Постанова № 74160212, 17.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа№ 925/1596/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.05.2018 року

розглянувши апеляційну скаргу Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 (повний текст підписано 05.03.2018) у справі №925/1596/17 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Черкаської міської ради

до Приватного підприємства "Дніпробуд - Центр"

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 у справі № 925/1596/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Апелянт зазначає, що в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань відповідач систематично не сплачував орендну плату в період з грудня 2015 по лютий 2016, а в подальшому сплачував орендну плату не в повному обсязі у зв'язку з чим на момент звернення до суду заборгованість склала 142392,12 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 02.04.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Гончарову С.А., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської міської ради, розгляд справи призначено на 25.04.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 року оголошено перерву в судовому засіданні до 17.05.2018 року.

Відповідач, згідно з поданим до суду 18.04.2018 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив, вважає, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, та спростовуються обставинами, що зазначені у відзиві.

Позиваач, згідно з поданими до суду 08.05.2018 та 11.05.2018 року заявою зазначає суду, що після прийняття рішення у справі №925/1596/17 та подачі міською радою апеляційної скарги, ПП «Дніпробуд-Центр» сплатило до бюджету всі платежі за вищевказаним договором і заборгованість перед бюджетом у орендаря відсутня.

Враховуючи погашення орендарем заборгованості перед бюджетом, відсутні підстави для розірвання договору оренди землі.

Відповідно до ст. 46 ГПК України, повідомляємо, що Черкаська міська рада не має претензій фінансового, майнового та іншого характеру до ПГІ «Дніпробуд-Центр» і в подальшому розгляду справи в суді апеляційної інстанції як позивач (апелянт) не зацікавлена.

Позивач до судового засідання, що відбулось 17.05.2018 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

20 грудня 2007 року Черкаська міська рада прийняла рішення № 4-251 "Про надання приватному підприємству "Дніпробуд-Центр" земельної ділянки в оренду біля перехрестя вул. Лісова Просіка та вул. Можайського", яким вирішила, зокрема: затвердити проект відведення земельної ділянки приватному підприємству "Дніпробуд-Центр" земельної ділянки в оренду біля перехрестя вул. Лісова Просіка та вул. Можайського і надати цьому підприємству земельну ділянку площею 12176 кв. м. біля перехрестя вул. Лісова Просіка та вул. Можайського в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під розташування та подальшу експлуатацію "таун-хаус" (будинків стрічкової забудови каскадного типу) за рахунок земель Черкаської міської ради за умови виконання вимог висновку Державної екологічної інспекції та природних ресурсів в Черкаській області від 08.11.2017 №1309.

28.12.2007 Черкаська міська рада, як орендодавець, і приватне підприємство "Дніпробуд-Центр", як орендар, на підставі рішення Черкаської міської ради від 20.12.2007№ 4-251 уклали договір оренди землі (далі договір від 28.12.2007), який 09.01.2007 був зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 09.01.2008 №040877500005.

Пункти 1 та 2 договору від 28.12.2007 передбачають, що орендодавець, надає орендарю, а останній приймає у строкове платне користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 12176 кв. м. під розташування та подальшу експлуатацію "таун-хаус" (будинків стрічкової забудови каскадного типу), що за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови та знаходиться у м. Черкаси біля перехрестя вул. Лісова Просіка та вул. Можайського, а за функціональним використанням відноситься: на період будівництва - до категорії земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво і після завершення будівництва - до категорії земель житлової забудови.

У пункті 5 договору від 28.12.2007 його сторони вказали нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель м. Черкаси Черкаського міського управління земельних ресурсів від 26.12.2007 №1117-гр-2007 станом на час укладання цього договору на період нормативного терміну будівництва з 20.12.2007 по 20.12.2011 у сумі 566184 грн. і після закінчення цього періоду як на землі житлової забудови у сумі 1132368 грн.

Відповідно до пункту 8 договору від 28.12.2007 останній укладено на 49 років.

Пунктом 9 договору від 28.12.2007 встановлено, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється:

на період нормативного терміну будівництва з 20.12.2007 по 20.12.2011 року у розмірі 2% від її нормативної грошової оцінки, в грошовому вираженні на час укладення договору становить 11324,00 грн.;

після завершення будівництва, але не пізніше 21.12.2011 року у розмірі 1% від її нормативної грошової оцінки, що у грошовому вираженні на час укладення договору становить 11324,00 грн.;

у разі використання земельної ділянки з порушенням земельного законодавства або умов договору землі, в тому числі при перевищенні термінів освоєння земельної ділянки, орендна плата становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендар сплачує орендну плату у вказаному розмірі за весь період часу з моменту вчинення порушення, або його виявлення і до моменту його усунення.

Відповідно до пунктів 10, 11 договору від 28.12.2007, обчислення розміру готової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата за землю вноситься орендарем щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним на рахунок орендодавця.

Згідно з п. 15 договору від 28.12.2007 земельна ділянка передається в оренду під розташування та подальшу експлуатацію "таун-хаус" (будинків стрічкової забудови каскадного типу) біля перехрестя вул. Лісова Просіка та вул. Можайського.

Серед передбачених п. 31 договору від 28.12.2007 зобов'язань орендаря підпункт "л" цього пункту передбачає зобов'язання розпочати будівельні роботи не пізніше 1 року з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 20.12.2007 №4-283 про надання земельної ділянки.

Пунктом 38 договору від 28.12.2007 передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За підписаним обома сторонами актом приймання-передачі земельної ділянки від 10.01.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування передбачену договором від 28.12.2017 земельну ділянку площею 12176 кв. м. у м. Черкаси біля перехрестя вул. Лісова Просіка та вул. Можайського під розташування та подальшу експлуатацію "таун-хаус" (будинків стрічкової забудови каскадного типу).

01 жовтня 2014 року сторони договору від 28.12.2007, пославшись на пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 № 5-656 "Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси" та від 13.05.2010 № 5-657 "Про плату за оренду землі" (із змінами, внесеними рішенням Черкаської міської ради від 01.07.2014 № 2-9), уклали угоду про внесення до пунктів 5 та 9 цього договору змін в частині розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та розміру орендної плати.

На підтвердження неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від 28.12.2017 щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за землю позивач подав до господарського суду зроблений Департаментом фінансової політики Черкаської міської ради розрахунок заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за землю від 09.2017 №2236/18-08.

За вказаним розрахунком заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за землю за договором від 28.12.2017 за період оренди з травня 2015 року по вересень 2017 року включно становить 142392 грн. 12 коп. При цьому відповідач щомісячно сплачував орендну плату, крім грудня 2015 року, січня та лютого 2016 року.

Станом на день прийняття господарським судом рішення, відповідач за платіжним дорученням від 21.02.2018 року №13 повністю сплачено вказану у поданому з позовом розрахунку Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради суму заборгованості у розмірі 142392 грн. 12 коп.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є розірвання укладеного між Черкаською міською радою та приватним підприємством "Дніпробуд-Центр" договору оренди землі від 28.12.2007, зареєстрованого у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 09.01.2008 №040877500005, зі змінами від 01.10.2014 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором оренди землі від 28.12.2017 щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за землю і початку будівельних робіт на орендованій земельній ділянці з будівництва будинків стрічкової забудови каскадного типу "таун-хаус".

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, однобічна відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України длярозірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті і Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 2 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря. Так, орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, в свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "д" статті 141 Земельного кодексу України визначена така підстава для припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Пленум Верховного Суду України у пункті 8 своєї постанови від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснив, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.20 своєї постанови від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснив, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, частина перша статті 32 Закону України "Про оренду землі", пункт "д" статті 141 Земельного кодексу України та пункт 38 договору від 20.12.2007 передбачають можливість розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених умовами договору, зокрема у разі систематичної несплати орендної плати за землю, що узгоджується з положеннями частини другої статті 651 Цивільного кодексу України щодо можливості розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 651 Цивільного кодексу України, істотним слід визнавати таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Таким чином, систематичність несплати орендної плати може бути достатньою підставою для розірвання договору оренди землі за рішенням суду лише за умови доведеності особою, яка заявила вимогу про розірвання договору, наявності істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням.

Застосовуючи відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia), заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-ІХ) (п.35 рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.2014р. у справі "Суханов та Ільченко проти України", заяви № 68385/10 та 71378/10).

Суд наголошує, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові ст. 1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (див. рішення у справі "Прессос компанія" та інші проти Бельгії").

Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, суд виходить із того, що держава має широку свободу розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети певного закону.

Як зазначено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 8 "Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Разом з тим, у ПП "Дніпробуд-Центр" відсутній податковий борг за 2015-2017 роки, в тому числі і борг по орендній платі за землю комунальної форми власності, яка адмініструється Державною фіскальною службою України в порядку та на умовах для плати за землю (пункт 14.1.147 ст. 14 та розділ XIII Податкового кодексу України).

З викладених вище обставин та норм чинного законодавства господарський суд дійшов до висновку про недоведеність позивачем істотного порушення відповідачем умов договору від 28.12.2007 року і, що позивач як орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору. Самі факти сплати орендної плати не в повному обсязі не можуть вважатися достатньою підставою для розірвання договору оренди землі.

Відтак, якщо метою позивача є отримання коштів від використання земельної ділянки, орендованої відповідачем, розірвання договору оренди землі однозначно не призведе до наповнення міського бюджету, оскільки взагалі припиниться сплата орендної плати, яку систематично перераховує відповідач на користь місцевого бюджету. З урахуванням викладеного, з позовної заяви не вбачається економічно обґрунтуванні причини, з яких позивач прагне розірвати договір оренди.

Щодо другої самостійної підстави для розірвання договору, на яку посилається позивач, то судом першої інстанції вірно встановлено, що за умовами договору від 28.12.2007 року встановлений обов'язок орендаря розпочати будівельні роботи на земельній ділянці площею 12176 кв. м. біля перехрестя вул. Лісова Просіка та вул. Можайського протягом одного року з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 20.12.2007 №4-283.

Позивач не доказав, що ним таке рішення, а саме від 20.12.2007 року №4-283, приймалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зважаючи, що договір оренди від 28.12.2007 пов'язує початок відліку строку на забудову земельної ділянки з моменту прийняття рішення Черкаської міської ради від 20.12.2007 №4-283, яке не приймалося, тому порушення строків забудови в даному випадку не вбачається.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що підставою примусового припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

З наведеної норми Земельного кодексу України та умов договору від 28.12.2007 випливає, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, яка встановлена договором.

За таких обставин посилання позивача, що земельна ділянка не використовується орендарем у певний період часу не означає про її використання не за цільовим призначенням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2017 року у справі №910/8002/16.

Відповідач вказує, що не міг розпочати будівництво "таун-хаус" (будинків стрічкової забудови каскадного типу) у період з 20.12.2007 року по 20.12.2011 року, в зв'язку з відсутністю затверджених Черкаською міською радою Генерального плану забудови міста Черкаси та Плану зонування території міста Черкаси.

З листа Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 09.12.2014 року №142-73-01-25 вбачається, що проект містобудівної документації "План зонування території міста Черкаси" знаходиться на стадії затвердження.

За статтею 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 180 Земельного кодексу України зонування земель здійснюється у межах населених пунктів.

При зонуванні земель встановлюються вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що розірвання договору оренди у судовому порядку з підстав, передбачених ст. 143 Земельного кодексу України та ст. 32 Закону України "Про оренду землі", можливе у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а тому відсутність забудови на спірній земельній ділянці не є свідченням нецільового використання землі, у зв'язку з чим зазначені обставини не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Заперечення позивача до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

З огляду на викладене позовні вимоги Черкаської міської ради є необґрунтованими та такими, в задоволенні яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 року у справі № 925/1596/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Черкаської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 у справі № 925/1596/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покласти на Черкаської міської ради.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 року у справі № 925/1596/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 26.02.2018 року у справі № 925/1596/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1596/17 повернути до суду першої інстанції.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала

повний текст складено 22.05.2018 року