Рішення № 74162862, 22.05.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2-о/235/229/18

Справа №235/1422/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 травня 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого – судді Величко О.В.

при секретарі - Лебеденко В.В.

за участю заявниці ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Мирноградська міська рада, Іванівська сільська рада Покровського району про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В обґрунтування своєї заяви вказала, що 03.01.2016 року померла мати заявниці ОСОБА_2, на день якої відкрилась спадщина у вигляді квартири, що розташована за адресою: м. Мирноград, вул. Мухамадєєва,9/1. Вона як спадкоємиця першої черги звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з тим, що нею пропущений шестимісячний строк , необхідний для оформлення своїх прав. Оскільки з листопада 2013 року вона проживала разом зі своє матір’ю по день її смерті, просить встановити факт постійного проживання разом з ОСОБА_2, яка померла 03.01.2016 року на час відкриття спадщини за адресою: с. Іванівка Покровського району Донецької області, вул. Комарова, 29.

В судовому засіданні заявниця підтримала заяву, наполягала на її задоволенні.

Представники заінтересованих осіб Мирноградської міської ради та Іванівської сільської ради в судове засідання не з’явились просили справу слухати у їх відсутності ( а. с. 28,29).

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили факт сумісного проживання заявниці ОСОБА_1 разом з її матір’ю ОСОБА_2 з листопада 2013 року по день смерті останньої за адресою: Покровський район, с. Іванівка, вулиця Комарова, 29.

Суд, вислухавши пояснення заявниці, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 03.01.2016 року померла мати заявниці ОСОБА_2 ( а.с. 3-9).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири, що розташована за адресою: м. Димитров, вул. Мухамадєєва, 9/1 ( а.с. 11,12)

Відповідно до довідки Іванівської сільської ради за № 3201 від 22.03.2018 року ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Згідно довідки Іванівської сільської ради від 15.03.2018 року за № 362 ОСОБА_2 з листопада 2013 року по день смерті- 03.01.2016 року проживала без реєстрації за адресою: с. Іванівка вул. Комарова, 29 Іванівської сіслької ради Покровського району Донецької області разом з донькою ОСОБА_1 ( а.с. 16)

З лікарського свідоцтва про смерь за № 1 від 04.01.2016 року вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала в с. Іванівка, вул. Комарова, 29, у доньки ( а.с. 7).

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розяснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов’язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа – свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 ОСОБА_5 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов’язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця про- живав разом із цим спадкодавцем. ; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином суд вважає доведеним той факт, що заявниця ОСОБА_1 з листопада 2013 року по день смерті своєї матері ОСОБА_2 проживала разом з останньою за адресою: Донецька область , Покровський район, с. Іванівка, вулиця Комарова, 29.

Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення. Юридичний факт встановлюється з метою реалізації заявником спадкоємцем ОСОБА_1І права на отримання спадку.

Оскільки інших спадкоємців як встановлено в судовому засіданні не мається, спору про майнове або особисте немайнове право не існує, а встановити зазначений факт в позасудовому порядку неможливо, суд вважає вказані заявником вимоги обґрунтованими , які , відповідно до вищезазначених норм права підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273,293,294,315 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, з ОСОБА_2, яка померла 03.01.2016 року за адресою: Донецька область , Покровський район, с. Іванівка, вулиця Комарова, 29, з листопада 2013 року по 03.01.2016 року, тобто на час відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.05.2018 року.

Суддя: