Постанова № 74160381, 23.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/201/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання – Чеголя Є.О.

за участю:

від АТ «Миколаївобленерго» - ОСОБА_1, за довіреністю № 01/54-388 від 17.05.2018.

ТОВ «Вольга – Україна» в судове засідання не з’явилось про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2018 про відмову у видачі судового наказу

суддя – Семенчук Н.О.

по справі № 915/201/18

за заявою Акціонерного товариства «Миколаївобленерго»

про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольга – Україна»

заборгованості у загальному розмірі 47 811,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2018 відмовлено Публічному акціонерному товариству «Миколаївобленерго» у видачі судового наказу за вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольга - Україна» (далі – ТОВ «Вольга - Україна») заборгованості у загальному розмірі 47 811,51 грн. з якої: 1 901,26 грн. – пеня, 45 570,02 грн. – інфляційні витрати, 340,23 грн. – 3% річних.

Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції прийшов о висновку про необхідність розгляду вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат окремо у позовному провадженні, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів тощо.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, АТ «Миколаївобленерго» звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2018 по справі №915/201/18 та направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми права, зокрема, ст. 147 ГПК України, ст. 625 ЦК України та 230 ГК України.

На думку апелянта, місцевим господарським судом не враховано, що АТ «Миколаївобленерго» до заяви про видачу судового наказу надавались наступні документи: копія договору про постачання електричної енергії від 16.12.2013 № 44/3866 з додатками №№ 2,4,10; протоколи розрахунків пені, інфляційних втрат, 3% річних; копії актів про використану електроенергію, рахунків за січень, квітень, травень 2014 – документи, які підтверджують розрахунок сум пені, 3% річних та індексу інфляції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя – Філінюк І.Г., судді – Аленін О.Ю., Богатир К.В.) від 23.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Миколаївобленерго» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2018 у справі № 915/201/18.

Запропоновано ТОВ «Вольга – Україна», протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам у справі в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2018 призначено справу № 915/201/18 до розгляду на 23.05.2018 о 10:00 год.

Однак у встановлений судом строк жодних додаткових пояснень чи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання 23.05.2018 з’явився представник АТ «Миколаївобленерго», який підтримав доводи апеляційної скарги.

Також, представником АТ «Миколаївобленерго» подано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме копію Статуту АТ «Миколаївобленерго», у зв’язку із зміною найменування у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту товариства у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства», а саме з Публічного акціонерного товариство «Миколаївобленерго» на Акціонерне товариство «Миколаївобленерго».

Судовою колегією залучено копію Статуту АТ «Миколаївобленерго» до матеріалів справи.

ТОВ «Вольга – Україна» в судове засідання не з’явилось про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія Одеського апеляційного господарського суду встановила наступне.

06.03.2018 АТ «Миколаївобленерго» звернулось до господарського суду Миколаївської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «Вольга – Україна» заборгованості у загальному розмірі 47 811,51 грн. з якої: 1 901,26 грн. - пеня, 45 570,02 грн. – інфляційні витрати, 340,23 грн. – 3% річних.

Як на підставу заяви заявник посилається на те, що ТОВ «Вольга – Україна» систематично порушувало договірні зобов’язання в частині своєчасної оплати рахунків за активну електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії №44/3866 від 16.12.2013.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов’язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов’язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.

Відтак, пеня не є заборгованістю за договором, а являється штрафною санкцією, вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Вимоги в частині стягнення річних та інфляційних не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на договорі.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що оскільки стягнення пені є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, правовим наслідком порушення зобов'язання у разі прострочення його виконання, а також враховуючи можливість стягнення неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження, вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Таким чином, оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача 1 901,26 грн. - пеня, 45 570,02 грн. – інфляційні витрати, 340,23 грн. – 3% річних хоча і має грошове вираження, але за своїм змістом є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, а не грошовою заборгованістю за договором про постачання електричної енергії № 44/3866 від 16.12.2013, тому не може бути розглянута в межах наказного провадження.

Вказане вище спростовує доводи апеляційної скарги про те, що вимога про стягнення 47 811,51 грн. є вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій формі, та сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в зв’язку з чим може бути виданий судовий наказ.

Відповідно до частини 2 статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. При цьому суд апеляційної інстанції роз'яснює, що заявник не позбавлений права звернутися з тими самими вимогами до суду за правилами позовного провадження.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 275-280 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.270, 271, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2018 у справі № 915/201/18 – залишити без змін.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» - залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерного товариства «Миколаївобленерго».

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.05.2018.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя К.В. Богатир