Ухвала суду № 74159549, 22.05.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

22 травня 2018 року Справа № 915/1454/14

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" про зняття арешту з коштів на рахунку боржника

у справі

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" /вул. Вєтрова, 3, м. Київ, 01032/ в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" /а/с №20, Промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., 55001/

до відповідача: Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" /вул. Дружби народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., 55000/

про стягнення 814339,67 грн.,

Орган ДВС: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1),

Представники:

від заявника (боржника): ОСОБА_1 – за довіреністю № 01/489 від 23.03.2018,

від стягувача (позивача): ОСОБА_2 – за довіреністю від 26.04.2016 за № 578,

від органу ДВС: не з’явився.

Суть спору:

27 квітня 2018 року до Господарського суду Миколаївської області Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" надійшла заява № 23/669 від 25.04.2018 про зняття арешту з коштів боржника, які знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985, код фінансової установи 380805, назва фінансової установи: АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» у м. Києві, в сумі 2042464,12 грн., яка необхідна та призначена для погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Заява ґрунтується на підставі: постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження (ВП № 55313627) від 07.12.2017 – на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області № 915/1454/14 від 28.11.2014; постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 11.12.2017; постанови старшого державного виконавця про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 03.01.2018 (зведене виконавче провадження – ВП № 52113597); норм частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VII), та мотивована тим, що у зв'язку з накладенням арешту на кошти, КП «ТВКГ» опинилось в дуже скрутному становищі, тому що позбавлено можливості здійснювати будь-яку господарську діяльність через повну відсутність коштів, а саме немає коштів на сплату за спожиту електричну енергію ДПЕМ ПрАТ «Атомсервіс».

Суд звертає увагу на те, що 10.05.2018 по даній справі до суду надійшла заява Дочірнього підприємства електричних мереж Приватного акціонерного товариства «Атомсервіс» № 1.21/582 від 08.05.2018 «В підтримку вимог КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» від особи, яка не входить до складу учасників даної справи № 915/1454/14.

За правилами частин 1 та 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Таким чином, оскільки Дочірнє підприємство електричних мереж Приватного акціонерного товариства «Атомсервіс» не є учасником справи № 915/1454/14, заява наведеної юридичної особи не приймається судом до розгляду.

У відзиві б/н від 08.05.2018 (вх. № 5500/18 від 10.05.2018) Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" просить суд відмовити у задоволенні заяви КП «ТВКГ» про зняття арешту з коштів, посилаючись на норми статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частину 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України та приписи Закону України «Про виконавче провадження», мотивуючи тим, що арешт коштів боржника органом ДВС є законною виконавчою дією, що спрямована на примусове виконання судового рішення, яке не виконане боржником у добровільному порядку, і має накладатися (здійснюватися) лише в розмірі і обсязі, необхідних для примусового виконання за виконавчим документом. Таких підстав як-то «необхідність погасити заборгованість за використану електричну енергію» або будь-які інші – скрутне становище боржника чи труднощі у веденні господарської діяльності, не включені до визначеного законодавством (ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження») переліку таких випадків.

Додатково стягувач звертає увагу суду на те, що навіть при наявності законних підстав для зняття арешту, у заяві міститься прохання зняти арешт на суму 2042464,12 грн., незважаючи на те, що в межах цієї справи накладений арешт лише у розмірі суми стягнення – 814339,67 грн.

10 травня 2018 року в судове засідання з’явились представники заявника та стягувача, а також старший державний виконавець Квашенко С.С.

У судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву з викладених у ній підстав, а представник стягувача проти задоволення заяви заперечував з підстав, викладених у відзиві на заяву.

Старший державний виконавець пояснив суду, що ним вживалися заходи щодо списання коштів з рахунку боржника № 26008415985. Зокрема, державним виконавцем оформлювалась платіжна вимога від 16.01.2018 на суму 32478438,99 грн., в призначенні платежу за якою зазначались номери виконавчих документів, серед яких була також і ухвала Господарського суду Миколаївської області № 915/1454/14 від 28.11.2014. Дана платіжна вимога була повернута органу ДВС банківською установою з відповідною відміткою про повернення без виконання у зв’язку з тим, що кошти, які є на рахунку, забезпечують виконання постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше. Інших коштів, необхідних для забезпечення виконання даної платіжної вимоги, на рахунку платника немає.

Оригінал вищевказаної платіжної вимоги від 16.01.2018 на суму 32478438,99 грн. був оглянутий і досліджений судом у судовому засіданні 10.05.2018 та повернутий державному виконавцю.

Отже, державний виконавець дійшов висновку, що на вказаному рахунку боржника є інші арешти, накладені по-перше, іншими органами, ніж Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, та по-друге, раніше, ніж постанови про арешт коштів боржника за виконавчими документами, що входять до складу зведеного виконавчого провадження ВП № 52113597. Однак, державний виконавець не має можливості отримати інформацію щодо того, що це за постанови про арешт коштів боржника. При цьому, таку інформацію може отримати сам заявник.

На підставі вищевикладеного, державний виконавець переконаний, що навіть якщо суд задовольнить заяву боржника та зніме арешт з рахунку, кінцевого результату заявник не досягне, оскільки є інші виконавчі документи, про які державному виконавцю невідомо, а тому очікуваного заявником результату не буде досягнуто.

У судовому засіданні 10 травня 2018 року, на прохання заявника судом було оголошено перерву до 22 травня 2018 року о 9 год. 30 хв.

18.05.2018 від КП «ТВКГ» до суду надійшла заява № 23/789 від 16.05.2018 про зменшення суми вимог, в якій боржник просить зняти арешт з коштів боржника, які знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985, код фінансової установи 380805, назва фінансової установи: АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» у м. Києві, в сумі 96044,2 грн., яка необхідна та призначена для погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.

22 травня 2018 року, за наслідками проведених засідань з розгляду заяви боржника № 23/669 від 25.04.2018 (з урахуванням заяви № 23/789 від 16.05.2018 про зменшення суми вимог) про зняття арешту з коштів на рахунку боржника, суд на підставі ст. ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши подану заяву і додані до неї докази, проаналізувавши викладені в ній обставини в сукупності з нормами процесуального права, заслухавши в судових засіданнях представників заявника, стягувача та державного виконавця, суд –

В С Т А Н О В И В:

1) 28 листопада 2014 року Господарським судом Миколаївської області затверджено мирову угоду від 03.11.2014 № 105, укладену між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство".

Предметом даної угоди виступило встановлення порядку добровільного погашення Відповідачем заборгованості шляхом сплати грошових коштів, що стосуються предмету позову по судовій справі № 915/1454/14, провадження за якою порушено ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.09.2014 за позовом Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості за період з 01.01.2014 по 30.04.2014 по договору № 06-05/ПУ-34208 від 14.02.2014 вода питна (водопостачання) у розмірі 714090,82 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 6378,73 грн., пені за прострочення оплати в сумі 43884,48 грн., штрафу в розмірі 7% в сумі 49985,64 грн., а всього 814339,67 грн., а також витрати на оплату судового збору в сумі 16286,79 грн. (п. 1.1).

Змістом цієї Мирової угоди є надання Відповідачу розстрочки погашення заборгованості у справі № 915/1454/14 строком на 10 (десять) років (п. 1.2).

Додатком № 1 до затвердженої мирової угоди виступає графік погашення заборгованості , в якому зазначено, зокрема, період погашення боргу з 2015 по 2024 рік та передбачено щомісячне перерахування грошових коштів комунальним підприємством.

2) За даними заявника, 07 грудня 2017 року державним виконавцем Южноукраїнського міського Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 55313627).

За даною постановою було відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області № 915/1454/14 від 28.11.2014 про стягнення боргу в загальній сумі 87175,64 грн. та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 8717,56 грн.

11 грудня 2017 року державним виконавцем Южноукраїнського міського Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про арешт коштів боржника (ВП № 55313627), якою, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець наклав арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах): - 26008415985 в АТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2», МФО 380805, окрім тих коштів, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"; - 26036300081817, 26006170081817 в філії Миколаївського обласного ОСОБА_4 М, МИКОЛАЇВ, МФО 326461, - 26052060289954, 2604306009231, 26003060321214, 26003053200140 в МИКОЛАЇВСЬКЕ РУ «ПРИВАТБАНК», МФО 326610, - 26006619950444 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012, та належать боржнику: Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 96044,2 грн.

03 січня 2018 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області виніс постанову про приєднання виконавчого провадження № 55313627 з примусового виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області № 915/1454/14 від 28.11.2014 про стягнення боргу в загальній сумі 87175,64 грн. до зведеного виконавчого провадження № 52113597, яке веде ВПВР УДВС ГТУЮ у Миколаївській області.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про недоведеність заявником обставин заяви, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).

У рішенні у справі “Савіцький проти України” (№ 38773/05) Європейський суд зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України “Про виконавче провадження”. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця (ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Також ч. 1 ст. 52 названого Закону унормовано, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1, 2, 3 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, державним виконавцем на законній підставі винесено постанову від 11.12.2017 про арешт коштів боржника.

У своїй заяві боржник просить суд зняти арешт з коштів в сумі 96044,2 грн., посилаючись на норми частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Як підставу свого звернення, боржник вказує наявність заборгованості перед ДПЕМ ПрАТ «Атомсервіс» за спожиту електричну енергію в сумі 2042464,12 грн.

Так, приписи статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють підстави для зняття арешту з майна, зокрема – частина 5 цієї статті передбачає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Які саме маються на увазі «інші випадки», законодавець не конкретизує, водночас при розгляді судом даного питання, слід сукупно підходити до обставин тієї чи іншої справи.

Проте, такі підстави як-то скрутне становище боржника чи труднощі у веденні господарської діяльності не включені до визначеного законодавством переліку таких випадків.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

КП “ТВКГ” у даному випадку не було доведено суду як обставин, так і належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав, передбачених законом, для здійснення законного та обґрунтованого зняття арешту з коштів боржника.

Як слушно зазначив державний виконавець, навіть зняття арешту з коштів на рахунку боржника не призведе до очікуваного заявником результату, оскільки у даному випадку має місце черговість виконавчих проваджень, яка виходить за межі зведеного виконавчого провадження № 52113597.

Крім того, суд зазначає, що пріоритетність заборгованості боржника перед сторонньою особою не може мати місце у даній справі, оскільки це порушило б приписи пункту 1 статті 6 Конвенції щодо виконання остаточного та обов'язкового судового рішення без шкоди, у даному випадку, позивачу (стягувачу).

Таким чином, наявна загроза невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення, оскільки заявником не доведена реальна можливість вчасного виконання судового рішення у даній справі в разі зняття відповідного арешту.

Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, а також зважаючи на наведені вище законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що законні підстави для задоволення заяви боржника та зняття арешту з коштів на його рахунку у суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 169, 220, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" № 23/669 від 25.04.2018 (з урахуванням заяви № 23/789 від 16.05.2018 про зменшення суми вимог) про зняття арешту з коштів на рахунку боржника у справі № 915/1454/14, – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 23 травня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова