Постанова № 7416229, 02.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-17262/09/0570

час прийняття постанови: 14.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретарі                                                  Пітель В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства „Сніжнеантрацит”

до Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень № 0011591741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3618,11грн. та № 0011581741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1574,94 грн.

за участі представника позивача Дурнєвої І.М.                              

           представника відповідача Шевченко І.П.

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство „Сніжнеантрацит” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області про визнання не чинними податкові повідомлення-рішення № 0011571741/0 від 07.09.2009р. у повному обсязі, № 0011581741/0 від 07.09.2009р. частково у розмірі 3284,15 грн., № 0011591741/0 від 07.09.2009р. частково у розмірі 3618,11 грн.

В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення № 0011591741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3618,11грн. та № 0011581741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1574,94 грн. в іншій частині позовні вимоги залишити без розгляду.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що          04.09.2009 року ДПІ у м. Сніжне була проведена невиїзна документальна перевірка ДП „Сніжнеантрацит” з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 05.07.2007р. по 04.09.2009р., за результатами якої був складений акт № 677/17-31906124 від 04.09.2009 р. Вказаним актом відповідачем були встановлені порушення фінансово-платіжної дисципліни, виражені в несвоєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобов’язань в розмірі 55515,47грн. Відповідачем 07.09.2009р. на підставі зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0011571741/0, № 0011581741/0, № 0011591741/0 згідно яких, на підставі пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ позивач зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 8059,93 грн. по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті в протиріччі з чинним законодавством з наступних підстав.

          Умовою застосування штрафної санкції у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов’язання.

В той же час, позивачем відповідними платіжними дорученнями сплачувалися поточні зобов’язання за 3 квартал 2007р., четвертий квартал 2007р., перший квартал 2009р., другий квартал 2009р., третій квартал 2009р.

Позивач просить визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення № 0011591741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3618,11грн. та № 0011581741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1574,94 грн.

Відповідач в судове засідання з’явився, адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечує за тих підстав, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість оплати податкових зобов’язань не відповідає чинному законодавству. З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що податковий борг погашається пропорційно погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобов’язання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобов’язань. У зв’язку з цим, відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 8059,93 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях № 3588/10/10/012 від 30.11.2009р.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

          Позивач ДП „Сніжнеантрацит” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, реєстрація проведена виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради 02.09.2003 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від № 31906124. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сніжне.

          Відповідач ДПІ у м. Сніжне є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

          Судом встановлено, що ДПІ у м. Сніжне 04.09.2009 року була проведена невиїзна документальна перевірка ДП „Сніжнеантрацит” з питань своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 05.07.2007р. по 04.09.2009р., за результатами якої був складений акт № 677/17-31906124 від 04.09.2009 р.

          Актом перевірки встановлено, що у порушення ст. 5 Закону України від 11.12.1991р. № 1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платником не своєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов’язань, а саме податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 55515,47грн.

Відповідачем 07.09.2009 р. на підставі зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0011571741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1333,74 грн., № 0011581741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3362,78грн., № 0011591741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3663,41грн.

Позивач просить визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення № 0011591741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3618,11грн. та № 0011581741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1574,94 грн.

Суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій передбачені ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 якої, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов’язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що податкові зобов’язання позивача були узгоджені податковими розрахунками суми податків з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів № 2622 від 28.02.2007 р., № 1560 від 13.02.2008 р., №1886 від 25.02.2009р., рішенням про правонаступництво № 5874 від 30.01.2009р. та погашені платіжними дорученнями № 969 від 25.07.2007р. на суму 5000,00грн., № 1053 від 10.08.2007р. на 125,90грн., №1076 від 15.08.2007р. на суму 5000,00 грн., №37 від 08.11.2007р. на суму 259,69 грн., № 1538 від 30.11.2007р. на 177,44 грн., № 1682 від 19.12.2007р. на суму 178,40грн., № 163 від 28.01.2009р. на суму 12500,00 грн., №106 від 17.02.2009р. на суму 5000грн., № 306 від 28.04.2009р. на суму 3333,33 грн., № 312 від 29.04.2009р. на суму 194,34 грн., № 760 від 08.05.2009р. на суму 3333,33 грн., № 331,332,333 від 28.05.2009р. на суму 774,82 грн., № 805 від 29.05.2009р. на суму 117,78грн., № 334 від 15.06.2009р. на суму 464,578 грн., № 1072 від 31.07.2009р. на суму 119,36 грн., № 960 від 30.06.2009р. на суму 14300,00грн., тобто з порушенням граничних строків сплати податкового зобов’язання, тому позивачу були нараховані штрафні санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Разом з тим, в цей період платник податків самостійно проводив погашення по податкових зобов’язань з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 3 квартал 2007р., четвертий квартал 2007р., перший квартал 2009р., другий квартал 2009р., третій квартал 2009р., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

З урахуванням пояснень представника відповідача суд виходить з відсутності між сторонами спору щодо обставин оплати позивачем податкових зобов’язань по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 3 квартал 2007р., четвертий квартал 2007р., перший квартал 2009р., другий квартал 2009р., третій квартал 2009р., наданими у матеріали справи платіжними дорученнями, у графі «призначення платежу» яких зазначені податкові періоди, що відрізняються від зазначених у акті перевірки. Тому суд не перевіряє доказами кожний платіж та вважає доведеним той факт, що за позивач сплачував податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів платіжними дорученнями, у графі «Призначення платежу» яких вказані податкові періоди за 3 квартал 2007р., четвертий квартал 2007р., перший квартал 2009р., другий квартал 2009р., третій квартал 2009р.

Суд враховує, що причиною виникнення даного спору є різне тлумачення сторонами податкового боргу, який позивач погашав протягом 2008-2009 років. Суд дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону «Про порядок погашення…». Згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обов’язковим є встановлення боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону «Про порядок погашення…» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб’єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень на перерахування по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, у реквізиті «Призначення платежу» ним вказані строки сплати податкових зобов’язань, що відповідають певним податковим періодам. Ці податкові періоди 3 квартал 2007р., четвертий квартал 2007р., перший квартал 2009р., другий квартал 2009р., третій квартал 2009р. відрізняються від податкових періодів, з яких виходив відповідач при застосуванні штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення…» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У зв’язку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону «Про порядок погашення…», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обов’язковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства „Сніжнеантрацит” до Державної податкової інспекції у м. Сніжне Донецької області про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень № 0011591741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3618,11грн. та № 0011581741/0 від 07.09.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1574,94 грн. задовольнити.

          Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сніжне № 0011591741/0 від 07.09.2009р. у частині про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3618,11грн. та № 0011581741/0 від 07.09.2009р. у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1574,94 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Сніжнеантрацит” ( 86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Леніна,13, ЄДРПОУ 31906124) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 02 грудня 2009 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 07 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Бєломєстнов О. Ю.