Рішення № 74167094, 15.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р. № 820/2340/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Чернишова К.О.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/2340/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді за № М-32160/0/6-26/0/21-18 від 02.01.2018 щодо розгляду заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, найближчий кадастровий номер: НОМЕР_2, яка розташована за межами населеного пункту на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 30.11.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу орієнтованою площею 2,00 га, що розташована за межами населеного пункту на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно до положень Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.11.2017 ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовно площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, проте, листом № 32160/0/6-26/0/21-18 від 02.01.2018 відповідач відмовив у наданні вказаного дозволу. Позивач вважає, що рішення відповідача, яке викладене у листі № 32160/0/6-26/0/21-18 від 02.01.2018 є незаконним та протиправним.

Представник позивача у судове засідання прибув та позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти позову, у наданому відзиві та у судовому засіданні заперечував, та зазначив, що дії відповідача правомірні та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2017 ОСОБА_3 на підставі статті 118 Земельного кодексу України звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, розташованої за межами населеного пункту на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області для подальшого надання у приватну власність.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у відповіді № 32160/0/6-26/0/21-18 від 02.01.2018 зазначило, що відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області ведеться робота з проведення земельних торгів та разом з громадськими організаціями учасників антитерористичної операції Харківської області проводиться робота щодо формування переліку учасників антитерористичної операції, які планують використати свої першочергові права з відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Також формуються переліки земельних ділянок, які планується передати учасникам АТО. Зазначена ОСОБА_3 земельна ділянка не входить до вказаного переліку.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вищевказаною відповіддю фактично відмовило ОСОБА_3 в задоволенні його заяви та наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог та враховуючи зазначені обставини, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

У відповідності до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у Земельного кодексу України, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 29.09.2016 № 333, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за вих. № 1391/29521.

Так, підпунктом 13 пункту 4 якого встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Судом встановлено, що відповідь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 32160/0/6-26/0/21-18 від 02.01.2018 щодо розгляду заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і викладене в ній обґрунтування прийнятого рішення по заяві не містить визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України.

Крім того, суд критично ставиться до посилань представника відповідача на те, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 26-СГ від 03.01.2018 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 (яку бажає отримати позивач) передана у власність ОСОБА_5, як на підставу відмови у задоволенні позову, оскільки вказаний наказ видано після того, як позивач звернувся до відповідача із заявою від 30.11.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Також, листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 32160/0/6-26/0/21-18 від 02.01.2018 ОСОБА_3 про зазначений факт взагалі нічого не повідомлялось.

За таких обставин у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження - майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 6-7 пов., м. Харків, 61022, ідентифікаційний код - 39792822) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, найближчий кадастровий номер: НОМЕР_2, яка розташована за межами населеного пункту на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, оформлену листом № М-32160/0/6-26/0/21-18 від 02.01.2018.

Зобов'язати Головне управління Держгеокодастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 30.11.2017 з урахуванням висновків суду та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 травня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко