Ухвала суду № 74166398, 17.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 травня 2018 року м. Житомир

справа № 806/883/18

категорія 3.6

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю від 30.11.2017 за реєстровим №10308);

представників відповідача - головного лікаря Обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради ОСОБА_3 (наказ від №488-ос від 10.09.2015) та ОСОБА_4 (за довіреністю від 30.01.2018);

представник третьої особи - не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, заяву управління охорони здоров"я Житомирської обласної державної адміністрації про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирського обласного наркологічного диспансеру, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації, про скасування висновку №680 від 02.08.2017 про скасування висновку №680 від 02.08.2017,-

встановив:

20 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати висновок №680 від 02.08.2017 Житомирського обласного наркологічного диспансеру.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02.08.2017 після проведення огляду позивача лікарем-наркологом Житомирського обласного наркологічного диспансеру ОСОБА_5 складено висновок №680 від 02.08.2017 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок №680) у якому вказано, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп’яніння. З таким висновком відповідача позивач не погоджується. Зазначає, що висновок №680 складено російською мовою, а не державною мовою відповідно до Інструкції з діловодства у МОЗ України від 25.02.2014 №143, нерозбірливим почерком, використано результати дослідження технічним приладом без зазначення інформації про його найменування.

Після звернення до управління охорони здоров"я в Житомирській області позивачу в листі від 19.01.2018 повідомлено та надано належним чином завірену копію свідоцтва про повірку засобу вимірюваної техніки за №394/е де вказано, що повірку та використання приладу газоаналізатора «Aлкотестер 6810» здійснено, чинність повірки становить від 06.10.2016 до 06.10.2017 включно. Проте згідно з інструкцією по застосуванню, прилад «Aлкотестер 6810» має проходити калібрування кожні 6 місяців. Враховуючи, що огляд позивача з використанням «Aлкотестер 6810» проведено 02.08.2017, а повірка вказаного приладу згідно з свідоцтвом відбулася 06.10.2016, тому позивач вважає, що така обставина прямо вказує на порушення вимог експлуатації приладу. До того ж прилад «Aлкотестер 6810» не внесений в єдиний реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення.

Відповідно до ухвали суду від 23.03.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із довідкою від 17.04.2018 розгляд справи відкладено у зв"язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

17 травня 2018 року від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – управління охорони здоров"я Житомирської обласної державної адміністрації надійшла заява (за вх.№10142/18) про залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення своїх прав, одразу після складання висновку №680, а саме 02.08.2017, про що свідчить особистий підпис на оскаржуваному висновку №680. На думку третьої особи, позивач звернувся до суду з позовною заявою лише 19.03.2018., тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду із позовною заявою. Докази поважності причин пропуску строку звернення до суду та клопотання про його поновлення відсутні. Тому посилаючись, на положення статей 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України просить залишити позовну заву без розгляду.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, – управління охорони здоров"я Житомирської обласної державної адміністрації свого повноважного представника в судове засідання не направила, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причин неявки представника суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилала. В письмових пояснення від 17.04.2018 за вх.№8025/18 просила розглядати справу без участі її представника.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заперечили проти залишення позовної заяви без розгляду. Вважають, що позивач скористався можливістю досудового вирішення спору, шляхом звернення до Міністерства охорони здоров"я України, яке в подальшому переадресоване управлінню охорони здоров"я Житомирської обласної державної адміністрації.

Відповідь на звернення викладено в листі управління охорони здоров"я Житомирської обласної державної адміністрації №П-3157 від 19.01.2018, тому вважають, що саме з цієї дати почався перебіг строку звернення до суду. Звернувшись до суду із позовом 20.02.2018 позивач не пропустив ні загальний шестимісячний строк, ні тримісячний строк звернення до суду, передбачений ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України. Клопотань про поновлення строку звернення до суду із позовом в судовому засіданні не заявляли.

Представники відповідача підтримали заяву управління охорони здоров"я Житомирської обласної державної адміністрації про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначили, що строк звернення до суду слід обраховувати з 02.08.2017, оскільки саме з моменту ознайомлення із результатами огляду, викладеними у висновку №680, позивач дізнався про порушення своїх прав. Також наголошували, що управління охорони здоров"я Житомирської обласної державної адміністрації та Міністерство охорони здоров"я України не уповноважені на скасування висновку, який по суті є діагнозом.

Заслухавши пояснення позивача і його представника, представників відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою та п"ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Питання щодо строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім того, відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Судом встановлено, що за результатами огляду ОСОБА_1 лікарем-наркологом Житомирського обласного наркологічного диспансеру 02.08.2017 складено висновок №680 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських апаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з яким позивача відразу, в день його складення, було ознайомлено, що засвідчується підписом обстежуваної особи та не заперечувалось у судовому засіданні позивачем та його представником.

Відповідно до пункту 15 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, затвердженої спільним наказом Міністрерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров"я від 09.11.2015 №1452/735, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі-Інструкція), визначено, що за результатами огляду на стан сп’яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Пунктом 16, 17 та 20 Інструкції визначено, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров’я.

З огляду викладене, суд вважає, що саме з моменту ознайомлення позивача із змістом висновку №680 та вручення йому його копії 02.08.2017 позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено та сторонами і їх представниками в судовому засіданні не заперечувалось, що позивач звертався до Міністерства охорони здоров"я України, яке в свою чергу направило звернення до управління охорони здоров"я Житомирської обласної державної адміністрації, яке за результатами розгляду звернення направило на адресу позивача лист №П-3157 від 19.01.2018 (а.с.41).

Щодо посилання представника позивача на положення ч.4 ст.122 КАС України відповідно до яких якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов’язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень, суд зазначає наступне.

Пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17.12.2008 №1103 визначено, що висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.

Проте, діючим законодавством не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору шляхом оскарження спірного висновку до вищестоящого органу, а тому суд критично ставиться до доводів позивача та його представника про початок перебігу строку для звернення до адміністративного суду з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його звернення до Міністерства охорони здоров"я України (з дня отримання листа №П-3157 від 19.01.2018 управління охорони здоров"я Житомирської обласної державної адміністрації).

Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріплений в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що право у ОСОБА_1 на звернення до суду з даним позовом виникло 02 серпня 2017 року з моменту ознайомлення з висновком №680 від 02.08.2017 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 20.02.2018 (відповідно до відбитку штампу Житомирського окружного адміністративного суду на першій сторінці позовної заяви), тобто позов поданий поза межами строків звернення до суду із позовом, визначених частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду за своєю суттю не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і шляхом встановлення строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Згідно із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 13.12.2011 №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.

Варто зазначити, що початок перебігу строку звернення до суду осіб обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли виникли підстави, що дають особі право на звернення з позовом до суду.

Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наслідки порушення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч.3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Матеріали справи свідчать, що підстави для звернення до суду з даним позовом виникли у позивача з 02.08.2017, а з позовом ОСОБА_1 звернувся лише 20.02.2018, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов до висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

ухвалив:

1. Заяву управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації, про скасування висновку №680 від 02.08.2017, - задовольнити.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації, про скасування висновку №680 від 02.08.2017, - залишити без розгляду.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Ухвалу складено у повному обсязі 22 травня 2018 року.