Постанова № 74160245, 22.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. м. Київ Справа № 910/16406/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.за участю представників учасників процесу:від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача-1: згідно протоколу судового засідання від відповідача-2: згідно протоколу судового засідання від третьої особи-1: згідно протоколу судового засідання від третьої особи-2: згідно протоколу судового засіданнярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Київпастранс»на ухвалуГосподарського суду міста Києва від29.03.2018суддя Плотницька Н.Б.за позовомОбслуговуючого кооперативу автостоянки "Дружба", м. Київдо1) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, м. Київ 2) комунального підприємства "Київпастранс", м. Київтреті особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1) Київська міська рада, м. Київ 2) Головне управління Держгеокадастру у місті Києві, м. Київ провизнання недійсними державних актів та скасування державної реєстрації

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційної господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив автостоянка "Дружба" звернувся до Господарського суду із позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради та комунального підприємства "Київпастранс", в якому просив суд:

1. визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3346 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0029) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385028;

2. скасувати державну реєстрацію Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3346 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0029) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385028;

3. визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6931 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0028) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385027;

4. скасувати державну реєстрацію Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6931 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0028) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385027.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3346 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0029) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385028 та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6931 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0028) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385027 були підписані не уповноваженою особою, або містять підробку підпису, а тому підлягають визнанню недійсними.

Обслуговуючий кооператив автостоянка "Дружба" звернувся до Господарського суду міста Києва із клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/16406/17 призначено у справі № 910/16406/17 комплексну судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що для правильного вирішення спору, необхідно встановити ким, коли та в який спосіб було проставлено підписи на державних актах необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, для чого слід призначити експертизу.

Не погоджуючись ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/16406/17 комунальне підприємство "Київпастранс" (надалі-КП "Київпастранс"/скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та направити для продовження розгляду справу № 910/16406/17 до Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме - ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права, ст.ст. 2,7, 13, 14, 15, 99, 100, 234, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 задоволено клопотання КП "Київпастранс" та поновленого строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/16406/17; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16406/17; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.05.2018.

08.05.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від обслуговуючого кооперативу автостоянка "Дружба" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу обслуговуючий кооператив автостоянка "Дружба" зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі та просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

В судовому засіданні адвокати скаржника вимоги апеляційної скарги підтримали, з викладених у ній підстав.

Голова правління обслуговуючого кооператив автостоянка "Дружба" та адвокат позивача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечували, з підстав викладених у відзиві на неї.

У судовому засіданні представник третьої особи-2 щодо поданої апеляційної скарги залишив на розсуд суду.

Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності відповідача (скаржника).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуваний судовий акт не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи.

Як вже зазначалось вище та вбачається з матеріалів оскарження ухвали суду,обслуговуючий кооператив автостоянка "Дружба" звернувся до Господарського суду із позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради та комунального підприємства "Київпастранс", в якому просив суд:

1. визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3346 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0029) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385028;

2. скасувати державну реєстрацію Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3346 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0029) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385028;

3. визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6931 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0028) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385027;

4. скасувати державну реєстрацію Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6931 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0028) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385027.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3346 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0029) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385028 та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6931 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0028) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385027 були підписані не уповноваженою особою, або містять підробку підпису, а отже підлягають визнанню недійсними.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, 11.01.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи, в якому позивач просив суд призначити судову почеркознавчу та технічну експертизу та проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та поставити на вирішення експерта наступні питання:

- Чи виконано напис прізвища, ініціалів та підпису ОСОБА_3 кульковою ручкою на Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3346 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0029) від 15.10.2012 року серії ЯЯ № 385028 та Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6931 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0028) від 15.10.2012 серії ЯЯ № 385027.

У випадку підтвердження, що підпис прізвища, ініціалів та підпису ОСОБА_3 на досліджуваних державних актах на право постійного користування земельною ділянкою виконано кульковою ручкою - надати відповіді на наступні питання:

- Чи належить підпис на Державному акті на право постійного користування земельними ділянками площею 0,3346 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0029) від 15.10.2012 року- колишньому міському голові міста ОСОБА_4.

- Чи належить підпис на Державному акті на право постійного користування земельними ділянками площею 1,6931 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0028)) від 15.10.2012 року- колишньому міському голові міста ОСОБА_4.

- коли саме було проставлено підписи на Державних актах на право постійного користування земельними ділянками 0,3346 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0029) та площею 1,6931 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0028).

Так, в обґрунтування наявності підстав для призначення судової експертизи у справі, позивач посилався на те, що для з'ясування того факту, чи підписував колишній міський голова Києва ОСОБА_3 Державні акти на право постійного користування земельними ділянками 0,3346 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0029) та площею 1,6931 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0028) від 15.10.2012, необхідним є застосування спеціальних знань.

Суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 99, 100 ГПК України, і на те, що для з'ясування питання ким, коли та в який спосіб було проставлено підпис на Державних актах на право постійного користування земельними ділянками 0,3346 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0029) та площею 1,6931 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0028) від 15.10.2012, дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про призначення у даній справі судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, з визначеним в ухвалі кола питань на вирішення такої експертизи.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З урахуванням обставин справи, суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначається судом.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для повного, об'єктивного розгляду всіх обставин справи, необхідним є призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного Суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 Цивільного кодексу України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

В свою чергу, враховуючи те, що кожна з сторін обґрунтовує наявне у неї право певними документами, проте, їх оцінка як доказів в підтвердження або спростування доводів кожної з сторін, має здійснюватись на стадії розгляду справи по суті, коли суд повинен встановити обставини наявності/відсутності певного права, і відповідно, чи мають місце факти порушення чи оспорювання суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов. Вказані обставини не встановлюються на стадії вирішення судом питання про призначення судової експертизи, оскільки на даній стадії судового провадження суд визначає чи потрібні відповіді на питання, які стосуються предмету спору в контексті спірних правовідносин сторін, і відповідь на які можливо надати саме з застосуванням спеціальних знань у певній галузі, якими суд не володіє.

Таким чином, встановлення факту ким, коли та в який спосіб було проставлено підпис на Державних актах на право постійного користування земельними ділянками 0,3346 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0029) та площею 1,6931 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0028) від 15.10.2012 може бути перевірено за допомогою спеціальних знань, що виходить за межі компетенції господарського суду та дійсно потребує спеціальних знань у почеркознавчій та технічній галузі, а тому для повного, об'єктивного розгляду всіх обставин справи, необхідним є призначення судової почеркознавчої та судово-технічної експертизи.

Крім того, апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у рішенні ЄСПЛ „Дульський проти України" від 01.06.2006 (заява № 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.

До того ж, місцевим господарським судом були враховаі викладені в пункті 1.3. "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) стосовно того, що для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв'язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням даної експертизи.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом, ухвалою від 18.01.2018 зобов'язано Київський науково-дослідний інститут судових експертиз надати суду інформацію щодо можливості проведення по справі судової почеркознавчої експертизи без надання судовому експерту експериментальних зразків підпису особи.

19.02.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла відповідь на запит суду стосовно проведення судової почеркознавчої експертизи без експериментальних зразків підпису.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд визнає, що інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскаржувана ухвала прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/16406/17.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 100, 129, 240, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу комунального підприємства «Київпастранс» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі № 910/16406/17 залишити без змін.

2. Матеріали оскарження ухвали в справі № 910/16406/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 23.05.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв