Рішення № 74165517, 22.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Житомир справа № 274/394/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання відмови неправомірною, зобов'язання призначити державну соціальну допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області із позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви в порядку усунення недоліків, просить:

- визнати неправомірною відмову виконавчого комітету Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області в призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у грошовій формі, як малозабезпеченій сім'ї, що постійно проживає на території України та має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї;

- зобов'язати виконавчий комітет Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської міської ради Житомирської області призначити мені ОСОБА_1 державну соціальну допомогу у грошовій формі, як малозабезпеченій сім'ї, що постійно проживає на території України та має середньомісячний сукупній і дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї, починаючи з 02.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є інвалідом ІІ групи, вдовою, на утриманні та вихованні якої перебуває неповнолітня дитина. Вказує, що до жовтня 2017 року позивачу виплачувалась державна соціальна допомога у грошовій формі, як малозабезпеченій сім'ї, постійно проживає на території України та має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Зазначає, що за результатами подачі позивачем 02.11.2017 заяви про подальше призначення виплати та поданням декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, позивачем було отримано лист Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області вих. №26 від 03.01.2018, відповідно до змісту якого позивачу повідомлено, що вона не має права на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

На думку позивача, викладена у листі Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області вих. №26 від 03.01.2018 відмова є протиправною та суперечить нормам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 має право на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Судовий розгляд справи призначено на 07.05.2018 об 11:00.

В судове засідання призначене на 07.05.2018 об 11:00 прибули позивач, представник позивача та представник відповідача.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вих. №742 від 04.05.2018 відповідно до змісту якого зазначала, що оскаржувана відмова вмотивована тим, що при заповненні бланку декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги ОСОБА_1 зазначила наявність у її власності цілого житлового будинку загальною площею 62,2 кв.м., а також наявність у її доньки ОСОБА_4 на праві користування квартири площею 15,33 кв.м. Оскільки загальна площа житла перевищує встановлену норму у 52,5 кв.м. для двох членів сім'ї, позивач права на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям не має. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. (а.с. 53-55).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 29.10.2015 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області із заявою про призначення житлової субсидії (а.с. 59)

Встановлено та не заперечується сторонами, що до жовтня 2017 року позивачу виплачувалась державна соціальна допомога у грошовій формі, як малозабезпеченій сім'ї, постійно проживає на території України та має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

02 листопада 2017 року позивачем до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області було подано заяву про подальше призначення виплати та поданням декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До вказаної заяви позивачем, зокрема, було додано декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (а.с. 57-58)

Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області листом №26 від 03.01.2018 повідомило позивачу, що відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 250 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям", соціальна допомога не призначається у разі власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

В декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги ОСОБА_1 зазначила житлові приміщення за адресами: м. Бердичів, І пров. Піонтковського, 14 та АДРЕСА_1, які перебувають у власності та володінні, загальна площа яких перевищує встановлену чинним законодавством, норму. З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 не має права на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Згідно статті 10 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" скарга про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні може бути подана до вищестоящого органу виконавчої влади або до суду. (а.с. 38)

Не погоджуючись із наданою відмовою та вважаючи її протиправною, наголошуючи, що позивач має право на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, ОСОБА_1 звернулась із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувану відмову, оформлену листом на відповідність ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Положеннями статті 48 Конституції України проголошено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Абзацом першим статі 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 01.06.2000 №1768-III (далі - Закон №1768-III) передбачено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Відповідно до абз.3 ст.1 Закону № 1768-III прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з абз.5 ст.1 Закону №1768-III середньомісячний сукупний дохід сім'ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги, крім допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування. До сукупного доходу сім'ї не враховується грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення.

Положеннями частини першої статті 4 Закону №1768-III визначено, що для призначення вказаної допомоги, уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради подається заява про надання державної соціальної допомоги.

Частиною другою статті 4 Закону №1768-III встановлено, що у заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1768-III до заяви про надання державної соціальної допомоги додаються: документ, що посвідчує особу; довідка про склад сім'ї; декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення); довідка про наявність та розмір земельної частки (паю); довідка встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону №1768-III форми заяви, довідки про склад сім'ї, декларації про доходи та майно встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів.

Положеннями частини шостої статті 4 Закону №1768-III визначено, що державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Частиною сьомою статті 4 Закону №1768-III встановлено, що рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" встановлено Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 (далі - Порядок №250).

Пунктом третім Порядку №250 встановлено, що призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.

Згідно п.4 Порядку №250 соціальна допомога також може бути призначена і виплачена за місцем фактичного проживання уповноваженого представника сім'ї за умови подання довідки про неотримання такої допомоги в органах соціального захисту населення за місцем реєстрації. У разі коли повнолітні члени сім'ї, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги, фактично проживають разом, але зареєстровані за різними адресами, уповноважений представник сім'ї додає до заяви довідку про неотримання такої допомоги в органах соціального захисту населення за місцем реєстрації.

У випадках, передбачених в абзацах першому і другому цього пункту, рішення про призначення соціальної допомоги приймається органами соціального захисту населення на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яке проводиться соціальними інспекторами цих органів, із складенням акта за формою, затвердженою Мінсоцполітики

Абзацом десятим пункту 6 Порядку №250 визначено, що для призначення соціальної допомоги на наступний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву і декларацію про доходи та майно.

Положеннями пункту дев'ятого Порядку №250 врегульовано, що рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів.

Абзацом шостим пункту 10 Порядку №250 встановлено, що соціальна допомога не призначається у разі, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

У разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім'ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.

Як встановлено із матеріалів справи, оскаржувана відмова вмотивована тим, що при заповненні бланку декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги ОСОБА_1 зазначила наявність у її власності цілого житлового будинку загальною площею 62,2 кв.м., а також наявність у її доньки ОСОБА_4 на праві користування квартири площею 15,33 кв.м. Оскільки загальна площа житла перевищує встановлену норму у 52,5 кв.м. для двох членів сім'ї, на думку відповідача, ОСОБА_1 права на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям не має.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, викладених у оскаржуваній відзиві на позовну заяву та зазначає наступне.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються Цивільним кодексом України від 16.01.2003 №435-IV (зі змінами та доповненнями, далі - Цивільний кодекс України).

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 395 Цивільного кодексу України встановлено, що речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства суд зазначає, що критеріями для встановлення права власності є реалізація таким потенційним власником своїх прав володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до довідки Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 №155 від 16.01.2018, позивач зареєстрована та проживає за адресою: м. Бердичів, І пров. Піонтковського, 14. разом з нею також проживають донька та внучка. (а.с. 39)

Згідно довідки Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 №156 від 16.01.2018, донька позивача ОСОБА_4 зареєстрована і проживає за адресою: м. Бердичів, вул. Житомирська, 5, кв. 11 (а.с. 39)

Водночас, відповідно до акту перевірки встановлення факту проживання від 01.11.2017 за підписом директора Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 ОСОБА_5, донька позивача ОСОБА_4 за місцем реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_1 не проживає. Факт не проживання підтверджено сусідами ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 40)

Суд звертає увагу, що суб'єктом владних повноважень в порушення ч.2 ст. 77 КАС України не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявної у ОСОБА_4 права власності на житлову нерухомість за адресою АДРЕСА_1.

Факт реєстрації фізичної особи надає останній виключно право користування вказаною житловою нерухомістю. Водночас, право володіння та розпорядження вказаним майном у такої особи не виникає, що виключає набуття нею права власності на відповідне нерухоме майно та визнання її власником.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до змісту акту перевірки встановлення факту проживання від 01.11.2017 за підписом директора Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 ОСОБА_5, донька позивача ОСОБА_4 за місцем реєстрації фактично не проживає, тобто реалізація права користування нерухомим майном за адресою АДРЕСА_1 також відсутня.

Суд також звертає увагу, що абзацом шостим пункту 10 Порядку №250 передбачено випадок не призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям виключно у випадку коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Як встановлено із матеріалів справи, у власності чи володінні ОСОБА_4 нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 не перебуває. Реалізація вказаною особою права на користування вказаним нерухомим майном також відсутня.

Враховуючи вищевикладене, відповідач при прийнятті оскаржуваної відмови дійшов хибного висновку про відсутність у позивача підстав для призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, а тому рішення про відмову у призначенні та виплаті державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям прийняте з порушенням ч.2 ст. 19 Конституції України та не відповідає ч.2 ст.2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області в призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, оформлену листом Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області вих. №26 від 03 січня 2018 року.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України суд вважає зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області призначити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу у грошовій формі, як малозабезпеченій сім'ї, що постійно проживає на території України та має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї, починаючи з дати звернення, 02 листопада 2017 року.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови у призначення та виплаті державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, оформленої листом Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області вих. №26 від 03.01.2018, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 78, 90, 139, 242-246 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2. РНОКПП НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (вул. Європейська, 83, Бердичів, Житомирська область, 13306. Код ЄДРПОУ 13576960) про визнання відмови неправомірною, зобов'язання призначити державну соціальну допомогу - задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області в призначенні ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, оформлену листом Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області вих. №26 від 03 січня 2018 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області призначити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу у грошовій формі, як малозабезпеченій сім'ї, що постійно проживає на території України та має середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї, починаючи з дати звернення, 02 листопада 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Повне судове рішення складене: 22 травня 2018 року.