Рішення № 74159498, 17.05.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2018р. Справа №914/506/18

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Вет”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф Корми”, с.Давидів, Пустовитівський р-н, Львівська обл.

про: стягнення заборгованості за договором поставки №14-0116/1 від 16.01.2014р. в розмірі 66 118,84 грн. та стягнення судового збору в розмірі 1762 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 – представник (Довіреність б/н від 18.04.2018р.)

Від відповідача: ОСОБА_2 – представник (Довіреність б/н від 12.03.2018р.)

Права і обов’язки роз’яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Вет” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф Корми” про стягнення заборгованості за договором поставки №14-0116/1 від 16.01.2014р. в розмірі 66 118,84 грн. та стягнення судового збору в розмірі 1762 грн.

Ухвалою суду від 26.03.2018р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду на 26.04.2018р.

Ухвалою суду від 26.04.2018р. судове засідання відкладено на 17.05.2018р.

08.05.2018р. представник відповідача подав до суду доповнення до відзиву, в якому провів контррозрахунок сум, що підлягають до стягнення за позовними вимогами, а також подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій до 5000,00грн.

14.05.2018р. представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2018р. подав копію платіжного доручення №1848 від 11.05.2018р. про сплату відповідачем 15000,00грн. основного боргу.

У судовому засіданні 17.05.2018р. представник відповідача підтвердив часткову оплату заборгованості позивачу, відтак, просив провадження в цій частині закрити.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

16 січня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 14-0116/1, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов’язався поставити кормові добавки, ветеринарні препарати, вакцини, біопрепарати, вітамінні препарати та іншу ветеринарну продукцію, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару.

У п. 2.1 договору сторони узгодили, що ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару вказується у рахунках-фактурах позивача та в накладних на кожну партію товару і містить в собі податок на додану вартість.

Договір набирає законної сили з моменту підписання і діє до 31 грудня 2014 року. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії договору, сторони письмово не повідомлять одна одну про намір його розірвати або змінити, даний договір автоматично пролонгується на таких же умовах та на такий самий строк (п.9.1, 9.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 825 782,94грн., що підтверджується копіями видаткових накладних та копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 2.2. договору, покупець зобов’язаний перерахувати на поточний рахунок продавця вартість поставленої йому партії товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару, згідно накладної.

Позивач виконав взяті зобов’язання щодо поставки товару відповідачу. Натомість, відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, в результаті утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 48502,46грн.

В порядку досудового врегулювання спору – 09.02.2018р. позивач надсилав відповідачау вимогу-претензію.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару, ТзОВ “Альфа-Вет” звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 48502,46грн. основного боргу.

Крім того, позивач згідно умов п. 6.3 договору нарахував 11532,08грн. пені, та в порядку ст. 625 ЦК України 1287,85грн. 3% річних та 4796,45грн. інфляційних нарахувань.

В ході судового розгляду відповідач заперечив проти визначеного позивачем періоду нарахування сум, що підлягають до стягнення за позовними вимогами.

Так, позивачем визначено перебіг строку оплати з 06.04.2017р. по 19.04.2017р. Розрахунок нарахування сум, що підлягають до стягнення за позовними вимогами позивач провів, починаючи з 19.04.2017р. по 07.03.2018р. Однак, відповідач звернув увагу, що позивач безпідставно включив до розрахунку 19.04.2017р., оскільки цей день був останнім, коли відповідач мав оплатити отриманий товар. А право нарахування 3% річних, інфляційних нарахувань та пені у ТзОВ “Альфа-Вет” виникло з 20.04.2017р.

Відтак, відповідач подав контррозрахунок сум, що підлягають до стягнення за позовними вимогами за період з 20.04.2017р. по 07.03.2018р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки № 14-0116/1 від 16.01.2014р., у зв’язку із чим набули взаємних прав і обов’язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долучених до матеріалів справи (оригінал оглянуто в судом). Відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті утворилась заборгованість в розмірі в сумі 48502,46грн. Після відкриття провадження господарським судом Львівської області відповідач оплатив 15000,00грн. основного боргу. Відтак, в цій частині провадження слід закрити.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов’язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 33502,46грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 4796,45грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги стягнення 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні. За розрахунком суду з відповідача слід стягнути 1283,65грн. 3% річних. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 11532,08грн. пені суд зазначає наступне.

За умовами п. 6.3 договору, за прострочення оплати за п. 2.2. договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов’язання покупцем по сплаті Товару - до повного погашення заборгованості..

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень п. 6.3 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», позивачем проведено нарахування суми пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Перевіривши поданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 11495,75грн. за період з 20.04.2017р. по 07.03.2018р. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

При цьому, заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає у зв’язку із відсутністю належного обґрунтування наявності обставин, які мають істотне значення при застосуванні положень ст. 233 ГК України.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агролайф Корми” (81151, Львівська область, Пустомитівський район, с. Давидів, вул. Львівська, 2а, ідентифікаційний код 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Вет” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 96, оф. 2, ідентифікаційний код 37616771) 33502,46грн. основного боргу, 1283,65грн. 3% річних, 11495,75грн. пені, 4796,45грн. інфляційних втрат та 1760,91грн. судового збору.

3.Провадження в частині стягнення 15000,00грн. закрити.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст складено 22.05.2018р.

Суддя Ділай У.І.