Ухвала суду № 74161091, 23.05.2018, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3004/17

УХВАЛА

іменем України

23 травня 2018 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4’ї Володимирівни про визнання добросовісним набувачем, залишення у власності майна та зняття всіх обмежень, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4’ї Володимирівни про визнання добросовісним набувачем, залишення у власності майна та зняття всіх обмежень.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 заявив відвід головуючій по справі, вважаючи її необ`єктивною та упередженою, оскільки, на думку представника відповідача, суддею при відкритті провадження по даному позову були порушені вимоги ст. 109 ЦПК України (в ред. на час вчинення процесуальної дії), так як позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Відповідач ОСОБА_4 зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 і за даних обставин справа була підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області.

Крім того, на думку представника відповідача, незаконно було відкрите провадження, зважаючи на ту обставину, що позивачем не сплачено в повному обсязі судовий збір за вимогу майнового характеру – «залишення автомобіля у власності».

Також, головуючою 14.03.2018 року та 21.03.2018 року було постановлено незаконні ухвали про накладення арешту на автомобіль та передання цього автомобіля у розпорядження позивачки. В подальшому, зазначені ухвали були скасовані постановами апеляційного суду Вінницької області від 07.05.2018 року.

В результаті постановлення ухвали про зміну заходів забезпечення позову та допущення цією ухвали до негайного виконання під час строку на апеляційне оскарження предмет спору – автомобіль марки «Mazda CХ - 5» 2013 року випуску був незаконно переданий позивачці та зробив неможливим виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05.12.2017 року про витребування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 цього автомобіля.

За даних обставин, представник відповідача просить відвести суддю Бондаренко О.І. від розгляду вищезазначеної цивільної справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

З огляду на те, що на момент подання даної заяви по відвід головуючої у Вінницькому районному суді Вінницької області здійснюють правосуддя лише двоє суддів: суддя Бондаренко О.І. та суддя Ганкіна І.А.; суддя Саєнко О.Б. з 14.05.2018 року по 28.05.2018 року перебуває в черговій основній щорічній відпустці, дане питання про відвід має бути вирішено головуючою в даній цивільній справі.

Заслухавши заяву про відвід, думку представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1, який заперечував щодо задоволення даної заяви, як необгрунтованої, оглянувши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Твердження представника відповідача про те, що головуючою під час відкриття провадження у справі було порушено вимоги ст. 109 ЦПК України (в ред. 2004 року) не відповідає дійсності, оскільки з огляду на позовні вимоги позивача: «зняття арешту – заборони відчуження автомобіля «Mazda CХ - 5» 2013 року випуску» та долучення до матеріалів цивільного позову копії довідки Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області № 1088 від 15.11.2017 року про те, що ОСОБА_3 проживає без реєстрації з жовтня 2017 року за адресою: вул. Пушкіна, 4, с. Стадниця, Вінницького району Вінницької області, дана позовна заява відповідно до ч.2 ст. 114 ЦПК України ( в ред. 2004 року) була підсудна Вінницькому районному суду Вінницької області.

Судовий збір при подачі даної позовної заяви, на виконання ухвали суду від 09.11.2017 року про залишення вказаного позову без руху, був сплачений відповідно до ставок судового збору та Закону України «По судовий збір» ( в ред. 2017 року) за кількістю двох позовних вимог немайнового характеру, оскільки позивач на момент подачі позову вже була власником автомобіля.

Думка представника відповідача про упередженість головуючої відносно відповідача по причині винесення ухвал про забезпечення позову та про зміну заходів забезпечення позову, які в подальшому були скасовані апеляційною інстанцією, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, не може бути підставою для відводу.

Також, не відповідає дійсності твердження представника відповідача про допущення ухвали про зміну заходів забезпечення позову від 21.03.2018 року до негайного виконання під час строку на апеляційне оскарження, як таке, що спричинило значну матеріальну шкоду ОСОБА_4, оскільки згідно матеріалів цивільної справи копія даної ухвали, відповідно до вимог ч.3 ст. 156 ЦПК України, була направлена учасникам справи (а.с. 102), а не для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (ч.6 ст. 156 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є право відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі судді, щодо неупередженості якого є сумніви. Виходячи з цього, ефективність даного інституту пов’язана із застосуванням як національного законодавства, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що зазначено в постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року. Зокрема, суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції 1950 року, а також практики Європейського Суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ, як джерело права.

З огляду на викладене та з урахуванням висловленої заявником – представником відповідача недовіри судді, відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції 1950 року при вирішенні даного спору щодо його цивільних прав та обов’язків він має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 5 Кодексу суддівської етики незалежність судді під час здійснення правосуддя є передумовою дії принципу верховенства права та невід’ємною складовою справедливого суду.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої при оцінці безсторонності суду розмежовується суб’єктивний та об’єктивний аспекти. Так, у справі «Хаушильд проти Данії» суд зазначає про те, що суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з’являться докази протилежного. Стосовно об’єктивної складової неупередженості суддів, то у справі «Фей проти Австрії» суд вказав, що вона полягає у відсутності будь – яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об’єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

За наявності даних обставин та у відповідності до положень п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схваленої Резолюцією Економічної та ОСОБА_5 ООН 27.07.2006 року №2006/23 про те, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, заява представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 про відвід головуючій судді Бондаренко О.І. - підлягає до задоволення.

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 5 Кодексу суддівської етики, ст. ст. 2, 40, 41 ЦПК України, суд , -

УХВАЛИВ :

Заяву представника відповідача ОСОБА_4’ї Володимирівни – ОСОБА_2 - задоволити.

Відвести головуючого у справі суддю Бондаренко Оксану Іванівну, цивільну справу № 128/3004/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4’ї Володимирівни про визнання добросовісним набувачем, залишення у власності майна та зняття всіх обмежень передати на розгляд іншому судді Вінницького районного суду Вінницької області в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Бондаренко