Рішення № 74162717, 23.05.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1571/2018

Номер справи 243/3642/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

«23» травня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кобець О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 України в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 України в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона працювала лаборантом фізико – хімічних досліджень у ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» в період з 28 червня 1989 року по 26 лютого 2000 року.

При звільненні з підприємства відповідач був зобов'язаний провести зі нею повний розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем.

Зазначає, що вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою виплатити заборговану заробітну плату, але кожний раз отримувала відмову щодо цього через відсутність у нього нібито коштів.

Станом на час її звільнення і на теперішній час заборгованість по заробітній платі відповідача складає 1325 грн. 91 коп. згідно довідки відповідача №825, від 22 серпня 2000 року.

Зазначає, що на час подання позову відповідача, як юридичну особу, не знято з реєстрації і не ліквідовано відповідно до ухвали господарського суду Донецької області.

В липні 2013 року колектив ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» звернувся з листом до Фонду державного майна України.

12 серпня 2013 року колектив отримав відповідь заступника начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, в якому йшлося про те, що станом на 01 серпня 2013 року за даними Інформаційно-пошукової системи «ЕТАП-КПД» у статутному капіталі ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» налічується державний пакет акцій у розмірі 92,897%.

В листопаді 2013 року колектив працівників ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» звернувся зі скаргою про невиплату заборгованості по заробітній платі до Головного управління юстиції в Донецькій області та 28 листопада 2013 року отримали лист Головного управління юстиції в Донецькій області Управління державної виконавчої служби.

В листі йдеться про те, що постановою від 09 серпня 2004 року господарського суду Донецької області ВАТ «Слов’янсьфкий керамічний комбінат» визнано банкрутом, ліквідатором призначено ОСОБА_3

Керуючись ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 08.03.2011 року), державним виконавцем відділу винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень.

У відповідності до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 08 березня 2011 року), всі виконавчі документи були передані довіреній особі ліквідатора ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» - ОСОБА_4 для вирішення питання про подальший порядок виконання рішень у встановленому законом порядку.

Згідно інформації опублікованої в газеті «Голос України» №7, (4507) від 17 січня 2009 року ліквідатором ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5

На даний час зведене виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» знищено згідно акту про знищення виконавчих проваджень та інших документів органу Державної виконавчої служби від 17 травня 2008 року, у відповідності до п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах Державної виконавчої служби, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999 року № 470/7.

У лютому 2018 року вона звернулася до суду з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Заочним рішенням Слов’янського міськрайонного суду, 243/1004/18, номер провадження 2/243/875/2018, від 19 березня 2018 року вирішено стягнути з ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» заборгованість по заробітній платі в розмірі 1325 грн. 91 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30282 грн. 21 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати у сумі 10166 грн. 47 коп.

Виконавчий лист за рішенням суду був своєчасно наданий до виконавчої служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції. Але виконавчий лист було повернуто мені без виконання.

Зазначає, що за весь час державні органи не вжили заходів щодо сплати заборгованості із заробітної плати та виконання рішень суду, не припинили порушення її права власності протягом тривалого часу. ОСОБА_2 відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави. Виплату заборгованості по заробітній платі вона чекає більше сімнадцяти років та за цей час інфляція поглинула нараховану заробітну плату.

Просить стягнути з ОСОБА_2 України шляхом списання з єдиного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на її, ОСОБА_1, користь заборгованість по заробітній платі у сумі 1325,91 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати у сумі 10166,47 грн.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_2 України в особі Державної казначейської служби України повідомлялася про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у строк до 23 травня 2018 року надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив (а.с.14,15).

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Департамент державної виконавчої служби України повідомлялася про розгляд справи у спрощеному провадженні (а.с. 14,15), пояснення щодо позову до суду не надходило.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 України в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні« конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поводження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Крім того, ч. 2 ст. 21 Конституції України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини. Відповідно до цієї засади не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їхнього змісту, створення перешкод для їх реалізації тощо. Дані положення повною мірою поширюються і на передбачені цивільно-процесуальним законом права суб'єктів цивільного провадження.

У загальному розумінні рівність перед законом означає обов'язок всіх додержуватися приписів закону, використовувати закон у своїх інтересах. Закріплення рівності перед законом як засади здійснення правосуддя в цивільних справах означає, що жодна обставина не може стати підставою для надання будь-яких привілеїв або запровадження будь-яких обмежень, що суперечать приписам цивільно-процесуального закону щодо прав і обов'язків всіх суб'єктів провадження.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» «Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов’язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов’язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку ОСОБА_2.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З Рішення Слов’янського міськрайонного суду від 19 березня 2018 року, вбачається, що з ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 1325,91 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати у сумі 10166,47 грн. (а.с.10-12).

З Листа регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області № 20-05-09967 від 12 серпня 2013 року вбачається, що станом на 01 березня 2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 92,897 % статутного капіталу ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» (а.с. 7).

Відповідно до повідомлення Головного Управління Юстиції у Донецькій області № К-326-4606 від 28 листопада 2013 року вбачається, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції знаходилось зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат», до складу якого входили виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості, яка виникла з трудових правовідносин. Державним виконавцем відділу винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень та всі виконавчі документи, згідно акту передачі виконавчих документів були передані арбітражному керуючому. Зведене виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» знищено згідно акту про знищення виконавчих проваджень та інших документів органу ДВС від 17.05.2008 року, у відповідності до п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999 року № 470/7, чинної на момент знищення. (а.с. 8-9).

Нормами ст. 619 ЦК України, регулюються правовідносини зобов’язального характеру, за якими договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Згідно із ч.1 ст.176 ЦК України розмежування відповідальності за зобов’язаннями держави, АРК, територіальних громад та створених ними юридичних осіб - ОСОБА_2, АРК, територіальні громади не відповідають за зобов’язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, ст. 176 ЦК України закріплено загальну норму про розмежування відповідальності публічно-правових утворень за своїми зобов’язаннями та створених ними юридичних осіб. ЦК передбачає загальне правило, згідно з яким держава, інші публічно-правові утворення (АРК, територіальні громади) не відповідають за зобов’язаннями створених ними юридичних осіб. Ця норма направлена на конкретизацію положень ч.3 ст. 96 ЦК України згідно з якою юридична особа самостійно відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями його учасника (засновника).

Засновником ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» є держава в особі Фонду Державного майна України.

Отже органом, уповноваженим управляти корпоративними правами держави, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області.

Проте позовні вимоги ОСОБА_1 пред'явлені до ОСОБА_2 України в особі Державного казначейства України, яке в даних правовідносинах не є належним відповідачем, оскільки законодавством не передбачено, що ОСОБА_2 казначейство України повинно нести цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії юридичних осіб.

Відповідно до положення про ОСОБА_2 казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 Казначейство забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковується; Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку та не несе відповідальності за дії органів державної влади, тобто Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до ч.1 ст. 2 ЦК України.

Відповідно до положень частини 2 статті 152 ЦК України, частини 2 статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

При цьому акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Таким чином, правовідносини, які склалися між ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» та ОСОБА_2 України - є правовідносини засновника та створеного ним підприємства, за якими засновник не відповідає по боргах підприємства, а підприємство не відповідає по боргах засновника, положення ст. 77 ГК України на правовідносини ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» та Фонду держмайна України не розповсюджуються, тому ОСОБА_2 Україна в силу ст. 176 ЦК України не несе субсидіарну відповідальність по боргах ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат», до того ж Фонд держмайна України не являється правонаступником ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат».

Суд зазначає, що позов подано до ОСОБА_2 України в особі Державної казначейської служби України, яка не є засновником ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат» і за своїми повноваженнями не має права самостійно розпоряджатися державними коштами.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємства, установи, організації.

Згідно з частиною другою та третьою статті 167 ЦК України держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. ОСОБА_2 може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь у їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із частини 3 вказаної вище статті, ОСОБА_2 може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 81 ЦК України юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення і правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Відкрите акціонерне товариство «Слов’янський керамічний комбінат» не являється юридичною особою публічного права (державним підприємством), тому положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо гарантування державою виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника - державного підприємства на спірні правовідносини не поширюється.

Крім того, стаття 4 вказаного Закону передбачає, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених ним, а не шляхом звернення з новим позовом до ОСОБА_2 України в особі Державної казначейської служби України про стягнення коштів.

Суд також зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1, які є предметом даного судового розгляду, є тотожними із вимогами до ВАТ «Слов’янський керамічний комбінат», вже були предметом судового розгляду і задоволені Рішенням Слов’янського міського суду від 19 березня 2018 року.

У зв’язку з викладеним, підстави для задоволення позову стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати у суду відсутні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставні та задоволенню не підлягають.

Згідно п. 1 ч. 1ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, а тому їх слід віднести на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст. ст. 2, 81, 152, 619 ЦК України, Положенням про ОСОБА_2 казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 ст. ст. 12,13,128,131,133,141,259,264,265,268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 України в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департаменту державної виконавчої служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий:

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_6