Рішення № 74165501, 16.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 р. Справа№805/1221/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – довір. від 04.08.2016 року

від відповідача – ОСОБА_2 – довір. від 13.12.2017 року № 9325/8/05-22-03

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1

ОСОБА_3

до відповідача ОСОБА_4 об’єднаної державної податкової інспекції Головного

управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 26.01.2017 року № 30-1301, від 26.01.2017 року № 28-1301, від 26.01.2017 року № 27-1301, від 26.01.2017 року № 29-1301.

Доводи позовної заяви обґрунтовував тим, що, як вважав позивач, приймаючи податкові повідомлення – рішення, які оскаржувались, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказував на те, що до неї не можуть бути застосовані вимоги ст. 54 п. 54.3, п.п. 54.4.3 розділу ІІ Податкового кодексу України, оскільки жодної прилеглої до придбаної будівлі земельної ділянки на праві власності чи оренди їй не належить.

Відповідач проти доводів позовної заяви заперечував та зазначав, що податковий орган діяв на підставі, в межах та у спосіб, які визначені Конституцією України та законами України та вважав податкові повідомлення – рішення, які оскаржувались, обґрунтованими, законними та такими, які прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року скасована, в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Верховного суду України від 13.02.2018 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 року – скасовані, справа передана до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалюючи рішення, Верховний суд України виходив з того, що судами попередніх інстанцій не досліджені податкові декларації позивача з земельного податку.

Ухвалою від 30.03.2018 року справа прийнята до провадження Донецьким окружним адміністративним судом.

Позивач надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд з’ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: Донецька область, с. Крива Лука, вул. Придонецька, 8, що підтверджене копію паспорту серії ВС 914089.

ОСОБА_5 має у власності нежитлову будівлю колишнього дитячого садка, розташованого за адресою: Донецька область, м. Миколаївка, вул. Синецького, буд. 2, зареєстрованого КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов’янська в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.07.2007 року, реєстр № 18211064, яку ОСОБА_5 придбала відповідно до договору купівлі - продажу від 11.07.2007 року № 2118 укладеному з ВАТ «ДОНБАСЕНЕРГО». (а.с. 6).

26 січня 2017 року ОСОБА_4 об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення – рішення:

- від 26.01.2017 року № 29-1301, яким ОСОБА_5 визначена сума податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 15 719 грн. 86 коп. за 2017 рік,

- від 26.01.2017 року № 27-1301, яким ОСОБА_5 визначена сума податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 14 830 грн. 04 коп. за 2016 рік,

- від 26.01.2017 року № 28-1301, яким ОСОБА_5 визначена сума податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 10 348 грн. 95 коп. за 2015 рік,

- від 26.01.2017 року № 30-1301, яким ОСОБА_5 визначена сума податкового зобов’язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 8 285 грн. 77 коп. за 2014 рік.

Вказані зобов’язання нараховані ОСОБА_5 за земельну ділянку, на якій розташована нежитлова будівля, розташована за адресою: вул. Синецького, 2, м. Миколаївка, Донецької області на підставі інформації, наданій Міськрайонним управлінням у Слов?янському районі та м. Слов?янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 26.01.2017 року № 8-28-0.2-43/2-17 та від 28.04.2017 року № 0-5-202-163/116-16 щодо нормативно грошової оцінки вказаної земельної ділянки площею 0,7631 га, якою користується гр. ОСОБА_5

Згідно листів Міськрайонного управління у Слов?янському районі та м. Слов?янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 06.03.2018 року № 146/146-18 та від 27.04.2018 року № 622/116-18 земельна ділянка, розташована за адресою: вул. Синецького, 2, м. Миколаївка, Донецької області відноситься до земель комунальної власності та до Державного земельного кадастру і Національної кадастрової системи не внесена, інформація щодо зазначеної земельної ділянки в управління відсутня.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить скасувати податкові повідомлення – рішення, оскільки вважає їх такими, що прийняті з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов’язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, визначає Податковий кодекс України.

Земельний податок в розумінні статті 10 Податкового кодексу України віднесений до місцевих податків та зборів.

Згідно підпункту 14.1.72 та 14.1.147 Податкового кодексу України:

плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

Статтею 269 Податкового кодексу України визначені платники земельного податку, а саме, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності на нерухоме майно та законодавець не пов?язує виникнення такого обов?язу з внесенням даних щодо такої земельної ділянки до державного земельного кадастру.

Як встановлено судом, підтверджене матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, позивачу належить на праві власності нежитлова будівля колишнього дитячого садка, розташованого за адресою: Донецька область, м. Миколаївка, вул. Синецького, буд. 2, зареєстрованого КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов’янська в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 13.07.2007 року відповідно до договору купівлі - продажу від 11.07.2007 року № 2118.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового Кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Тобто, платникам земельного податку – фізичним особам суми земельного податку визначаються контролюючими органами на підставі даних державного земельного кадастру та такі платники декларації з земельного податку окремо не подають.

В розумінні п.п. 14.1.42 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Згідно ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, купівля нежитлової будівлі є підставою переходу права власності на земельну ділянку, на якій така будівля розташована та незалежно від оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, особа, яка є власником будівлі, споруди (їх частини) з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачує земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини).

Позивач факт права власності на нерухоме майно, а, отже, і земельну ділянку, на якій розташоване таке нерухоме майно, не заперечує.

Крім того, як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, грошове зобов?язання з земельного податку нараховане відповідачем на підставі даних, наданих Міськрайонним управлінням у Слов?янському районі та м. Слов?янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка належить позивачу.

Враховуючи наведене, суд вважає неправомірним довід позивача про відсутність обов'язку сплати земельного податку у з відсутністю даних державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Таким чином, нараховуючи позивачу грошове зобов?язання з земельного податку, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надані суду належні докази правомірності дій щодо прийняття рішень, які оскаржуються, в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена правомірність рішень органу владних повноважень, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 26.01.2017 року № 30-1301, від 26.01.2017 року № 28-1301, від 26.01.2017 року № 27-1301, від 26.01.2017 року № 29-1301 – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Давиденко Т.В.