Рішення № 7416082, 14.12.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "14" грудня 2009 р. по справі № 4/123-38

за позовом Луцька міжрайбаза Волинської облспоживспілки

до відповідача Куликовицьке споживче товариство

про стягнення 90 026,90 грн.

                                                                      Суддя Слободян П.Р.

За участю представників сторін:

від позивача: Третяк М. О. - довіреність у справі

від відповідача: Демчук П. І. - голова правління

Суть спору: позивач - Луцька міжрайбаза Волинської облспоживспілки звернувся в господарський суд з позовною заявою до Куликовицького споживчого товариства, в якій просить стягнути 90026,90грн. в т.ч. 70546,46грн. основного боргу, 1461,18грн. річних, 3950,58грн. інфляції, 7648,96грн. пені та 6419,72грн. пені.

До початку розгляду справи по сутті позивач подав уточнений розрахунок ціни позову № 375 від 14.12.2009р., в якому останній повідомив, що відповідачем сплачено 37000,00грн. заборгованості просить стягнути 33546,46грн. основного боргу, 1461,18грн. річних, 3950,58грн. інфляції, 7648,96грн. пені та відмовився від стягнення 6419,72грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав повністю та повідомив, що ним сплачено 37000,00грн. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

2 січня 2009 року між Луцькою міжрайбазою Волинської облспоживспілки та Куликовицьким споживчим товариством, було укладено договір поставки № 112, відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу по видаткових накладних (а.с. 17-165) товар на загальну суму 102864,44грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідач повинен був оплатити поставлений товар, однак в порушення умов договору відповідач оплату провів частково, внаслідок чого виникла заборгованість станом, на момент звернення в суд в сумі 70546,46грн., розрахунок є в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв’язку з прострочкою платежів, відповідачу відповідно до ст. 526, 546, 549 ЦК України, п.п. 6.2., 6.3. договору та за неналежне виконання договірних зобов’язань та несвоєчасне проведення обов’язкових платежів позивачем у відповідності до представленого суду розрахунку було нараховано пеню, яка становить 14068,68грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, що згідно розрахунку становить 1461,18грн. - 3% річних та 3950,58грн. - сума нарахована в зв’язку з інфляцією.

До початку розгляду справи по сутті позивач подав уточнений розрахунок ціни позову № 375 від 14.12.2009р., в якому останній повідомив, що відповідачем сплачено 37000,00грн. заборгованості просить стягнути 33546,46грн. основного боргу, 1461,18грн. річних, 3950,58грн. інфляції, 7648,96грн. пені та відмовився від стягнення 6419,72грн. пені.

Отже, в частині стягнення 37000,00грн провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору на момент розгляду справи по суті.

Відмова позивача від стягнення 6419,72грн. пені приймається судом, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 258, 509, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Куликовицького споживчого товариства, (Волинська область, Маневицький район, с. Погулянка, код 01743861) в користь Луцької міжрайбази Волинської облспоживспілки, (м. Луцьк, вул. Вахтангова, 10, код 01744168) 33546,46грн. основного боргу, 1461,18грн. річних, 3950,58грн. інфляції, 7648,96грн. пені, 900,26грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 43419,72грн. боргу, провадження у справі припинити.

          Суддя                                                                      Слободян П. Р.