Рішення № 74164267, 18.05.2018, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/1750/17

№ 2/207/847/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Тюлюнової В.Г.

при секретарі Куцевол Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам’янське Дніпропетровської області справу за позовом Адміністрації Південного району Кам’янської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - ТОВ «ЄРЦ КП», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Адміністрація Південного району Кам’янської міської ради звернулась до ОСОБА_1, третя особа - ТОВ «ЄРЦ КП», з позовною заявою, в якій просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням кімнатою №29 в будинку № 41 по вулиці Ухтомського в м. Кам’янське, Дніпропетровської області.

28 вересня 2017 року заочним рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська, Дніпропетровської області позовні вимоги Адміністрації Південного району Кам’янської міської ради до ОСОБА_1, третя особа ТОВ «ЄРЦ КП», задоволені. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

До суду повернуто направлену на адресу відповідача копію заочного рішення за закінченням терміну зберігання на поштовому відділені.

19 січня 2018 року від ОСОБА_1 надійшла до суду заява про перегляд заочного рішення від 28 вересня 2017 року, в якій відповідач зазначив, що дане рішення суду було винесено без урахування його заперечень проти позову, заявлений позов не визнає, спірна кімната є єдиним місцем його проживання з 2004 року, комунальні послуги за користування кімнатою він сплачує, про що свідчать квитанції про їх оплату, тому майже 60 років, не має матеріальної змоги придбати або винаймати собі житло, про розгляд справи та винесення рішення суду не знав, участі у судових засіданнях не приймав, оскільки не отримував судових викликів та заочне рішення суду, просив суд скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Представник відповідача ОСОБА_2 заяву про перегляд заочного рішення підтримала, наполягала на її задоволенні.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, направив до суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення, в якому заперечує проти заяви про перегляд заочного рішення та обставин, викладених в ній, просить відмовити в її задоволені.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника.

Ознайомившись із заявою про перегляд заочного рішення, вивчивши матеріали справи, згідно яких, відповідач не отримував судові виклики у судове засідання, судові повістки повернуто за закінченням терміну зберігання, дослідивши інші докази, які суд вважає, мають істотне значення для правильного вирішення справи дійшов висновку, що є всі підстави для задоволення заяви про перегляд заочного рішення і скасування цього рішення.

Згідно ч.1 ст. 287 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до п. 2 ч.3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст.. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не надав до суду відзив на позовну заяву з поважних причин і докази на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

14 лютого 2018 року Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 28.09.2017 року по цивільній справі № 207/1750/17 за позовом Адміністрації Південного району Кам’янської міської ради до ОСОБА_1, третя особа ТОВ «ЄРЦ КП» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - задовольнив.

Заочне рішення від 28 вересня 2017 року у справі за позовом Адміністрації Південного району Кам’янської міської ради до ОСОБА_1, третя особа ТОВ «ЄРЦ КП», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - скасував.

Справу призначив до розгляду в загальному порядку.

12.03.2018 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву позивача та клопотання про виклик свідків в якості доказової бази на викладені в відзиві обставини.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов Адміністрації Південного району Кам’янської міської ради до ОСОБА_1, третя особа ТОВ «ЄРЦ КП», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, підтримала та просила суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та просив суд відмовити позивачу, пояснив, що проживає в кімнаті № 29 в будинку № 41 по вулиці Ухтомського в м. Кам’янське, Дніпропетровської області з 2004 року, до цього теж проживав у гуртожитку по проспекту Конституції, 52 в м. Кам’янське. Вселився в займане житло на законних підставах, в кімнаті знаходяться його майно, меблі, речі, що є доказом, що ним не змінювалось місце постійного проживання. Також зазначив, що проживає самотньо, що підтверджується відсутністю штампа про реєстрацію шлюбу в його паспорті, отримує кореспонденцію за вказаною адресою, за характером роботи вдома буває дуже рідко, бо має ненормований робочий день, сплачує комунальні послуги, пов’язані з користуванням кімнатою, бере участь у витратах по поліпшенню проживання та користування гуртожитком - заміна труб, встановлення лічильників по обліку тепла, газу, електричної енергії, водопостачання, утримання прибудинкової території тощо.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що для ОСОБА_1 кімната в гуртожитку є єдиним місцем проживання відповідача з 2004 року, іншого жила не мав та не має, вселення в кімнату відбулося в установленому законом порядку, про що свідчить путівка № 1335 від 01.03.2004 року, має 60 років, одинак, винаймати чи придбати своє житло не має матеріальної змоги. Всі ці роки відповідач відноситься до кімнати у гуртожитку як до свого майна, робить за свої кошти ремонти, поліпшує умови проживання, бере участь, одним з перших, у витратах по поліпшенню проживання та користування гуртожитком, 03.06.2013 року уклав договір найму житла, у вересні 2014 року відповідачем в кімнаті встановлено новий лічильник обліку електричної енергії, за що ним сплачено особисті кошти. Надала для огляду абонентські книжки про сплату відповідачем комунальних послуг за користування кімнатою, а саме: тепла, газу, електричної енергії, водопостачання, утримання прибудинкової території за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки, які оглянуті позивачем. Тому вважає, що факти вказані в актах про не проживання не відповідають дійсності та не підтверджують не проживання відповідача з 2011 року, складені з порушенням порядку, встановленого законом, а тому, не можуть бути належними та допустимими доказами не проживання ОСОБА_1 без поважних причин понад встановлені законом строки, підтримала клопотання відповідача про виклик свідків.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила обставини наведені відповідачем, пояснила, що мешкає в гуртожитку по вулиці Ухтомського в м. Кам’янське, Дніпропетровської області будинок № 41 в кімнаті № 43 вже 20 років, є сусідкою відповідача, її кімната розташована напроти кімнати відповідача, є відповідальною за поверх, підтвердила факт постійного проживання відповідача з 2004 року., факт отримання ним кореспонденції, факт знаходження речей, меблів відповідача в його кімнаті, факт матеріальної участі у витратах на потреби гуртожитку.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив обставини наведені відповідачем, пояснив, що мешкає в гуртожитку по вулиці Ухтомського у м. Кам’янське, Дніпропетровської області будинок №41 в кімнаті № 40 з 2007 року разом з матір’ю ОСОБА_5, яка має 80 років, погано чує та бачить і тому він її доглядає. Підтвердив що є сусідом відповідача, стверджує що відповідач проживає в своїй кімнаті і вони часто спілкується, також пояснив, що його мати не пам’ятає щоб вона підписувала акт про не проживання відповідача.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона працює в КП КМП «Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду» на посаді комендант гуртожитків Південного району. Підтвердила факт складання нею актів про не проживання ОСОБА_1., пояснити чому вони складені без додержання вимог визначених законодавством не змогла, підтвердила, що не знає взагалі відповідача, як і не знає усіх мешканців гуртожитку, кімнату відповідача на наявність його речей та майна не оглядала, бо не має ключів від кімнати.

Суд, вислухавши позивача, відповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2., дослідивши матеріали справи, перевіривши надані докази, беручи до уваги клопотання третьої особи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно до ст.. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно до пп.2 п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2 (зі змінами) «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь – які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення).

Відповідно до ст. 47 Конституції України та ст.. 1 ЖК УРСР громадяни мають право на житло, а згідно до ст.. 9 ЖК УРСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, а держава гарантує судовий захист житлових прав громадянина.

Згідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Ч. 3 цієї статті передбачено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст.. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, дійшов висновку про недоведеність факту відсутності відповідача ОСОБА_1 в місці його постійного проживання понад встановлені законом строки без поважної причини. Суд вважає необхідним залишити без задоволення позовні вимоги Адміністрації Південного району Кам’янської міської ради до ОСОБА_1, третя особа ТОВ «ЄРЦ КП» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи покласти на позивача, а судові витрати, понесені ОСОБА_1, покласти на відповідача за його згодою.

Керуючись ст.ст. 55, 57 Конституції України, ст. ст. 71, 72, 127-132 ЖК України, ст.ст. 3, 5, 10, 12, 13, 81, 89, 259, 263-268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволені позовних вимог Адміністрації Південного району Кам’янської міської ради до ОСОБА_1, третя особа ТОВ «ЄРЦ КП», про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи покласти на позивача, а судові витрати, понесені ОСОБА_1, покласти на відповідача за його згодою.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо апеляційному суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Г. Тюлюнова