Рішення № 74166437, 22.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 травня 2018 р. № 820/2119/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді - Білової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61171, код НОМЕР_1) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за формою, встановленою Додатком 13 до “Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що з 10.11.1984 по 23.11.1986 проходив строкову військову службу, з 17.01.2000 йому було встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, а з 28.01.2002 - ІІ групу інвалідності, з 21.01.2013 - з тих самих підстав позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. 16.01.2018 позивач звернувся із заявою до Харківського ОВК про виплату йому одноразової грошової допомоги. Харківський ОВК висновок до Міноборони не надав, листом повідомив, що підстав для складання та подання висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає. Позивач такі дії відповідача по справі вважає протиправними та такими, що порушують його права.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивача звільнено зі строкової військової служби у 1986 році, а інвалідність ІІІ групи встановлено у 2000 році, коли призначення допомоги було обмежено тримісячним строком з моменту звільнення з військової служби, так само як і у 2013, коли позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. Також представник відповідача зазначив, що заява про призначення допомоги подана позивачем пізніше, ніж у трирічний строк з моменту встановлення ІІ групи інвалідності. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, отже питання про призначення допомоги має вирішувати Адміністрація Державної Прикордонної служби України.

Представник позивача, ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив суд розглядати справу без участі позивача та його представника.

Представник відповідача - Харківського обласного військового комісаріату – в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань з приводу причин неявки с судове засідання не надав.

За таких умов суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 10.11.1984 по 23.11.1986 в Збройних Силах СРСР, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан у складі військової частини 2066.

ОСОБА_3 центрального архіву прикордонних військ від 01.12.1997 встановлено, що позивач знаходився на лікуванні ПМП частини з діагнозом «легка контузія, отримана під час проходження служби на території РА».

З позовної заяви та відзиву на позов судом встановлено, що згідно довідки МСЕК серії ХАР № 006200 від 17.01.1998 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії з 17.01.2000 та по погіршенню стану здоров'я на підставі довідки МСЕК серії ХАР-01 № 028664 від 28.01.2002 позивачу встановлено 2 групу інвалідності з тієї ж причини з 29.01.2002. Згідно довідки МСЕК Серія 10 ААБ № 204047 від 21.01.2013 позивачу була встановлена ІІ група інвалідності з 21.01.2013 безстроково.

16.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Харківського ОВК з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням йому ОСОБА_4 групи інвалідності.

Надісланим позивачу листом №437/ВСЗ від 23.02.2018 відповідач відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви, вказавши, що оскільки інвалідність позивачу встановлена у 2000 році та зміна групи відбулася у 2002 році, а звернулися позивач щодо виплати у 2018 році – чинним законодавством виплата одноразової грошової допомоги не передбачена. Також відповідач посилається на те, що оскільки позивач звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, питання про призначення допомоги має вирішувати Адміністрація Державної Прикордонної служби України.

Надаючи оцінку обґрунтованості вказаної відповіді, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на час встановлення позивачу ІІІ та ІІ груп (первинно) інвалідності у 2000 та 2002 роках не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, чинній на момент повторного встановлення позивачу ОСОБА_4 групи інвалідності у 2013 році: у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок

Відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка діє з 01.01.2014, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Таким чином, законодавчо чітко встановлений строк, протягом якого особа має можливість реалізувати своє право на отримання допомоги, поновлення або продовження якого не передбачене.

Оскільки позивач звернувся до відповідача у січні 2018 із відповідною заявою поза межами вказаного трирічного строку, підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачеві у зв’язку зі встановленням ІІ групи інвалідності відсутні.

Щодо посилання позивача на те, що саме Міноборони, а не відповідач, є уповноваженим суб’єктом, який має право приймати рішення про призначення або відмову у призначенні відповідної допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 12,13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975:

- призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів);

- керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до форми висновку, який є Додатком 13 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, в редакції, чинній на момент надання відповіді позивачу, він містить твердження командування військової частини, яке його надає, про наявність права у особи на отримання одноразової грошової допомоги.

З огляду на вказані приписи діючого законодавства суд вважає, що висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги має містити належні підстави для призначення такої допомоги, які має встановити саме відповідач при складанні такого висновку та які відносно позивача відсутні, тому позовна вимога про визнання бездіяльності відповідача протиправною не підлягає задоволенню.

Отже, суд приходить до висновку про те, що відмова у складанні та поданні висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги є обґрунтованою.

При цьому доводи відповідача щодо того, що Міноборони не є належним суб’єктом для виплати такої допомоги не є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

Згідно з п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_5 СРСР від 21.03.1989 № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» - прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР. Отже, на день звільнення позивача зі строкової служби прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п.п. 1, 2 Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 24.08.1991 «Про військові формування на Україні», Верховна ОСОБА_5 України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, ОСОБА_5 України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно з п. 2 постанови КМ України від 02.01.1992 № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Тобто, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині -Державна прикордонна служба України) у 1992 р. став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувались на території України.

Позивач проходив службу в колишньому Управлінні військ Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, до якого Державний комітет у справах охорони державного кордону України не мав відношення.

Отже, повноваження по направленню документів для розгляду питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності внаслідок поранення, контузії та наступних захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, має саме відповідач.

На підставі аналізу всіх підстав для відмови позивачу в направленні висновку до Міноборони для призначення одноразової грошової допомоги суд приходить до висновку про їх часткову обґрунтованість, оскільки позивач не набув права на отримання вказаної допомоги, через що позовна вимога про зобов’язання відповідача подати висновок до Міноборони також не підлягає задоволенню як похідна, отже в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61171, код ЄДРПОУ2431601256) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 травня 2018 року.

Суддя Білова О.В.