Ухвала суду № 74163446, 21.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/3624/18

Номер провадження 11-сс/775/187/2018

УХВАЛА

Іменем України

21 травня 2018 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді: Ковалюмнус Е.Л.,

суддів: Савкової С.В., Шигірта Ф.С.,

при секретарі: Пащенко Н.О.,

за участю

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу прокурора Сазоненка Д.В. на ухвалу слідчого судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 03 травня 2018 року, у кримінальному провадженні № 120180505100000915 від 02 травня 2018 року, стосовно ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 03 травня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: Слов’янський район, с. Райгородок, вул. Свободи, буд. 27, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Мотивуючи вказане рішення суддя зазначає, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, проте стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, відносно підозрюваного для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, а тому застосування щодо нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з забороною залишати своє місце проживання буде достатнім, для запобігання зазначеним ризикам.

На вказане рішення прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вказує, що обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_2 не зможе достатньою мірою гарантувати виконання на нього обов’язків, оскільки підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, пов’язаного зі спричиненням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Враховуючи тяжкість покарання, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний, знаходячись на волі, може ухилитися від слідства та суду, вчинити вплив на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважає, що підозрюваний не здатен забезпечити виконання покладених на нього обов’язків, оскільки може ухилитися від кримінальної відповідальності та впливати на хід досудового розслідування.

Прокурор у судове засідання не з’явився, але був сповіщений належним чином про день та час розгляду справи, про що надіслав відповідну заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, які заперечували у задоволенні апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали судової справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити, з наступних підстав.

В силу ст. 183 КПК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча би один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, перевіряючи законність і обґрунтованість клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухав думку учасників процесу, дослідив фактичні обставини та матеріали кримінального провадження.

Слідчим суддею в ухвалі зазначено, що слідчим і прокурором не підтверджена кваліфікація злочину вчиненого ОСОБА_2, оскільки суду не надано експертизи, яка встановлює ступень тяжкості тілесних ушкоджень, які ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3

Тому, ОСОБА_2 не обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення такого ступеню тяжкості, тому це не може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, потреби ж досудового розслідування не виправдовують, такий ступінь втручання у реалізацію прав і свобод підозрюваним, про який йдеться у клопотанні слідчого.

Також, слідчим суддею першої інстанції враховано, що підозрюваний раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітніх дітей, характеризується за місцем мешкання позитивно, також, не надано підтвердження того, що за весь час з моменту початку досудового слідства ОСОБА_2, будь-яким чином впливав або погрожував на свідків.

Крім того, суд вірно зазначив, що слідчим і прокурором не підтверджена кваліфікація злочину вчиненого ОСОБА_2, оскільки не надано експертизи, яка встановлює ступень тяжкості тілесних ушкоджень, які ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3

З огляду на викладене, на думку колегії суддів, прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч.1 ст. 194 КПК України, а саме - недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, тому слідчий суддя і дійшов висновку про необхідність застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Крім того, для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави:

1.Ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (Рішення у справі «Шьегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 р., серія А, № 9, п.15);

2.Ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (Рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 р., серія А, № 7, п.14);

3.Вчинення ним подальших правопорушень (Рішення у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 р., серія А, № 10 п.9);

4.Або спричинення ним порушень громадського порядку (Рішення у справі «Летельєр проти Франції» від 16 червня 1991 р., серія А, № 207, п.51).

Таким чином, ризики вказані прокурором про переховування обвинуваченого від правосуддя, а також, що обвинувачений знову вчинить інше кримінальне правопорушення, не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв’язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі «W. Проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року, серія А, № 254-А, п.33.).

Колегія суддів зазначає, що крім вищезазначеного, статтею 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (з подальшими змінами), передбачено застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ як джерела права.

З огляду на наведене, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів, вважає занадто суворим та таким, що не буде відповідати ступеню ризиків у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку зазначені слідчим у клопотанні доводи не дають підстав вважати, що належну поведінку ОСОБА_2 неможливо забезпечити шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, в повній мірі зможе запобігти ризикам вказаним у клопотанні та забезпечить виконання підозрюваного покладених на нього процесуальних обов’язків.

На думку колегії суддів немає підстав вважати, що слідчим суддею допущені, якісь порушення норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Сазоненка Д.В. - залишити без задоволення.

Ухвалу Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 03 травня 2018 року про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді