Рішення № 74165436, 22.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Житомир справа № 806/1743/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просить:

- визнати протиправними і скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене у протоколі від 23.02.2018 №21, про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням з 10.10.2017 інвалідності 2 групи, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, з урахуванням виплаченої раніше суми;

- зобов"язати Міністерство оборони України розглянути питання та прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням інвалідності 2 групи, що настала внаслідок військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у розмірі 300- кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності з 22.08.2017, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013 №975, з врахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позову зазначає, що згідно довідки до акту огляду МСЕК серії ААБ №239898 від 05 жовтня 2012 року, Житомирською обласною МСЕК №2 йому було встановлено 3-ю групу інвалідності, за яку отримав одноразову грошову допомогу у сумі 5473,98 грн. 10.10.2017 у зв"язку з погіршенням стану здоров"я, позивачу була встановлена 2 група інвалідності.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 23.02.2018 позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки 2-га група інвалідності йому встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня працездатності.

ОСОБА_1 вважає таке рішення протиправним, оскільки з 10.10.2017 він набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

03.04.2018 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

17 квітня 2018 року на адресу суду надійшли письмові пояснення Житомирського обласного військового комісаріату щодо позову, в яких представник 3-ї особи просив суд позовні вимоги залишити без задоволення за безпідставністю.

23.04.2018 та 25.04.2018 до суду надійшов відзив Міністерства Оборони України, за змістом якого він просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву представник Міністерства Оборони України зазначив, що п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Зазначає, що аналогічні норми містить Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Позивачу 2-га група інвалідності встановлена понад дворічний термін після первинного огляду, а тому підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 пенсіонер Міністерства оборони України, учасник бойових дій, інвалід війни. Під час проходження військової служби у Демократичній республіці Афганістан у 1984 році отримав осколочні поранення лівої руки, ніг, поперекової ділянки, ЗЧМТ (контузія, 1984р.).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії ААБ №239898 від 05 жовтня 2012 року, Житомирською обласною МСЕК №2 позивачу було встановлено 3-ю групу інвалідності. Поранення, контузія, захворювання пов"язані з виконанням обов"язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Як інвалід 3-ї групи відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, ОСОБА_1 отримав від Міністерства оборони України одноразову грошову допомогу у сумі 5473,98 грн.

31.10.2017 у зв"язку з погіршенням стану здоров"я, позивачу була встановлена 2-га група інвалідності з 10.10.2017. Поранення, контузії, захворювання пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні у країнах де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААА №861745 від 31.10.2017.

Як інвалід 2-ї групи з 10.10.2017, внаслідок поранення, контузії, захворювання пов"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, позивач вважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300- кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до чинних ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов"язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням раніше виплаченої суми.

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського об"єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату (доплату) одноразової грошової допомоги і надав копії необхідних документів, для направлення до Міністерства оборони України.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 23.02.2018 позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки 2 група інвалідності йому встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня працездатності.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII )

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

При цьому, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набирав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 4 статті 16-3 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється". Отже, саме з 01 січня 2017 року вказана норма Закону зазнала відповідних змін.

Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що додається (далі - Порядок №975).

Згідно п. 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Матеріали справи свідчать, що позивачу за наслідками первинного огляду від 05.10.2012 було встановлено 3-ю групу інвалідності внаслідок поранення, контузія, захворювання пов"язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у зв'язку з цим, виплачена одноразова грошова допомога у сумі 5473,98 грн. Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності, передбаченим ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Після спливу дворічного терміну, встановленого Законом, а саме з 10.10.2017 за наслідками повторного огляду позивачу встановлено 2-у групу інвалідності внаслідок поранення, контузія, захворювання пов"язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Отже, позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.

Таким чином, оскільки законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту її первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а тому суд відхиляє доводи позивача, що він набув відповідне право, оскільки між встановленням 3-ї групи інвалідності та встановленням 2-ї групи інвалідності минуло більше 2-х років.

Суд критично ставиться до доводів позивача, в обґрунтування позовних вимог на те, що норми законодавства, які діяли на час встановлення йому 2-ї групи інвалідності, та які передбачають, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми здійснюється за умови, що зміна групи інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, не можуть на нього розповсюджуватись, оскільки позивач набув відповідного статусу ще на час дії норм, які не передбачали зазначені обмеження в часі, а тому незалежно від часу зміни групи інвалідності, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням отриманої сум.

Оскільки суд застосовує законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, встановлення кожної групи інвалідності є саме по собі різними юридичними фактами, кожен з яких тягне за собою виникнення певних прав та обов'язків, а тому застосуванню підлягають ті норми права, які були чинними на момент встановлення тієї групи інвалідності з якою позивач пов'язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки зміна групи інвалідності позивача відбулась після спливу дворічного строку, визначеного п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги . У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог.

Керуючись статтями 9,77,90,242-246,371 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

У задоволені позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат (вул.С.Параджанова, 4, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплатити одноразову грошову допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М.С. Токарева