Рішення № 74164625, 11.05.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1157/17

Провадження № 2/175/469/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Реброва С.О.,

при секретарі Ратушній Л.В.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в наслідок ДТП, стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в наслідок ДТП, стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій.

Представник позивача ОСОБА_1, у судовому засіданні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача ОСОБА_2, в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та свідків, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, що 12 липня 2015 року, близько 15 год. 13 хв., водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по а/д Дніпропетровськ - Новомиколаївка, відволікся від керування транспортним засобом, не вибрав безпечний боковий інтервал, в результаті чого виїхав на смугу руху автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, де скоїв зіткнення з ним. В результаті даної пригоди водій автомобіля НОМЕР_2 - ОСОБА_3, отримала легкі тілесні ушкодження, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу мозку ін., що підтверджується висновком спеціаліста судово-медичного експерта № 5376, а також механічні пошкодження отримав автомобіль НОМЕР_2, який на праві власності належить позивачу.

Данні обставини встановлені та підтверджуються постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2015 року, якою ОСОБА_4, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Дана обставина сторонами по справі не оспорювалась та доказуванню не підлягає.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ № АІ/4130035 у ОСОБА_5 «Страхова компанія «Україна».

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з метою отримання страхового відшкодування, за пошкоджений у ДТП автомобіль НОМЕР_3, після ДТП до ОСОБА_5 «Страхова компанія «Україна».

На теперішній час відповідач ОСОБА_5 «Страхова компанія «Україна» не виконала своє зобов'язання, що до виплати страхового відшкодування, ОСОБА_5 «Страхова компанія «Україна» порушила строки виплати страхового відшкодування, які встановлені законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановлених цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Приписи ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо - транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно п. 31.1 ст. 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

У своєму узагальненні Апеляційний суд м. Києва "Проблемні питання розгляду справ у спорах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП»: страхове відшкодування, визначення розміру шкоди навів наступні приклади застосування українського законодавства щодо вирішення вказаної категорії спорів, а саме: Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК України.

Крім того відповідні роз'яснення надані в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 р. N 4, а також в узагальненні судової практики розгляду судами цивільних і кримінальних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках.

Відносини про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки регулюються ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України.

Норми, що регулюють правовий режим відповідальності власників наземних транспортних засобів та розмір заподіяної шкоди/страхового відшкодування містяться також у спеціальному законодавстві, зокрема в Законах України: "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"; "Про страхування"; "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"; "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; Правилах добровільного страхування транспортних засобів "КАСКО", затверджених Укрстрахнаглядом 25.03.97 р. N 19-1; постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження розмірів страхових платежів за договорами міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 06.01.2005 р. N 5; Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України від 24.11.2003 р.; ОСОБА_6 ЄЕС від 24.04.72 р. "Щодо зближення законів держав-членів стосовно страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та виконання зобов'язання про страхування такої відповідальності", та в інших нормативно-правових актах, що регламентують спірні правовідносини.

За змістом ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогнебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює.

Статтею 1194 ЦК України, передбачено, що особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Це означає, що за володільця відповідних джерел підвищеної небезпеки обов'язок відшкодування завданої шкоди потерпілому несе страховик в межах суми страхової виплати (страхового відшкодування).

При вирішення питань про відшкодування шкоди, завданої майну особи внаслідок ДТП, та визначенні розміру такої шкоди, слід врахувати положення ст. 1192 ЦК України, відповідно до якої суд з урахуванням обставин справи за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, а також положення частини 2 ст. 22 ЦК України відповідно до якої збитками є витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

На підтвердження визначення розміру шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження транспортних засобів позивачі долучають, як правило: звіти, висновки, акти товарознавчого дослідження тощо, складені суб'єктами підприємницької діяльності, що мають відповідні ліцензії та дозволи на проведення автотоварознавчих досліджень, висновки державних експертних установ.

Судом встановлено, що згідно з Висновком № 4402/1 експертного дослідження авто товарознавця визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 06 лютого 2017 року вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), нанесеного позивачу, як власнику автомобіля НОМЕР_4, пошкодженого внаслідок ДТП від 12 липня 2015 року становить 64 191 грн. 05 коп., вартість відновлювального ремонту (без урахування коефіцієнту фізичного зносу) складає 103 319 грн. 94 коп. Витрати за складання експертного дослідження склали 2 400 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Крім того, відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

У відповідності до ст. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Крім того, відповідно до ст.ст. 536, 625 ЦК України, боржник зобов’язаний сплачувати проценти, а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Позивачем надано розрахунки, суд приймає дані розрахунки до уваги, вважає їх належними та допустимими доказами, які підтверджують суми, що підлягають стягненню, в зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань.

Таким чином, розмір реальних збитків, які були понесені позивачем, як потерпілою стороною внаслідок ДТП від 12 липня 2015 року склали 101 430 грн. 00 коп., а тому різниця між страховою виплатою (49 000 грн. 00 коп., та реальними витратами повинні бути стягнуті із ОСОБА_4П.) Сума матеріальної шкоди, повинна бути стягнута із ОСОБА_4, з врахуванням франшизи складає 52 430 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України «Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України «Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком».

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України «Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)». Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України «У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені законом: ... відшкодування збитків».

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення для справи, а також вимог розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Розглядаючи позови про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, судам слід ураховувати, що згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Стягнення моральної шкоди з винної особи, є правом позивача.

Судом встановлено, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_4, позивачу завдано моральну шкоду, та ця шкода оцінена в сумі 16 000 грн. 00 коп., а тому, виходячи із засад розумності, добросовісності, виваженості та справедливості позовні вимога в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 000 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2017 року з метою отримання правової допомоги, підготовки позовної заяви для подачі в суд, представлення інтересів позивача у суді був укладений договір про надання правової допомоги № 15/02/17-36 з фахівцем у галузі права ОСОБА_1 Позивачем була внесена оплата за правову допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до за, до прибуткового касового ордера та на підтвердження виконаних послуг виданий акт приймання-передачі послуг правової допомоги.

Згідно із Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.04.2016 р. у справі № 6-32389ск15.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір віднести за рахунок держави.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в наслідок ДТП, стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 ІПН: НОМЕР_5 матеріальну шкоду у загальному розмірі 54 830 грн. 00 коп., яка складається із суми 52 430 грн. 00 коп., що є різницею між розміром страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля та витрати за послуги експерта у розмірі 2 400 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 ІПН: НОМЕР_5 моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 «Страхова компанія «Україна» ЄДРПОУ: 30636550 на користь ОСОБА_3 ІПН: НОМЕР_5 страхове відшкодування у розмірі 49 000 грн. 00 коп., пеню у розмірі 23 204 грн. 00 коп., три відсотки річних у розмірі 1 937 грн. 15 коп., індекс інфляції у розмірі 8 183 грн. 00 коп., а всього 82 324 грн. 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 «Страхова компанія «Україна» ЄДРПОУ: 30636550 на користь ОСОБА_3 ІПН: НОМЕР_5 витрати по справі, які складаються із витрат по оплаті правової допомоги у розмірі 3 500 грн. 00 коп.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Ребров