Рішення № 74166165, 23.05.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 травня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1148/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління пенсійного Фонду України Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив:

- визнання рішення №78/В-14 від 30.03.2018 відповідача про відмову у перерахунку пенсії позивачу протиправним та скасувати його;

- зобов'язати відповідача призначити та виплатити пенсію відповідно до ст.59 п.3 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №851 та ст.3 п-Г Закону України №798-ХІІ з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року з 1 жовтня 2017 року (а.с.2-9).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Позивач є пенсіонером інвалідом ІІ групи ЧАЕС-ліквідатор 1986 року, отримує пенсію по ІІ групі інвалідності-захворювання, яких пов'язано з ліквідацією аварії на ЧАЕС.

28.03.2018 позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача з вимогою видати розпорядження про призначення пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №851 та відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

02.04.2018 позивач отримав від відповідача рішення від 30.03.2018 №78/В-147 про відсутність підстав для призначення пенсії позивачу.

Позивач вважає таке рішення відповідача незаконним та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.2-9).

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому вказує, що позивач перебуває на обліку у відповідача відповідно до заяви про призначення/перерахунок пенсії від 17.08.1995 на підставі виписки з Акту огляду МСЕК від 08.08.1995 №084504. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Луганською облдержадміністрацією 14.08.1995 позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та з 07.08.1995 йому призначено пенсію по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС довічно.

Відповідач також зазначає, що рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії не приймалось, у зв'язку з тим, що позивач із заявою встановленої форми до відповідача не звертався.

Відповідач вважає, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження ним дійсної строкової служби.

Крім того, відповідач зазначає, що на даний час постанова Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка містить ст.3, проте не містить пункту «Г».

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач помилково вважає лист відповідача від 30.03.2018 №78/В-14 рішенням про відмову в перерахунку пенсії (а.с.69-71).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, є пенсіонером, отримує пенсію по інвалідності на підставі положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.51,53-54).

28.03.2018 за вх.№78/В-14 звернувся до відповідача із письмовою заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №851 та відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.156).

30.03.2018 за №78/В-14 Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Луганської області розглянуло заяву та відмовило позивачу у перерахунку та виплаті пенсії, посилаючись на те, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби. Вказану відповідь надано відповідачем із посиланням на Закон України "Про звернення громадян" та додатково роз'яснено, що позивач має право звернутися щодо оскарження рішення за наслідками розгляду заяви, до ГУ ПФУ в Луганській області або до суду (а.с.157).

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Верховною Радою України 28.02.1991 був прийнятий Закон № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).

Вказаний Закон №796-XII спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 10 вказаного Закону №796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно примітки до вказаної статті, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Тобто, військовозобов'язані, призвані на військові збори належать до військовослужбовців в розумінні статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Аналогічні положення викладені в законах України, що регулюють порядок проходження військової служби.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За приписами ч.1 ст.16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків військової служби.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII встановлено, що дія цього Закону поширюється, зокрема на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Згідно спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України Міністерства оборони України від 1 грудня 1997 року "Про застосування ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на військовослужбовців, із числа військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи поширюється дія статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на: г) військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю, внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації зазначеної у довідці Центрального архіву Міністерства оборони України від 09.09.1996 №51/1/1861 ОСОБА_1 у період з 12.09.1986 по 28.10.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де отримав дозу опромінення 16,14 рентгени (а.с.56).

Отже, позивач є військовослужбовцем у розумінні ст.10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно експертному висновку Луганського обласного відділу охорони здоров'я від 18.11.1991 №1140 позивач отримав захворювання пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.59).

З довідки огляду МСЕК сер.МСЕ № 0066628 від 30.06.2006 життєдіяльність позивача значно обмежена внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.58).

Питання пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульоване статтею 59 зазначеного Закону.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017 частина третя статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796 -ХІІ викладена в наступній редакції: Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже, позивач, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Щодо позовних вимог про визнання рішення від 30.03.2018 № 78/В-14 Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправним та скасувати, судом встановлено наступне.

Як вже зазначалося судом раніше, позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.03.2018 про перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку відповідачем надано відповідь від 30.03.2018 про відмову, посилаючись на те, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.

Оглядом вказаної відповіді судом встановлено, що відповідачем дійсно надано відповідь за наслідками розгляду зазначеної заяви на підставі Закону України "Про звернення громадян". При цьому, відповідачем окремого рішення про відмову позивачу про перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не приймалося.

Оскільки відповідачем не приймалося рішення про відмову позивачу про перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та відповідь, надана відповідачем на заяву позивача не є рішенням в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, містить в собі лише роз'яснення законодавства і жодним чином не порушує прав, свобод та інтересів позивача, тому відсутні підстави визнавати таке рішення протиправним та скасовувати його, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Посилання відповідача на те, що позивач до Пенсійного фонду не звертався із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка, у зв'язку з чим відповідне рішення про відмову у перерахунку пенсії відповідачем не приймалося, судом визнаються незмістовними з огляду на наступне.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

В силу пункту 1.7 розділу І Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону (абзац четвертий пункту 1.7 розділу І Порядку).

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п'ятий пункту 1.7 розділу І Порядку).

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

В силу пункту 4.2 розділу ІV Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок) пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 28.03.2018, відповідачем в порушення частини п'ятої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, рішення про перерахунок пенсії або відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 не приймалось, а лише надано відповідь листом від 30.03.2018 №78/В-14.

Суд вважає неприйнятними посилання відповідача на те, що позивач не звертався у встановленому законом порядку з заявою про перерахунок пенсії, а тому ця заява правомірно порахована як звернення громадянина, на що йому згідно Закону України "Про звернення громадян" і була надана відповідь.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся особисто до територіального органу Пенсійного фонду з заявою, в якій просив провести йому перерахунок пенсії, а не за роз'ясненнями пенсійного законодавства. Цю заяву в нього прийняв співробітник Рубіжанського ОУПФУ, при цьому в силу приписів пункту 4.2 розділу ІV Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію перш за все перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

За таких обставин, приймаючи у позивача заяву від 28.03.2018 про перерахунок пенсії, співробітник Рубіжанського ОУПФУ зобов'язаний був перевірити її щодо правильності оформлення. Встановивши невідповідність, роз'яснити ОСОБА_1, яким чином необхідно її правильно оформити.

Таких дій з боку відповідача зроблено не було, заява зареєстрована як звернення громадянина в порядку Закону України "Про звернення громадян".

Оскільки відповідачем в порушення вимог частини п'ятої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, рішення про перерахунок пенсії або відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 не приймалось, суд дійшов висновку у відповідності до вимог частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправними дій Рубіжанського УПФУ Луганської області щодо не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви ОСОБА_1 від 28.03.2018 про перерахунок пенсії з 01.10.2017 на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щодо позовних вимог про зобов'язання Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України на 1 січня відповідного року, з 1 жовтня 2017 року, суд зазначає що з практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону №1058 передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

З урахуванням відсутності відповідного рішення відповідача відносно ОСОБА_1 суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України на 1 січня відповідного року, з 1 жовтня 2017 року, є передчасними, оскільки до прийняття відповідного рішення спір про такий перерахунок (чи відмову у перерахунку) не може бути предметом судового розгляду.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не прийняття рішення про перерахунок пенсії або відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2017 на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та зобов`язати Рубіжанське ОУПФУ Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2018 про перерахунок пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно норм пенсійного законодавства, а не як звернення громадянина щодо роз'яснення законодавства.

Оскільки судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем у розумінні ст.10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на нього розповсюджуються гарантії держави на рівні із іншими військовослужбовцями, позивач, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, до ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому при розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, відповідачу слід врахувати викладені у цьому рішенні висновки суду та прийняти рішення в силу частини п'ятої статті 45 Закону №1058.

Щодо зобов'язання відповідача подати у встановлений законом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу даної норми слідує, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Оскільки відповідачем не прийнято рішення про перерахунок або відмову в перерахунку пенсії позивачу, рішення суду не набрало законної сили, та на час постановлення рішення судом про зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача у відповідності до вимог чинного законодавства України та прийняти відповідне рішення відсутні докази про не виконання рішення суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління пенсійного Фонду України Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви ОСОБА_1 від 28.03.2018 про перерахунок пенсії з 01.10.2017 на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.03.2018 про перерахунок пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно норм пенсійного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова