Ухвала суду № 74162833, 21.05.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/366/18

У Х В А Л А

21.05.2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді - Бедьо В.І,

судді – Дергачової Н.В.,

судді – Фазикош О.В.,

за участю прокурора – Попович І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

секретаря судового засідання – Пазяк С.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Ужгород кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України та відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у підготовчому судовому засіданні у складі колегії суддів: головуючого судді Бедьо В.І., суддів Дергачової Н.В., Фазикош О.В. знаходиться об’єднане кримінальне провадження № 308/366/18відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України та відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України.

До початку судового розгляду, при проведенні підготовчого засідання, за клопотанням захисника ОСОБА_4 поставлено на обговорення питання про правильність визначення територіальної підсудності даного кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_1та його захисник також підтримали клопотання захисника ОСОБА_4 щодо направлення кримінального провадження для визначення територіальної підсудності.

Прокурор вважає, що справа підсудна Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області, так-як всі дії кримінального правопорушення по якому пред’явлено обвинувачення вчинені на території м. Ужгорода Закарпатської області, що територіально віднесено до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Колегія суддів, вислухавши доводи сторін, дослідивши зміст обвинувального акту, вважає, що він підлягає направленню до апеляційного суду Закарпатської області для визначення підсудності даного кримінального провадження, з огляду на наступні обставини:

Під час підготовчого засідання суд вирішує питання, передбачені частиною 3 ст. 314 КПК України, у тому числі і направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Питання про визначення територіальної підсудності підлягає першочерговому вирішенню під час підготовчого засідання, оскільки порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, відповідно до вимог ст. 412 КПК України. Якщо судове рішення ухвалено з порушенням правил підсудності, воно у будь-якому разі підлягає скасуванню судом вищої інстанції згідно із п. 6 ч.2 ст. 412 КПК України.

А відтак всі інші питання, у тому числі щодо призначення до судового розгляду чи повернення обвинувального акту прокурору, мають вирішуватися належним судом, якому підсудне дане кримінальне провадження.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За приписами статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права… Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 8 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", як одну із засад організації судової влади проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Процесуальними кодексами визначаються вимоги до складу суду. В сукупності ці правила забезпечують розгляд справи судом, встановленим законом.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Інтерпретація суті поняття "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом у рішенні в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року та полягає у наступному: "п.23. Відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року)… 24. Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". 25. У пп. 107-109 рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії " Суд дійшов до висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

У п. 64 рішення у справі "Йоргіч (Jorgic) проти Німеччини" від 12.07.2007 року ЄСПЛ вказав, що справу перш за все слід розглянути за статтею 6 § 1 Конвенції щодо того, чи був заявник засуджений "судом, встановленим законом". Суд зазначає, що цей вислів віддзеркалює принцип верховенства права, котрий є невід’ємною частиною системи захисту, запровадженої Конвенцією і її Протоколами. "Закон", у розумінні статті 6 § 1 Конвенції, включає, зокрема, законодавство щодо встановлення і компетенції судових органів (див., inter alia, Lavents проти Латвії, № 58442/00, § 114, 28 листопада 2002 р.). Отже, якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є "встановленим законом" у розумінні статті 6 § 1 (для порівняння, Coeme та Інші проти Бельгії, №№ 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 і 33210/96, §§ 99 і 107-08, ECHR 2000-VII).

Відповідно ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, у внесенні службовою особою до офіційних документів неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, у вчиненні фінансової операції та правочину з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, тобто в скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України.

Відповідно до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3, являючись засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Трансбуд» (код ЄДРПОУ - 34341993, зареєстроване за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, далі - ТОВ «БК «Трансбуд») та одночасно обіймаючи посаду заступника директора вказаного товариства (наказ про прийняття на роботу №1-к від 04.05.2015) за попередньою змовою з ОСОБА_1, інженером технічного нагляду у ФОП ОСОБА_5 маючи умисел на заволодіння бюджетними коштами міської громади м. Ужгорода, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, завищив вартість та обсяги будівельних робіт і матеріалів, необхідних для виконання будівельних робіт з реставрації пам'ятки архітектури національного значення «ОСОБА_5 та винний Льох 18 ст.», м. Ужгород, вул.. Ф. Ракоці, 2 в рамках проекту міжнародної технічної допомоги та вніс до актів приймання виконаних будівельних робіт неправдиві відомості про фактичне виконання будівельних робіт, хоча в дійсності будівельні роботи не були виконані в повному обсязі і таким чином заволодів коштами громади в розмірі 6 553919,00 грн., які перераховувалися на банківський розрахунковий рахунок ТОВ «БК «Трансбуд» № 26004000005440, відкритий в ПАТ „Укрсоцбанк” МФО 300023.

З цією метою ОСОБА_3 з метою легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, в період з 21.07.2015 по 12.02.2016 здійснив ряд фіктивних фінансових операції з перерахуванням отриманих на банківський розрахунковий рахунок ТОВ «БК «Трансбуд» № 26004000005440, відкритий в ПАТ „Укрсоцбанк” МФО 300023 грошових коштів на розрахункові рахунки пов'язаних осіб: приватного підприємства «ЕКОМ», засновником якого являється ОСОБА_3 фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, яка є дружиною ОСОБА_3, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, яка є сестрою дружини ОСОБА_3 за нібито придбані у них будівельні матеріали, які в подальшому за надуманими призначеннями платежів переведені цими суб'єктами господарювання у готівку на загальну суму 3 095 300 гривень.

Злочин, передбачений ст.. 191 КК України є найбільш тяжким правопорушенням і вважається закінченим з моменту коли посадова особа незаконно розпорядилася бюджетними коштами.

Частина 5 стаття 191 КК України, що є більш тяжкою порівняно з ч. 2 ст. 366 КК України, встановлює кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, в особливо великих розмірах або організованою групою. При цьому, привласнення вважається закінченим з моменту вилучення чужого майна й отримання винним можливості розпоряджатися ним як своїм власним. Момент закінчення розтрати збігається з моментом витрачання чужого майна. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд. Отже, встановлення закінчення злочину, передбаченого ст. 191 КК України, як обовязкової складової його обєктивної сторони, законодавець повязує з часом виникнення у винного реальної можливості розпоряджатися майном, жодним чином не повязуючи це з місцем знаходження майна чи з місцем проведення певних робіт.

Відповідно до ч.1 ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Колегія суддів виходить з того, що згідно п.6 ч.2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підставою для скасування судового рішення у справі в будь-якому разі.

Встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Трансбуд» (код ЄДРПОУ - 34341993, зареєстроване за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 і бюджетні кошти перераховувалися на банківський розрахунковий рахунок ТОВ «БК «Трансбуд» № 26004000005440, відкритий в ПАТ „Укрсоцбанк” МФО 300023.

Таким чином, об’єднані кримінальні провадження повинні розглядатися судом першої інстанції за місцем заволодіння чужим майном, тобто за місцем незаконного розпорядження бюджетними коштами, а саме за місцем реєстрації ТзОВ «Будівельна компанія «Трансбуд», що територіально відноситься до юрисдикції Пустомитівського районного суду Львівської області.

Згідно п.1 ч.1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Враховуючи, вказані приписи закону та те, що Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області та Пустомитівський районний суд Львівської області перебувають в межах юрисдикції різних апеляційних судів, питання про направлення вказаного кримінального провадження має бути вирішено колегією суддів верховного Суду, що зумовлює направлення вказаного провадження до зазначеного суду.

Враховуючи, що до початку судового розгляду слід вирішити питання підсудності даної справи в межах юрисдикції різних апеляційних судів, суд вважає за доцільне направити кримінальну справу до Апеляційного суду Закарпатської області для направлення подання до Верховного Суду для передачі справи за підсудністю.

На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 315, 316, 369-372, 392 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Обєднану кримінальну справу № 308/366/18 за кримінальним провадженням, внесеним в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12015070030002751 від 26.08.2015 року відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України та за кримінальним провадженням, внесеним в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12017070000000216 від 18.10.2017 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, - направити до Апеляційного суду Закарпатської області для вирішення питання про звернення з поданням до Верховного Суду про визначення підсудності цього кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Бедьо В.І.

Судді: Дергачова Н.В.

ОСОБА_8