопотання, що розглядається, ні слідчим у клопотанні та доданих до нього матеріалів, ні прокурор в судовому засіданні таких доказів слідчому судді не надав, оскільки клопотання, яке було підтримано прокурором під час судового розгляду містить лише визначення «може» та «матиме можливість».

Таким чином, слідчий суддя вважає, що слідчим у клопотанні та прокурором під час судового розгляду не були дотриманні вимоги чинного національного законодавства щодо подання клопотання та доведеності своїх доводів під час судового розгляду.

Слідчий суддя також зазначає, що при застосуванні у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим в клопотанні та прокурором під час судового розгляду було доведено існування ризиків, про наявність яких зазначено у клопотанні, що розглядається. Однак в подальшому існування цих ризиків не було доведено.

В пункті 219 рішенні ЄСПЛ по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року зазначено, що «подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов’язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати своє рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами. Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними». Ці положення також закріплені в рішеннях ЄСПЛ по справа: «Яблонський проти Польщі» від 12 грудня 2000 року; «Іловецький проти Польщі» від 04.10.2001 року».

Таким чином, слідчий суддя вважає, що національне законодавство України, а також міжнародні норми виключають можливість наявності абстрактної, тобто нічим не підтвердженої підозри про вчинення особою тих чи інших дій.

Слідчий суддя оцінила ці обставини та вважає, що наявність тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, а саме позбавлення волі на строк до 10 років, при відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не може бути достатнім для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.

Розглядаючи клопотання, слідчий суддя встановив, що у відношенні ОСОБА_3 наявна обґрунтована підозра, про що вже було детально зазначено. Однак слідчий суддя під час судового розгляду встановив, що у відношенні ОСОБА_3 відсутні підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім того, захисник ОСОБА_16 звернула увагу суду на обґрунтування слідчим п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України. Розглядаючи клопотання в цій частині, слідчим суддею було встановлено, що слідчий вважає, що «запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м’яких запобіжних заходів можливо, оскільки вони не в змозі в достатній мірі обмежити свободу пересування останнього». Під час судового розгляду прокурор підтримав це твердження, ніяких уточнень з цього приводу слідчому судді не надав. Однак з тексту даного твердження випливає, що застосування більш м’яких запобіжних заходів у відношенні ОСОБА_3 можливо на думку слідчого та прокурора. Крім того, слідчий в клопотанні та прокурор під час судового розгляду вважають, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 необхідно застосувати для обмеження пересування останнього. Хоча ч. 1 ст. 177 КПК України визначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам, визначеним п.п. 1-5 цієї статті.

Тому слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 слід відмовити.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право зобов’язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_3 повинний бути зобов’язаний прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання слідчого Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, про продовження у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 146, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, - відмовити.

Зобов’язати ОСОБА_3 прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області.

Копію ухвали направити для виконання начальникові Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, прокуророві Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя І.П. Крохмалюк