Постанова № 74160347, 21.05.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. Справа № 914/187/18

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Кострик К.І.,

явка учасників процесу:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» б/н від 16.04.2018

на ухвалу господарського суду Львівської області від 02.04.2018 про залишення позовної заяви без розгляду, суддя: Мороз Н.В., м. Львів,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фудмережа”, м. Київ,

до відповідача T.B.Fruit Polska spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia S.K.A., Dwikozy

про стягнення 53 686 667, 20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення 53 686 667, 20 грн. з T.B.Fruit Polska spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia S.K.A.

Правовою підставою позову зазначено ст.ст. 11, 509, 526, 527, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174 ГК України.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.04.2018 вищезазначену позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» залишено без розгляду з тих підстав, що позивачем не виконано вимоги ухвал суду від 02.02.2018, 27.02.2018 та 22.03.2018 та повторно не забезпечено явку в судові засідання представника, що перешкоджає суду в підготовчому засіданні вчинити дії, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. Також, суд першої інстанції зазначив, що наявні в матеріалах справи документи не є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

За коротким змістом вимог апеляційної скарги відповідач просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 02.04.2018 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, з тих підстав, що ухвалу суду першої інстанції про відкладення судового засідання на 02.04.2018 отримано лише 30.03.2018, а тому апелянт неналежним чином інформований про судове засідання. Оскільки виклик в судове засідання отримано ним із порушенням термінів визначених ч. 4 ст. 120 ГПК України, а тому його неявку судове засідання 02.04.2018, суд безпідставно визнав як без поважних причин. Окрім того, ухвалою суду про залишення позовної заяви без розгляду не повернуто судовий збір, що порушує право позивача на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Відповідно до узагальнених доводів апеляційної скарги підставою для скасування рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі згідно з ч. 1 ст. 263 ГПК України.

В судове засідання 21.05.2018 представники сторін не з’явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 202 ГПК України зазначені обставини не перешкоджають розгляду справи по суті.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам апелянта, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» та скасування ухвали господарського суду Львівської області від 02.04.2018, з огляду на наступне.

За встановленими судом першої інстанції та неоспорених обставин вбачається, що ухвалами місцевого господарського суду від 02.02.2018, 27.02.2018 та 22.03.2018, позивача зобов’язано надати:

оригінали документів, долучених до позовної заяви – для огляду в судовому засіданні;

уточнити прохальну частину позовної заяви (вид іноземної валюти); докази зарахування судового збору до державного бюджету (довідку з казначейства);

провести з відповідачем звірку розрахунків, акт взаємозвірки представити суду;

у строк не пізніше п'яти днів з моменту отримання відзиву від відповідача подати до суду відповідь на відзив та докази надсилання відповіді на відзив відповідачу, докази правосуб’єктності юридичної особи відповідача.

Також, вказаними ухвалами місцевий господарський суд визнавав явку позивача в судове засідання обов’язковими.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про залишення без розгляду позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» до T.B.Fruit Polska spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia S.K.A. про стягнення 53 686 667, 20 грн.

Під залишенням позовної заяви без розгляду слід розуміти форму закінчення справи без ухвалення судового рішення, яка застосовується за наявності точно встановлених в процесуальному законі обставин, у зв’язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду, але яка не перешкоджає повторному зверненню в суд з тотожною позовною заявою.

Частиною 4 статті 202 ГПК України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до п. 4 ч. 1 статті 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Із наведених правових норм вбачається, що застосування п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України можливе за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто, за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин за умови належного повідомлення учасника спору.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що витребування оригіналів документів, копії яких долучені до позовної заяви є необхідним для вирішення спору, оскільки в силу ч. 5 ст. 91 ГПК України, учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. У відповідності до вимог ч. 5 ст. 91 ГПК України в разі наявності сумнівів відповідності копії документа оригіналу суд може витребувати в особи оригінал, однак мотивів цих сумнівів в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не навів. Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що документи, які додані до позовної заяви підтверджені позивачем підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Вимога суду першої інстанції уточнити прохальну частину позовної заяви (вид іноземної валюти) не є обставиною, за відсутності якої суд позбавлений можливості вирішити спір по суті, оскільки вид іноземної валюти, а саме євро, вбачається зі змісту позовної заяви та долучених до неї документів. Відсутність вказівки іноземної валюти в прохальній частині позовної заяви не спростовує обґрунтування позивача по тексту позовної заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, обов’язок щодо перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України належить суду та здійснюється ним на стадії відкриття провадження по справі, а тому апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про витребування в позивача доказів зарахування судового збору до державного бюджету як однією з іншими підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Також, місцевий господарський суд помилково залишив позовну заяву без розгляду із-за невиконання позивачем вимог суду провести з відповідачем звірку розрахунків та надати акт звірки, оскільки він є двостороннім актом. Обов’язок доказування, виходячи з принципу змагальності відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України лежить на обох сторонах, а відтак, такий обов’язок не може покладатися виключно на позивача.

Враховуючи, що у відповідності до п. 1 розділу 6 Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 за № 1657/5, доступ судів до відомостей Єдиного державного реєстру забезпечується через портал електронних сервісів шляхом отримання витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі, а також до документів, що містяться в реєстраційній справі, в електронній формі, то місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про залишення без розгляду позовної заяви в зв’язку із неподанням цих доказів.

Окрім того, всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 234 ГПК України, згідно якої ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство, судом першої інстанції не обґрунтовано мотивів неможливості вирішення спору, і що неявка позивача унеможливлює вирішення спору по суті.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 182 ГПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою.

З аналізу вищезазначених процесуальних норм, вбачається, що мета інформування учасника процесу про обов’язковість його явки в судове засідання, розмежовує процесуальне поняття «виклику» та «повідомлення», а також правове значення цих правових засобів забезпечення відправлення правосуддя.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в ухвалах від 02.02.2018, 27.02.2018 та 22.03.2018 місцевий господарський суд визнавав явку позивача в судове засідання обов’язковою.

Таким чином, під час оцінки дотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону в частині належного виклику в судове засідання учасників справи, явка яких визнана судом обов’язковою, апеляційний господарський суд виходить з положень ч. 3 ст. 120 та ч. 1 ст. 121 ГПК України, які регламентують зміст ухвали про виклик учасника процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 1 статті 121 ГПК України передбачено перелік обов’язкових вимог, які повинна містити ухвала про виклик, однією з яких є роз’яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається, і про обов’язок повідомити суд про причини неявки.

Таким чином, припис п. 7 ч. 1 ст. 121 ГПК України, який передбачає необхідність роз’яснення судом наслідків неявки особи, яка викликається, і про обов’язок повідомити суд про причини неявки, є гарантією обізнаності особи, що викликається, про своє процесуальне становище та можливість застосування ризику настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи не вчиненням особою процесуальних дій, який передбачений ч. 4 ст. 13 ГПК України.

Натомість, з вищенаведених ухвал вбачається, що місцевим господарським судом не дотримано п. 7 ч. 1 ст. 121 ГПК України, який передбачає необхідність роз’яснення судом наслідків неявки особи, яка викликається, і про обов’язок повідомити суд про причини неявки, що свідчить про неналежний виклик позивача в судове засідання.

Отже, суд першої інстанції в ухвалах від 02.02.2018, 27.02.2018 та 22.03.2018 не дотримався вимог процесуального законодавства, який передбачав необхідність роз’яснення судом наслідків неявки особи, яка викликається.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п’ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо), проте таких обставин судом першої інстанції не наведено, а апеляційним судом не встановлено. А тому своєчасним повідомленням учасників процесу слід вважати 5-ти денний термін, що визначений процесуальним законодавством.

Натомість ухвала місцевого господарського суду від 22.03.2018, якою розгляд підготовчого провадження відкладено на 02.04.2018 (дата винесення оскаржуваної ухвали) надіслана позивачеві 27.03.2018, що підтверджується печаткою на звороті цієї ухвали. Також, апелянт стверджує, що ця ухвала отримана ним 30.03.2018, що підтверджується копією запиту відстеження поштового відправлення за №7901411756230.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходження позивача: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, будинок 57, а тому поштове пересилання вищезазначеної ухвали від 22.03.2018 здійснювалось з об’єкта поштового зв’язку місця приймання – місто Львів до об’єкта поштового зв’язку місця вручення – місто Київ.

Отже, питання належного виклику осіб, які беруть участь у справі, перебуває під контролем суду з урахуванням об’єктивно достатньої тривалості часу для інформування особи.

Згідно з п. 1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, визначено нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку (без урахування вихідних днів об’єктів поштового зв’язку), зокрема, між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об’єкті поштового зв’язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; а 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Так як надсилання апелянту ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 про відкладення підготовчого провадження на 02.04.2018 здійснювалось між населеними пунктами різних областей України, то її поштове відправлення здійснювалось протягом п’яти днів.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції не враховано визначені законом нормативні строки пересилання письмової кореспонденції, внаслідок чого порушено вимоги процесуального закону в частині належного виклику у судове засідання учасників справи, явка яких визнана судом обов’язковою.

За таких умов, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта про неналежний виклик учасника процесу в судове засідання та з врахуванням інших мотивів наведених судом першої інстанції, а звідси про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без розгляду - скасуванню.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 280, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» б/н від 16.04.2018 – задоволити.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 02.04.2018 у справі №914/187/18 – скасувати.

Направити справу №914/187/18 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно з ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий (суддя-доповідач): С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Повний текст постанови підписано 22.05.2018.