Ухвала суду № 74162334, 14.05.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1986/18

1-м/264/2/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2018 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., з участю секретаря судового засідання Ткачук Г.В., прокурора Кассай А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполя клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, -

В С Т А Н О В И В:

Міністерство юстиції України звернулося до Іллічівського районного суду м. Маріуполя із клопотанням, відповідно до якого, у зв`язку із прийняттям в Україну засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, для подальшого відбування покарання, призначеного вироком Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 14 лютого 2017 року.

Клопотання мотивовано тим, що 16 березня 2018 року наказом Міністерства юстиції України № 772/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 06.12.2017 за №06-150920/17.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено вироком Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 14 лютого 2017 року до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, частиною п'ятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів у складі групи осіб за попередньою змовою з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації.

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 7 УФСВП Росії по Бєлгородській області» та кінець відбуття строку покарання - 18.07.2024.

Згідно паспортних даних засудженого ОСОБА_1 останнє місце реєстрації в Україні: АДРЕСА_1.

У поданому клопотанні ініціатор звернення просить суд визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним вироком Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 14 лютого 2017 року, визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного вироку суду, вирішити питання про виконання вироку суду в частині стягнення з ОСОБА_1 процесуальних витрат.

Суд, вислухавши думку прокурора, який підтримав клопотання, вивчивши та перевіривши матеріали справи у їх сукупності, вважає за необхідне привести вирок Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 14 лютого 2017 року у відношенні ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, частиною п'ятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів у складі групи осіб за попередньою змовою з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації у відповідність з законодавством України, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб», 1983 рік встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

Так, у статті 11 цієї Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: а)повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; с) повинен зараховувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів. Якщо процедура заміни вироку здійснюється після передачі засудженої особи, держава виконання вироку тримає цю особу під вартою або іншим чином забезпечує її присутність у державі виконання вироку до закінчення цієї процедури.

Виходячи з положень ст.10 Конвенції Про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, в разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст.606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями статті 610 цього Кодексу, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України, суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

За змістом частини 1 ст.7 КК України, громадяни України, які вчинили злочини за межами своєї держави, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, при цьому суд, як це зазначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є громадянином України і місце його реєстрації в Україні - це АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 висловив бажання бути переведеним в Україну, що підтверджується його письмовою заявою від 30.10.2017 року.

Із вироку Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 14 лютого 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді 8 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, частиною п'ятою статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів у складі групи осіб за попередньою змовою з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації.

Апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 22 березня 2017 року вирок Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 14 лютого 2017 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення, у зв'язку з чим вирок Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 14 лютого 2017 року набрав законної сили 22 березня 2017 року.

Із довідок начальника ФДУ ВК - 7 УФСВП вбачається, що стан здоров`я засудженого ОСОБА_1 задовільний і у місцях позбавлення волі останній зарекомендував себе позитивно.

Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, суд враховує наступні положення законодавства України.

Визначаючи статтю закону України про кримінальну відповідальність, якою передбачена відповідальність за кримінальний злочин, вчинений засудженим, суд виходить з того, що ОСОБА_1, як встановлено вироком суду РФ, вчинив замах на незаконний збут наркотичних засобів з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет» групою осіб за попередньою змовою в особливо великому розмірі. Замах на злочин, тобто умисні дії, безпосередньо направлені на скоєння незаконного збуту наркотичних засобів групою осіб за попередньою змовою, у великих розмірах, при цьому злочин не було доведено до кінця з незалежних від них обставин (частина третя статті 30, частина п'ята статті 228.1 КК РФ) - відповідно до діючого законодавства України кваліфікується за частиною третьою статті 15, як незакінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів вчинений за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби у великих розмірах.

Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено за даний злочин відповідно до діючого законодавства України передбачено статтею 69 КК України.

Таким чином, на момент вчинення інкримінованого злочину, відповідно до Кримінального кодексу України, дії ОСОБА_1 належить кваліфікувати за ч.3 ст.15,ч.3 ст.307 КК України, де передбачено покарання від дев'яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до вимог частини першої статті 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Європейської конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Пунктом «d» статті 11 Європейської конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року встановлено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи.

Згідно частини четвертої статті 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків, зокрема: 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Таким чином, вирок Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 14 лютого 2017 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою статті 30, частиною п'ятою статті 228.1 КК РФ та призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, слід привести у відповідність із законодавством України, дотримуючись вимог пункту «d» статті 11 Європейської конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 11 березня 1983 року та частиною четвертою; статті 610 КПК України та вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженим:

- за частиною третьою статті15, частиною третьою статті 307 КК України та слід визначити покарання ОСОБА_1, з застосуванням статті 69 КК України, у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, по якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» цей Закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

Із наведеного слідує, що положення частини п'ятої статті 72 КК України застосовуються до всіх осіб, без виключення, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю. Будь-яких обмежень щодо застосування норм вказаної статті КК України, зазначений Закон не містить, а тому його дія розповсюджується, в тому числі, і на ОСОБА_1.

Відповідно до частини п'ятої статті 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Як слідує з вироку суду іноземної держави та з довідки начальника ФКУ ВК - 7 від 30 жовтня 2017 року початок строку покарання засудженого ОСОБА_1- з 19 липня 2016 року.

Вирок Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 14 лютого 2017 року відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 22 березня 2017 року.

Враховуючи вищевказані вимоги, а також те, що ОСОБА_1 тримається під вартою з 19 липня 2016 року, тобто до набрання законної сили Закону № 2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, суд, приймаючи до уваги, що частина 5 статті 72 КК України в редакції Закону № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року діяла по 20.06.2017 року включно, зараховує строк попереднього ув'язнення ОСОБА_1 з 19 липня 2016 року по 22 березня 2017 року (день набрання вироком суду законної сили ) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалюючи рішення, суд також враховує вимоги ч. 6 ст. 610 КПК України, згідно з якими при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Тому вирок Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 14 лютого 2017 року підлягає приведенню у відповідність з законодавством України і в частині процесуальних витрат.

Встановлено, що з ОСОБА_1 на користь Федерального бюджету Російської Федерації стягнуто процесуальні витрати в розмірі 1100 рублів, які належать сплатити адвокату Козловській О.Н. Суму даних процесуальних витрат суд вважає необхідним визначити у національній валюті відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 14 травня 2018 року, який становить за 10 російських рублів 4,2436 грн.

Отже, з ОСОБА_1 на користь Федерального бюджету Російської Федерації підлягають стягненню процесуальні витрати в розмірі 466,79 грн. (4,2436 : 10 = 0,42436; 1100 х 0,42436 = 466,79 грн.).

Керуючись ст.ст.110, 370, 372,602,606,609,610 КПК України та ст.ст.9-11 Конвенції Про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 14 лютого 2017 року у відповідність із законодавством України відносно засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, - задовольнити.

Вирок Старооскольського міського суду Бєлгородської області від 14 лютого 2017 року, яким ОСОБА_1 засуджено за частиною третьою статті 30, частиною п'ятою статті 228.1 КК РФ строком на 8 років, привести у відповідність із законодавством України та вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Артемовськ Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: Україна, АДРЕСА_1, засудженим за частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 307 КК України, і з застосуванням статті 69 КК України, до 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання відраховувати з 19 липня 2016 року.

На підставі частини п'ятої статті 72 КК України (в редакції Закону № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року), в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 19 липня 2016 року по 22 березня 2017 року (день набрання вироком суду законної сили ) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Визначити в національній валюті за курсом Національного банку України суму процесуальних витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Федерального бюджету Російської Федерації, в розмірі 466,79 грн.

Ухвалу може бути оскаржено органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України та прокурором - до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання її копії.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України для повідомлення Міністерству юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

Копію ухвали направити до Державної пенітенціарної служби України, для організації прийняття засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в Україну.

Суддя: Ю. О. Матвєєва