Рішення № 74165415, 23.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 р. Справа№805/1919/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про визнання дій незаконними, повернення коштів та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції, у якому просив визнати незаконними дії державного виконавця, повернути незаконно стягнуті кошти у розмірі 596,86 грн. та стягнути моральну шкоду в розмірі 8000грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в листопаді 2017 року з його заробітної плати було проведено примусове стягнення коштів у розмірі 647,86 грн., з яких 510 грн. штраф, 51 грн. виконавчий збір та 86,86 грн. витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Вказаний штраф був стягнутий державним виконавцем за постановою інспектора ДПС від 15.06.2017 року, проте штраф був сплачений добровільно 21.06.2017 року. При винесенні постанови та примусовому стягненні коштів державний виконавець не перевірила сплату штрафу. Після звернення за поверненням коштів, позивачу був повернутий лише виконавчий збір в розмірі 51 грн., в повернені решти було відмовлено. Дії державного виконавця стали причиною тяганини з бухгалтерією та відділом державної виконавчої служби, що спричинило моральні переживання та емоційну напругу. В зв’язку з чим позивачем заявлена вимога про стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2018 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали.

Недоліки позовної заяви усунуті позивачем у встановлений строк та ухвалою від 10.04.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального судового провадження та призначено підготовче судове засідання на 26.04.2018 року з витребуванням у відповідача матеріалів виконавчого провадження.

26.04.2018 року ухвалою суду у відповідача були повторно витребувані матеріали виконавчого провадження, а також докази повернення позивачу коштів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2018 року були вирішені всі питання та закрито підготовче провадження, судовий розгляд призначений на 23.05.2018 року.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав до суду заперечення проти позовної заяви, в яких зазначив, що ним була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату позивача та направлена до Комунальної установи “Центральна районна лікарня”. Після відрахування коштів, боржник надав квитанцію про сплату боргу. 23.04.2018 року до Комунальної установи “Центральна районна лікарня” надіслана вимога про надання платіжного доручення стосовно помилково перерахованих коштів. Разом з цим, позивачу надіслано запит про надання реквізитів для повернення коштів.

На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити в позові.

У відповідності до приписів ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута у письмовому провадженні.

Стосовно строку звернення позивача з даним позовом до суду, суд виходить з наступного.

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Згідно частини 2 цієї статті передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Позивачем надана заява про поновлення пропущеного строку у зв’язку з юридичною необізнаністю.

Оскільки порушення прав позивача має триваючий характер та на час розгляду справи триває вчинення відповідачем дій за даним виконавчим провадженням і кошти позивачу не повернуті, суд вважає можливим поновити позивачу строк звернення до суду в даній справі.

Також суд враховує, що позивачем здійснювались заходи щодо захисту своїх прав шляхом звернення до суду в січні 2018 року, проте в зв’язку з помилковим визначенням цивільного судочинства, Костянтинівським міжрайонним судом у відкритті провадження було відмовлено.

Розглянувши всі матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові та письмових запереченнях, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.08.2017 року на ВДВС м. Костянтинівка надійшла заява командира взводу № 5 РРПП ГУ НП в Донецькій області про примусове виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510 грн.

Постановою державного виконавця від 10.08.2017 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 510 грн. (ВП № 54479344).

05.10.2017 року Пенсійним фондом України надана відповідь на запит від 21.09.2017 року про місце роботи ОСОБА_1 в Комунальній установі “Центральна районна лікарня”.

17.10.2017 року постановою державного виконавця звернуто стягнення на доходи боржника та направлено її для виконання до Комунальної установи “Центральна районна лікарня”. В листопаді 2017 року з заробітної плати позивача утримано 510 грн. штраф, 51 грн. виконавчий збір та 86,86 грн. за проведення виконавчих дій.

Разом з цим, як вбачається з квитанції № 52 відділення № 315 АТ “УкрСиббанк” позивачем штраф в розмірі 510 грн. був сплачений 21.06.2017 року.

30.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про відміну постанови та повернення стягнутих коштів в розмірі 647,86 грн.

Постановою державного виконавця від 18.12.2017 року закінчено виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 510 грн.

Листом від 24.01.2018 року позивача повідомлено, що грошові кошти були перераховані на користь стягувача, а саме № 5 РРПП ГУ НП в Донецькій області. Для повернення коштів необхідно звернутися до Костянтинівського міськрайонного суду.

23.04.2018 року відповідачем надіслані листи на адресу позивача про надання банківських реквізитів для повернення надмірно стягнутих коштів та на адресу Комунальної установи “Центральна районна лікарня” про надання копії платіжного доручення для перерахування ОСОБА_1 надмірно сплачених коштів.

05.05.2018 року відділом ДВС Костянтинівського МРУЮ отримано від Комунальної установи “Центральна районна лікарня” копію платіжного доручення.

10.05.2018 року відповідач звернувся до Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області стосовно направлення до Державної казначейської службі подання про повернення помилково перерахованих коштів з бюджету.

Примусове виконання судових рішень та рішень інших органів – це сукупність дій органів і осіб, визначених у Законі України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року №1404, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Рішеннями, що підлягають примусовому виконанню, є постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, що визначено частиною 1 статті 3 вказаного Закону.

Одним із заходів примусового виконання рішень, які встановлені статтею 10 Закону, визначено звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Згідно частини 4 статті 19 Закону № 1404 сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

За заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, що встановлено статтею 26 Закону № 1404.

Відповідно до вимог частини 5 цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Приписами статті 28 наведеного Закону визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З огляду на викладені норми, суд вважає, що відповідачем не дотримано приписів Закону України “Про виконавче провадження”, що призвело до порушення прав позивача.

Так, в матеріалах, надісланих відповідачем на адресу суду, відсутнє належне повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження. Суд не приймає до уваги наявний в матеріалах виконавчого провадження супровідний лист про надіслання постанови позивачу, оскільки він не є доказам відправлення цієї постанови. Крім того, як зазначено вище, постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Стосовно постанови від 17.10.2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, то вона взагалі була надіслана лише на адресу Комунальної установи “Центральна районна лікарня”.

Таким чином, позивач був позбавлений можливості дотриматися вимог статті 19 Закону № 1404 та повідомити державного виконавця про добровільну сплату штрафу в розмірі 510 грн. Вказане призвело до безпідставного повторного стягнення з позивача коштів на сплату штрафу.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Вказане корелює з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вчинення дій у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача до Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконними дій та повернення незаконно стягнутих коштів у розмірі 596,86 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення на користь позивача коштів на відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що оскільки під час провадження у даній справі позивач не пояснив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, у позові в цій частині слід відмовити.

При цьому варто роз'яснити, що Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року передбачено, що: «Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору».

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладені обставини, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.

За приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6 – 9, 19, 72 – 74, 77, 90, 139, 241 – 246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОНПП: НОМЕР_1, 85100, АДРЕСА_1) до Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Донецькій області (ЄДРПОУ: 35035126, 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Торецька, 285) про визнання дій незаконними, повернення коштів та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Донецькій області при примусовому виконанні стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 510 грн. у ВП № 54479344.

Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Донецькій області (ЄДРПОУ: 35035126, 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Торецька, 285) вчинити дії по поверненню ОСОБА_1 (РНОНПП: НОМЕР_1, 85100, АДРЕСА_1) коштів у розмірі 596 (п’ятсот дев’яносто шість) грн. 86 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.