Рішення № 74166301, 21.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 р. № 820/1716/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Маргвелані І.Л.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-побутової комісії Військової частини А 0501, Військової частини А 0501 про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним протокольне рішення житлової побутової комісії військової частини А 0501 від 28.10.2017, викладене у протоколі № 10, про зняття з обліку ОСОБА_1 та членів його родини, яке здійснено у зв'язку з звільненням його з військової служби в запас за ст. 26 ч. 6 п.п. "а", з урахуванням ч. 8 п. 1 п.п. "і" як військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період оголошення демобілізації та який вислужив не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту;

- зобов'язати житлову побутову комісію військової частини А 0501 скасувати протокольне рішення від 28.10.2017, викладене у протоколі № 10, в частині щодо зняття про зняття з обліку та поновлення ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирному обліку по військовій частині А 0501;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0501 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно;

- зобов'язати військову частину А 0501 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в розмірі 37196,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приймаючи спірне рішення житлова побутова комісія військової частини А 0501 від 28.10.2017, викладене у протоколі № 10, про зняття з обліку ОСОБА_1 та членів його родини діяла не на підставі, не в межах та не у спосіб передбачений діючим законодавством. Крім того, при звільненні позивачу не було виплачено грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в розмірі 37196,67 грн. У зв'язку із чим позивав звернувся до суду та просив суд позов задовольнити.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача, Житлово-побутової комісії Військової частини А 0501, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представник відповідача, Військової частини А 0501, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Також, надав письмовий відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що майор ОСОБА_1 звернувся із усним проханням до речової служби, щодо підрахунку компенсації замість не отриманого речового майна. Наказом № 68 від 28.09.2017 ОСОБА_1 належить грошова компенсація вартості за не отримане речове майно в сумі 37196,67 грн. Для належного виконання даного наказу та виплати компенсації, відповідачем 14.03.2018 та 21.03.2018 направлено заявки до довольчого органу. Крім того, зазначив, що рішення житлової побутової комісії військової частини А 0501 від 28.10.2017, викладене у протоколі № 10, про зняття з обліку ОСОБА_1 та членів його родини є обґрунтованим та законним, оскільки позивача було звільнено у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу та перебував на квартирному обліку по військовій частині А0501.

Наказом командира в/ч А0501 № 68 від 28.09.2017 майора ОСОБА_1, звільненого наказом командира військової частини А1314 від 12.09.2017 № 169 у запас за статтею 26 частиною 6 підпунктом "а", з урахуванням частини 8, пункту 1 підпункту "і" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та членів його родини знято з квартирного обліку.

Як вбачається із протоколу житлово побутової комісії в/ч А0501 підставою для зняття ОСОБА_1 та членів його родини з квартирного обліку в/ч А0501 є звільнення з військової служби в запас ст. 26 ч. 6 п.п. "а", з урахуванням ч. 8 п.1 п.п. "і" як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період оголошення демобілізації та який вислужи не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту).

Крім того, відповідно до наказу № 68 від 28.09.2017 ОСОБА_1 належить грошова компенсація вартості за неотримане речове майно в сумі 37196,67 грн.

Проте вказаної суми компенсації позивач так і не отримав.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та бездіяльністю позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування протокольного рішення житлової побутової комісії військової частини А 0501 від 28.10.2017, викладене у протоколі № 10, про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 та членів його родини суд, зазначає наступне.

Конституцією України у статті 47 проголошено, що кожен має право на житло.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.06 № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (Порядок), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзвязку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Згідно пункту 22 Порядку, облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі - облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах

У відповідності до пункту 24 Порядку, військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за № 24/20337, затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі Інструкція).

Так, відповідно до пункту 1.3 Інструкція забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом: надання службових жилих приміщень військовослужбовцям; надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби; надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення; участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням); надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України; надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі; оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу.

Відповідно до пункту 1.6 Інструкції, з метою дотримання вимог чинного законодавства під час ведення обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу жилої площі, призначеної для постійного проживання, участі в розподілі службового жилого приміщення та контролю за використанням жилого приміщення в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), гарнізонах створюються житлові комісії.

При цьому, згідно пункту 1.11 Інструкції, усі питання, пов'язані з перебуванням військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, на квартирному обліку, із забезпеченням їх жилою площею та розміром жилого приміщення, вирішуються за місцем проходження ними служби, перебування на обліку або в судовому порядку.

Так, повноваження житлових комісій визначені у п.п.10.1.-10.3. Інструкції.

Зокрема, житлові комісії у ЗС України створюються з метою взяття військовослужбовців на облік (зняття з обліку) осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі звільнених у запас або у відставку, що залишаються перебувати у військових частинах на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, а також з метою контролю за розподілом жилих приміщень та надходженням жилих приміщень і погодженням розподілу відповідно до вимог чинного законодавства України (п.10.1 Інструкції).

Згідно пункту 10.2 Інструкції у своїй роботі житлові комісії керуються Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Житловим кодексом Української РСР, цією Інструкцією та іншими актами законодавства України.

Відповідно до пункту 10.11 Інструкції до повноважень житлової комісії військової частини належать, в тому числі, зарахування військовослужбовців на облік, зняття військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно з пунктом 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.06 № 1081, військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Водночас, за правилами пункту 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, які не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Також, згідно до абзацу першого пункту 2.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30.11.11 № 737, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за № 24/20337, військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.

Відповідно до пункту 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями військовослужбовці, зараховані на квартирний облік після набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року N 1865-IV "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", які мають вислугу на військовій службі менше ніж 20 років, у разі звільнення з військової служби за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів та неможливістю проходити військову службу, залишаються на цьому обліку до отримання жилого приміщення для постійного проживання.

Пунктом 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, виключаються зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, у разі якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили право на отримання жилого приміщення в пільговому порядку.

Рішення про зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, приймається житловою комісією військової частини, яка зарахувала військовослужбовця на облік, або її правонаступником. Рішення письмово доводиться до відома військовослужбовця у п'ятнадцятиденний строк із зазначенням причин зняття з обліку.

Судом встановлено, що згідно витягу з наказу в/ч А0501 № 68 від 28.09.2017 майора ОСОБА_1, звільнено наказом командира військової частини А1314 від 12.09.2017 № 169 у запас за статтею 26 частиною 6 підпунктом "а", з урахуванням частини 8, пункту 1 підпункту "і" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", вислуга років у ЗС складає 23 року 01 місяць, підлягає направленню до Немишлянського РВК м. Харків.

Протоколом № 10 засідання Житлово-побутової комісії військової частини А0501 від 28.10.2017 ОСОБА_1 знятий з квартирного обліку разом з членами своєї сім'ї, у зв'язку із звільненням з військової служби.

Відповідно до пункту а) частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

Згідно з пунктами і) та ї) частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону.

Так, суд звертає увагу, що майора ОСОБА_1 звільнено наказом командира військової частини А1314 від 12.09.2017 № 169 у запас за статтею 26 частиною 6 підпунктом "а", з урахуванням частини 8, пункту 1 підпункту "і" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", тобто у зв'язку із закінченням дії контакту.

Вказаний факт також не заперечувався позивачем у судовому засіданні.

Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби з підстав, не передбачених пунктом 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та абзацу 1 пункту 2.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, а звільнений у зв'язку із закінченням дії контракту, суд приходить до висновку, що житлова побутова комісія військової частини А 0501, приймаючи рішення від 28.10.2017, викладене у протоколі № 10, про зняття з обліку ОСОБА_1 та членів його родини, діяла у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, оскільки відповідно до пункту 2.18 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, звільнення з інших підстав є підставою для зняття з квартирного обліку.

У зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним протокольного рішення житлової побутової комісії військової частини А 0501 від 28.10.2017, викладене у протоколі № 10, про зняття з обліку ОСОБА_1 та членів його родини, яке здійснено у зв'язку з звільненням його з військової служби в запас за ст. 26 ч. 6 п.п. "а", з урахуванням ч. 8 п. 1 п.п. "і" як військовослужбовця, який проходив військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період оголошення демобілізації та який вислужив не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту та зобов'язання житлову побутову комісію військової частини А 0501 скасувати протокольне рішення від 28.10.2017, викладене у протоколі № 10, в частині щодо зняття про зняття з обліку та поновлення ОСОБА_1 та членів його сім'ї на квартирному обліку по військовій частині А 0501 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини А 0501 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно та зобов'язання виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в розмірі 37196,67 грн суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами і) та ї) частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону.

Частиною 8 цієї статті передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 241 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008, передбачено, що військовослужбовці за наявності кількох підстав, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої, пунктами "а", "б", "в", "д", "к", "м" частини шостої, пунктами "а", "б", "в", "д", "і" частини сьомої, підпунктами "а", "б", "ґ", "ж", "з" пункту 1 та підпунктами "а", "б" пункту 2 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", для звільнення можуть обрати за бажанням одну з них.

Військовослужбовцям, які мають вислугу 20 і більше років, у тому числі у пільговому обчисленні, та позитивно характеризуються по службі, а також тим, які мають особливі заслуги перед Україною, незалежно від вислуги років у разі звільнення в запас або у відставку за рішенням посадових осіб, які здійснюють звільнення, може бути надано право носіння військової форми одягу.

Згідно пункту 242 даного Положення особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

Згідно із положення ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно встановлений Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, відповідно до п.3 якого встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Відповідно до положень п. 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року.

Таким чином, компенсація вартості за неотримане речове майно виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом).

Як вбачається з довідки №1862 від 28.09.2017, складеної військовою частиною А0501, вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 складає 37196,67 грн.

Наказом командира військової частини А0501 від 28.09.2017 №68 прийнято рішення про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно майору ОСОБА_1 в сумі 37196,00 грн.

З відзиву на позов судом встановлено, що письмового рапорту позивач не надав, однак, оскільки наказом від 28.09.2017 №68 прийнято рішення про виплату грошової компенсації, суд приходить до висновку, що позивачем реалізовано право на отримання компенсації під час проходження військової служби, як військовослужбовець.

Поряд із тим, виплата ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 37196,00 грн військовою частиною А0501 здійснена не була.

Враховуючи викладене та гарантоване право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно, у разі звільнення з військової служби, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в розмірі 37196,67 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Поряд із тим, щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини А 0501 щодо не виплати грошової компенсації вартості за не отримане речове майно суд вважає за необхідне вказати наступне.

Із відзиву на позов вбачається, що для належного виконання даного наказу та виплати компенсації, відповідачем 14.03.2018 та 21.03.2018 направлено заявки до довольчого органу - начальнику речової служби сухопутних військ ЗС України № 6/2/72 та № 10/270.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем вчиняються дії для виконання наказу та виплати ОСОБА_1 компенсації за не отримане речове майно, суд приходить до висновку про відсутність бездіяльності з боку відповідача, у зв'язку із чим, позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61176, код НОМЕР_1) до Житлово-побутової комісії Військової частини А 0501 (вул. Горішного, буд. 142, м. Чугуїв, Харківська область, 63505, код 24976272), Військової частини А 0501 (вул. Горішного, буд. 142, м. Чугуїв, Харківська область, 63505, код 24976272) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Військову частину А 0501 (вул. Горішного, буд. 142, м. Чугуїв, Харківська область, 63505, код 24976272) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61176, код НОМЕР_1) грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в розмірі 37196 (тридцять сім тисяч сто дев'яносто шість) грн 67 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23 травня 2018 року.

Суддя Д.А. Волошин