Постанова № 74160530, 17.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа№ 910/22560/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Кравченко С.В.;

відповідача: Галицький М.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.02.2018

у справі №910/22560/17 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії

Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД

ДОМІНАНТА"

про стягнення 119 290,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ДОМІНАНТА" (далі - відповідач) неустойки за договором про закупівлю робіт №1608000452 від 19.08.2016 у загальному розмірі 119 290,45 грн. (з них: 66 772,64 грн. - пені, 52 517,81 грн. - 7% штрафу), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання перед позивачем, в частині дотримання календарного плану виконання будівельно-монтажних робіт за етапом 3, у зв'язку з чим у позивача виникло право на застосування до відповідача штрафних санкцій.

В процесі судового розгляду позивач подав заву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 46 515,77 грн. пені та 52 517,81 грн. 7% штрафу (том справи - 1, аркуші справи - 120-121).

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача належними доказами, просив суд в позові відмовити. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору, якою скориговано календарний план виконання робіт;

- встановлений в п.5.1 договору строк виконання робіт (в редакції додаткової угоди №2) ще не настав, а відтак відсутні правові підстави для нарахування неустойки;

- у зв'язку з тривалим погодженням позивачем проектної документації згідно з проведеною відомчою експертизою, а саме 16.08.2017, яка мала бути погоджена ще в грудні 2016 відповідно до Додатку №3 до Договору, відповідач не зміг приступити вчасно до початку виконання робіт за Договором з незалежних від нього причин;

- позивач у позові вказує на те, що на дату звернення до суду відповідач взагалі не виконав будівельно-монтажні роботи, однак це не відповідає дійсності, оскільки відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також акту приймання виконаних будівельних робіт станом на 01.11.2017 відповідачем виконано будівельні роботи на загальну вартість 242 176,85 грн.;

- позивач не надав вартість будівельно-монтажних робіт з посиланням на відповідні умови укладеного між сторонами договору;

- виконання робіт по договору підряду не є грошовим зобов'язанням, а тому відсутні підстави для нарахування пені, яка може нараховуватися лише на грошове зобов'язання;

- штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й теж саме порушення (в даному випадку порушення строків виконання робіт) не відповідає ст. 61 Конституції України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/22560/17 в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю. При цьому в своєму рішенні суд зазначав наступне:

- 29.12.2017 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору №1608000452 від 19.08.2016, за умовами якої пункт 5.1. Договору та Додаток №3 до Договору викладено в новій редакції;

- в Додатку №3 "Календарний план" до укладеного між сторонами Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 29.12.2017) передбачено виконання чотирьох етапів робіт, з яких за 3-м етапом кінцевий строк виконання будівельно-монтажних робіт - червень 2018 року;

- відповідачем не порушено погоджений календарний план в частині виконання робіт по етапу №3, згідно додаткової угоди №2 до Договору, а тому позивач неправомірно застосовує положення пункту 7.2. Договору, так як момент виконання зобов'язання по етапу робіт №3 ще не настав.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/22560/17 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Загалом доводи апеляційної скарги позивача ідентичні тим, які наводилися ним під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 для розгляду апеляційної скарги позивача було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та роз'яснено відповідачу право подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

03.04.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про те, що позивачем не доведено наявність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, у зв'язку з чим місцевим господарським судом було на законних підставах відмовлено позивачу у позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 апеляційну скаргу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.04.2018.

В судовому засіданні 19.04.2018 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/22560/17 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В судовому засіданні 19.04.2018 представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 19.04.2018 було оголошено перерву до 17.05.2018.

В судовому засіданні 17.05.2018 представник позивача підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 17.05.2018 представник відповідача також підтримав раніше надані пояснення, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні 17.05.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

19.08.2016 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, було укладено договір про закупівлю робіт №1608000452 (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 13-15).

За умовами Договору (п.п.1.1-1.3) підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту пунктів вимірювання витрат газу на ГРС УМГ "Харківтранегаз" (встановлення газового обладнання) - ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС 2 м. Дніпродзержинськ (далі - роботи), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Склад, обсяги робіт, які підлягають закупівлі за даним договором, визначені договірною ціною (Додаток 1), а також Технічними вимогами (Додаток 2), які є невід'ємною частиною цього договору. Зміст і строки виконання робіт визначається календарним планом (Додаток №3) що є невід'ємною частиною договору.

Ціна Договору становить 12 778 972,31 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2 129 828,72 грн. (п.3.1 Договору).

Порядок і умови виконання робіт погоджені сторонами у розділі V Договору, відповідно до п.п.5.1, 5.2, 5.7 якого строк виконання робіт з дати укладання договору до 31.12.2017. Місце виконання робіт - Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ. Роботи повинні виконуватися відповідно до узгодженого підрядником і замовником календарного плану (Додаток 3).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором. За порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах, ніж передбачено цим Договором, відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному Договорі, підрядник виплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє підрядника від виконання зобов'язань в натурі (п.п.7.1, 7.2 Договору).

В п.10.1 Договору визначено, що останній набирає чинності з дати його укладення та діє в частині виконання робіт по 31.12.2017, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, з врахуванням ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України.

В Додатку №3 «Календарний план» до Договору передбачено виконання чотирьох етапів робіт, а саме:

1) розроблення та проходження експертиз робочої проектної документації (кінцевий строк виконання етапу - грудень 2016 року);

2) постачання газовимірювального та технологічного обладнання та матеріалів (кінцевий строк виконання етапу - квітень 2017 року);

3) будівельно-монтажні роботи (кінцевий строк виконання етапу - серпень 2017 року);

4) пусконалагоджувальні роботи (кінцевий строк виконання етапу - жовтень 2017 року).

Позивач стверджував, що відповідачем було порушено строк виконання робіт, передбачених у 3 етапі, у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування відповідачу штрафних санкцій згідно з п.7.2 Договору: 46 515,77 грн. пені та 52 517,81 грн. 7% штрафу (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог) і просив суд стягнути з відповідача вказані суми неустойки.

Місцевий господарський суд в позові відмовив, визнавши вимоги позивача необґрунтованими та документально непідтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають як вимогам законодавства, так і фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. ст. 837, 854 Цивільний кодекс України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій (неустойки) за порушення строку виконання робіт, передбачених Календарним планом для 3 етапу робіт.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З наведеного вище випливає, що передумовою для застосування штрафних санкцій є порушення договірних зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що в Додатку 3 до Договору сторонами було погоджено Календарний план виконання робіт за Договором, згідно з яким роботи по 3-му етапу мали бути виконані до серпня 2017 року.

Однак в процесі судового розгляду було встановлено, що 29.12.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору (том справи - 1, аркуш справи - 100), в якій сторони дійшли згоди внести зміни до п.п.5.1, 10.1 Договору та викласти в новій редакції Додаток 3 до Договору «Календарний план», а саме:

- п.5.1 Договору викладено в наступній редакції: «Строк виконання Робіт з дати укладання договору - до 31.12.2018 року»;

- п.10.1 Договору викладено в наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати його укладання та діє в частині виконання робіт - по 31.12.2018, в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань з урахуванням ст. 256, 257 Цивільного кодексу України».

В Додатку №3 "Календарний план" до Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 29.12.2017) визначено наступні строки по чотирьом етапам виконання робіт за Договором (том справи - 1, аркуш справи - 101):

1) розроблення та проходження експертиз робочої проектної документації (кінцевий строк виконання етапу - грудень 2016 року);

2) постачання газовимірювального та технологічного обладнання та матеріалів (кінцевий строк виконання етапу - квітень 2017 року);

3) будівельно-монтажні роботи (кінцевий строк виконання етапу - червень 2018 року);

4) пусконалагоджувальні роботи (кінцевий строк виконання етапу - липень 2018 року).

З наведеного вбачається, що на дату вирішення спору місцевим господарським судом строк виконання робіт по Договору за 3-м етапом не сплинув, а відтак в даному випадку відповідачем не порушувалися договірні зобов'язання в цій частині перед позивачем і правові підстави для нарахування відповідачу неустойки відсутні.

Посилання відповідача на те, що одночасне нарахування штрафу та пені суперечить вимогам чинного законодавства є безпідставним, оскільки, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, пеня відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України є видом неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, одночасно штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, а відповідно до ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення свідчать про необґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 86, 269, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/22560/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 у справі №910/22560/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22560/17 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 23.05.2018