Постанова № 74163282, 23.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/12140/14-ц Номер провадження 22-ц/775/664/2018

Номер провадження 22-ц/775/664/2018

Категорія 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Груіцької Л.О.,

суддів: Жданової В.С.,Санікової О.С,

розглянувши в м.Бахмуті Донецької області матеріали цивільної справи № 234/12140/14-ц, у порядку спрощеного провадження,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 січня 2018 року,

(суддя Лутай А.М, рішення ухвалене 24 січня 2018 року. Повне рішення суду складено 02 лютого 2018 року в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області),

В С Т А Н О В И В:

09.12.2014 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю без шлюбу з відповідачем, з липня 2007 року по листопад 2014 року, про визнання сумісним майном подружжя житловий будинок АДРЕСА_2, про визнання за нею право власності на ? частину спірного будинку.

18.12.14 року позов уточнила та обґрунтувала тим, що у 2007 році вона познайомилася з ОСОБА_2 після чого вони вирішили мешкати однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у зв'язку з чим відповідач в липні 2007 року переїхав у належну їй квартиру у АДРЕСА_3. З того часу вони проживали разом, мали спільний бюджет, вели спільне господарство. З часом, а саме 18.03.2009 року, за її згодою проживання відповідача у вказаній квартирі у м.Дружківки було зареєстровано. Бажаючи мешкати у приватному будинку,мати город та тримати домашніх тварин, вони у 2011 році пригледіли домоволодіння АДРЕСА_2 та вирішили його придбати. У квітні 2011 року вона особисто передала продавцям задаток в розмірі 300 доларів США, що було еквівалентно 2400 грн., а 02.05.2011 року вони переїхали до вказаного будинку, де продовжили проживати однією сім'єю.

25.07.2011 року був укладений договір купівлі-продажу будинку, посвідчений Третьою Краматорською ДНК, оформлений на ім'я відповідача. Вона, особисто передала продавцю за будинок спільні гроші в розмірі 53600 грн., у зв'язку з чим за придбаний будинок було всього сплачено 56000 грн., або на той час 7000 доларів США. Зазначила, що 08.08.2011 року вона влаштувалася на роботу комірником до дитячого садку №72 «Снігуронька» у м.Краматорську, де й продовжує працювати. 12.08.2011 року відповідач зареєстрував договір купівлі-продажу будинку в БТІ м.Краматорська. 27.09.2011 року останній знявся з реєстрації у м.Дружківка та зареєструвався у спірному будинку. Вони продовжували проживати однією сім'єю у вказаному будинку, вели спільне господарство, спільно зробили потрібний ремонт в будинку, облаштували придомову територію, побудували сарай, завели курей. Вона власноручно заповнювала квитанції на оплату комунальних послуг та здійснювала цю оплату. Також зазначила, що вона разом з відповідачем відмічали свята, запрошували до себе гостей, перед якими виступали як чоловік та дружина. Однак у листопаді 2014 року відповідач повідомив їй, що бажає припинити їхні відносини, має намір створити сім'ю з іншою жінкою, у зв'язку з чим запропонував покинути спірний будинок , який вважає своєю особистою власністю та її прав на цей будинок не визнає. За таких обставин вона була змушена звернутися з даним позовом до суду та, з урахуванням уточнень, просить суд встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з липня 2007 року по листопад 2014 року, визнати житловий будинок № АДРЕСА_2 спільним сумісним майном та поділити його, виходячи з рівності часток сторін, визнавши за нею право власності на 1/2 частку будинку.

В обґрунтування позову суду надала письмові докази, а саме:довідку Красноторської селищної ради про реєстрацію відповідача ОСОБА_2 у спірному будинку АДРЕСА_2( а.с.9);акт обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.10);довідку про склад сім'ї ОСОБА_1 ( а.с.11);акт технологічного обстеження спірного будинку( а.с.13);довідку з місця роботи ОСОБА_1.( а.с.14);фототаблиці ( а.с.15-16);копії про оплату комунальних послуг у спірному будинку( а.с.17-22);

Заочним рішенням Краматорського міського суду від 16 грудня 2015 року позов

ОСОБА_1 задоволено повністю. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2016 року заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2016 року заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2016 року заочне рішення Краматорского міського суду Донецької області та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2016 року скасоване, справу направлене на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення Краматорського міського суду та ухвалу Апеляційного суду Донецької області, ВССУ послався на те, що вирішуючи спір суди у порушення ст.ст.10,212,316 ЦПК України не звернули уваги на те, що застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні кошти або спільна праця подружжя. Суди на зазначене уваги не звернули, належним чином не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, зокрема фактичного періоду сумісного проживання сторін, джерело коштів на придбання спірного житлового будинку, не перевірили доводи відповідача про те, що будинок було куплено за його особисті кошти, отриманого ним від продажу майна його батьків та доводів відповідача що на час придбання будинку шлюбні відносини між сторонами були відсутні.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 24 січня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено повністю.Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з липня 2007 року по листопад 2014 року.Визнано спільним сумісним майном ОСОБА_1, та ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими спорудами,розташований по АДРЕСА_2 в м. Краматорську Донецької області.Поділено спільне сумісне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_2 у м. Краматорську Донецької області, визнавши за кожним з них права власності на ? частку майна.

Із вказаним судовим рішенням не погодився відповідач,та подав апеляційну скаргу. З рішенням суду незгоден, вважає,що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилється на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначено, що суд не надав належної оцінки поясненням свідків, поясненням сторін, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи.

Позивачка надала суду заперечення, відповідно до яких просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».

Згідно п.1ч.4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах,що виникають з сімейних відносин,крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.

В даній справі спір виникає з поділу майна подружжя,з вищевикладеного слід зазначити,що дана справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснює в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, у тому числі неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі наданих позивачкою доказів встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з липня 2007 року по листопад 2014 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, при цьому спільно мешкали з липня 2007 року по квітень 2011 року в квартирі позивачки у АДРЕСА_3, а з травня 2011 року по листопад 2014 року - у будинку по АДРЕСА_2 у м.Краматорську.

На підтвердження цього факту суд узяв до уваги відомості про реєстрацію ОСОБА_2 у квартирі позивачки ОСОБА_1 у АДРЕСА_3 з березня 2009 року по вересень 2011 року; оформлення відповідачем підприємницької діяльності саме у АДРЕСА_5, основаною на показаннях свідків, якою підтверджується факт спільного проживання сторін у м.Дружківка у період з липня 2007 року по квітень 2011 року; показаннями допитаних у суді свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтвердили обставини, викладені позивачкою у позові, зокрема те, що з липня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу в квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, після чого у травні 2011 року вони переїхали жити до житлового будинку по АДРЕСА_2 у м.Краматорську, в якому проживали аж до листопада 2014 року, що співвідноситься з наданими позивачкою копіями квитанцій про оплату нею комунальних послуг за цією адресою, актом Краматорського водоканала, складеного у присутності мешканця АДРЕСА_2 ОСОБА_1, наданими фотокартками спільного неформального проведення часу разом з ОСОБА_2

Суд критично оцінив довідки, складені головою правління ОСББ «Покоління», щодо проживання відповідача ОСОБА_2 без реєстрації у м.Краматорську по АДРЕСА_1, а також довідку Комітету мікрорайону №1 щодо проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_9 с 02.02.2010 року по 05.11.2014 року за адресою: м.Краматорськ, АДРЕСА_4,оскільки останні не містять посилання на свідків, тобто є безпідставними. Ці довідки, а також показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо проживання ОСОБА_2 сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 у період з 2010 по 2014 рік спростовуються рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 01.09.2015 року, яким в задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про встановлення даного юридичного факту та поділ майна було відмовлено. Суд також послався на те, що надані відповідачем копії квитанцій про проведену ним оплату комунальних послуг, які надавалися до будинку по АДРЕСА_2 у м. Краматорську, а також фотокартки неформальних стосунків з ОСОБА_9, не спростовують доводів позивачки, оскільки на власника покладається тягар утримання майна (ст.322 ЦК України), а надані фотокартки не виключають можливості існування певних близьких стосунків ОСОБА_2 з іншою жінкою, але однозначно та безапеляційно не свідчать про існування між ними фактичних сімейних відносин.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам процесуального права рішення суду першої інстанції у частині проживання сторін однією сімєю без укладення ушлюбу з липня 2007 по листопад 2014 року відповідає, а у частині визнання сумісним майном подружжя спірного будинку та його розподілу між сторонами - не відповідає, з такого.

Згідно ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема за п.5 ч.1 вказаної статті - про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки у частині спільного проживання з відповідачем, суд прийшов до висновку, що сторони з липня 2007 року по листопад 2014 року проживали однією сімєю, але не перебували у шлюбі між собою.

Висновок суду у цій частині відповідає матеріалам справи, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторонни посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга у цій частині підлягає відхиленню, а рішення суду без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказував на те, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що за час спільного проживання за спільні кошти сторони набули спірний будинок, який є субєктом спільної сумісної власності подружжя, та у порядку поділу частки сторін у праві власності на це майно їх частки є рівними.

Апеляційна скарга у цій частині підлягає задоволенню з такого.

Відповідно до ст.3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. («Право спільної сумісної власності подружжя»).

У пунктах 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припи нення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегіть встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до довідки КП «Комсервіс» Дружківської міськради від 17.11.2014 року, ОСОБА_1 разом з сином є зареєстрованими у АДРЕСА_3. За цією адресою з 18.03.2009 року по 27.09.2011 року був зареєстрований співмешканець ОСОБА_2 (Т.1, а.с.11).

Згідно ксерокопії паспорту відповідача ОСОБА_2, вбачається, що останній перебував у шлюбі з 1993 року по 2002 рік, був зареєстрований зокрема: з 2001 року у АДРЕСА_1 по 12.05.2005 року, далі з 23.01.2009 року у м.Краматорську по АДРЕСА_1 по 06.03.2009 року, далі з 18.03.2009 року у АДРЕСА_3 по 27.09.2011 року, далі з 07.12.2011 року у м.Краматорську по АДРЕСА_2 (Т.1, а.с.69-73).

Відповідно до довідки БТІ м.Краматорська від 27.11.2014 року, житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстрований 12.08.2011 року по праву власності за ОСОБА_2 на підставі нотаріального договору купівлі-продажу від 25.07.2011 року (Т.1, а.с.12).

З довідки ясла-садку №72 «Снігуронька» м.Краматорська від 12.11.2014 року, вбачається, що у вказаному закладі з 08.08.2011 року на посаді комірника працює ОСОБА_1 (Т.1, а.с.14).

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, дата реєстрації - 04.08.2009 року, місце - виконком Дружківської міськради (Т.1,а.с.59).

Як вбачається з копії розписки, щодо передачі грошей від продажу квартири та будинку (Т.1, а.с.60, 74-76),ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_2 7000 доларів США.

Згідно копії ордера №1968, виданого ОСОБА_12( матір відповідача) 01.12.1997 року вбачається, що ордер видано на право користування трикімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого склад сім'ї ОСОБА_12 становить:ОСОБА_13 - чоловік, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_10 - дочка (Т.2, а.с.18).

Згідно копії звітів вбачається, що ОСОБА_2, є суб'єктом малого підприємництва - фізичною особою - платником єдиного податку, подав звіти до державної податкової інспекції за 2009-2010 року, про його доходи (Т.2, а.с.20-25).

Відповідно до довідки Першої краматорської державної нотаріальної контори від 04.07.2017 року №2207/02-14, вбачається що відсутні спадкові справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року - ОСОБА_13 та до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року - ОСОБА_12,

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_14, вбачається, що остання з квітня 2007 року по жовтень 2008 року працювала продавцем, з жовтня 2008 року по жовтень 2009 року перебувала на обліку в центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю, з серпня 2011 року по листопад 2016 року працювала в комунальному дошкільному навчальному закладі ясла-садок №72 «Снігуронька».

Звертаючись до суду з позовом, позивачка ОСОБА_1 вказувала на те, що оскільки вона з липня 2007 року по листопад 2014 року сумісно проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю без шлюбу, то житловий будинок АДРЕСА_2 є їх сумісною власністю і їй належить ? частина будинку. В обгрунтування джерела придбання будику, вказувала на те, що вона особисто у квітні 2011 року передала завдаток продавцям будинку у розмірі 300 доларів США, надалі вона особисто передала продавцям 53600 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 в обгрунтування джерела придбання будинку посилався на те, що спірний будинок він купив за 7000 доларів США, які він у травні 2011 року отримав від рідної сестри як долю від спадщини й за ці гроші купив спірний будинок. У підтвердження своїх заперечень суду надав розписку від 30 травня 2011 року яку він надав сестрі про отримання від неї 7000 доларів США та про те, що претензій він до сестри стосовно квартири АДРЕСА_1 не має. Вказана розписка затверджена ОСОБА_15 та ОСОБА_16.(а.с.60, том №1). Заперечуючи проти позову, відповідач надав суду розписку продавця спірного будинку ОСОБА_11 від 25 липня 2011 року, яку він надав ОСОБА_2 про те, що за проданий ним житловий будинок АДРЕСА_2 він отримав 7000 доларв США ( а.с.16, том № 1).

Приймаючи рішення у частині визнання спірного будинку сумісним майном подружжя, суд першої інстанції належним чином не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, зокрема джерело коштів на придбання спірного житлового будинку, належним чином не перевірив доводи відповідача про те, що будинок придбано за його особисті кошти, отриманого ним від продажу квартири, яку сестра продала у січні 2011 року, не перевірив доводи позивачки щодо передачі нею особисто 300 доларів США та 53600 грн. продавцям будинку, та джерело цих коштів, не перевірив джерело доходів позивачки за час сумісного проживання з відповідачем та її спільну участь коштами або працею в набутті майна до2011 року.

Суд першої інстанції критично оцінив заперечення відповідача ОСОБА_2 та показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_10 оскільки вони суперечать іншим дослідженим судом доказам або не доводяться ними. Проте такі висновки суду не грунтуються на матеріалах справи.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки БТІ м.Краматорська від 27.11.2014 року, житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстрований 12.08.2011 року по праву власності за ОСОБА_2 на підставі нотаріального договору купівлі-продажу від 25.07.2011 року (Т.1, а.с.12).

Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 у суді першої інстанції, спірний будинок куплено у ОСОБА_11, що не заперечувала позивачка.

Із розписки ( а.с.76, том №1) вбачається, що ОСОБА_11 за проданий ним житловий будинок АДРЕСА_2 отримав від ОСОБА_2 7000 доларів США, що є покупною вартістю проданного ним будинку.

Допитаний судом першої інстанції в якості свідка, ОСОБА_11, підтвердив, що у серпні 2011 року уклав з ОСОБА_2 Договір купівлі- продажу спірного будинку, та отримав від останнього 7000 доларів США.

ОСОБА_10- сестра відповідача ОСОБА_2, підтвердила у суді першої інстанції що є сестрою відповідача. Підтвердила, що брат після розірвання шлюбу та смерті їх батьків повернувся проживати до батьківської квартири по АДРЕСА_1 у м. Краматорську. В січні 2011 року вона продала вказану квартиру та передала брату 7000 доларів США під розписку в рахунок його частки у квартирі. На отримані гроші брат придбав будинок АДРЕСА_2.

Як вбачається з розписки від 30 травня 2011 року ОСОБА_2 надав сестрі розписку про отримання від неї 7000 доларів США та про те, що претензій він до сестри стосовно квартири АДРЕСА_1 не має. Вказана розписка затверджена ОСОБА_15 та ОСОБА_16.(а.с.60, том №1).

Факт передачі вказаних грошей ОСОБА_2 його сестрою, підтвердила у суді першої інстанції свідок ОСОБА_16

Факт продажу ОСОБА_10 квартири АДРЕСА_1 підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 162-163, том №2), відповідно до якої ОСОБА_10 продала ОСОБА_17 квартиру АДРЕСА_1.

Проаналізувавши надані відповідачем докази, щодо джерела набуття спірного будинку, апеляційний суд приходить до висновку, що факт придбання спірного будинку за особисті кошти ОСОБА_2 найшло своє підтвердження, та у суду першої інстанції не було законних підстав вважати, що будинок придбано за спільні сумісні кошти або спільної праці сторін, оскільки позивачка не надала суду жодного доказу з циїх підстав. Її пояснення, щодо того, що вона особисто робила предоплату продавцям будинку у сумі 300 доларів США, а потім особисто передала їм залишок у сумі 53600 грн. не підтвердив у суді першої інстанції продавець спірного будинку ОСОБА_11Суду також не надано жодного доказу щодо того, що спірне майно придбане за сумісні кошти сторін або їх спільної праці до часу придбання будинку, тобто до 2011 року, при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету.

Суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_5 у частині передачі продавцям будинку завдатку у сумі 300 доларів США, оскільки вказані твердження свідка не підтверджені жодним доказом у справі.

Апеляційний суд також прийшов до висновку, що суд першої інстанції помилково не узяв до уваги надані відповідачем докази, щодо придбання спірного будинку за власні кошти, з посиланням на те, що квартира, яку продала сестра відповідача не є спадковим майном, оскільки цей факт не спростовує факту того, що 7000 доларів США відповідач отримав від сестри після продажу квартири, яку отримала мати відповідача на усю сім'ю, оскільки сестра на власний розсуд розпорядилася квартирою, яка була отримана матір'ю, у тому числі й на брата.

Посилання суду першої інстанції на той факт, що квартира продана сестрою відповідача за 3458,09 доларів США не спростовує показань свідків у суді першої інстанції та розписки відповідача, про факт передачі сестрою відповідачу 7000 доларів США.

Приймаючи рішення та задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції не виконав вимоги статті 74 СК України при вирішенні майнового спору, не звернув уваги на те, що у справі відсутні належні та допустимі докази того, що за період спільного проживання сторін без шлюбу до придбання спірно будинку, сторони вели спільне господарство, вели спільний бюджет, проводили спільні витрати, придбали інше майно в інтересах сім'ї. Вказані обставини судом не встановлено, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосується фактів, на які сторонни посилалися в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків у рішенні, обставинам справи у частині визнання спільним майном подружжя будинку АДРЕСА_2 та поділив спірне майно у рівних частках, що є підставою відповідно до ч.1 п.п.1,3 ст. 376 ЦПК України, для скасвання рішення суду першої інстанції у цій частині, з постановленням нового рішення, про відмову у задоволенні позову у частині визнання спільним майном подружжя будинку АДРЕСА_2 та його розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 121( сто двадцять одна) грн.80 коп.

Керуючись ст. ст. 376,381-382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 січня 2018 року задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 січня 2018 року у частині задоволення позовних вимог про визнання сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_2, поділу цього майна та стягнення судового збору,- скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_2 та поділу цього майна,- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 121( сто двадцять одна) грн.80 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Постанова суду виготовлена 23 травня 20 18 року.

Головуючий: Л.О.Груіцька

Судді: В.С. Жданова

О.С.Санікова