Рішення № 74159394, 07.05.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/524/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника військового прокурора Житомирського гарнізону (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, буд. 20) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6)

та в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, буд. 20)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЗИТ” (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Заводська, буд. 23А)

про стягнення 125051,20 грн. 3% річних та інфляційних втрат за порушення зобов’язань за договором № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії

Секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посвідчення № 049644);

від позивача 1: ОСОБА_2 (довіреність № 220/122/д від 30.01.2018 р.);

від позивача 2: ОСОБА_3 (довіреність № 1171 від 13.03.2018 р.);

від відповідача: не з’явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернувся Заступник військового прокурора Житомирського гарнізону (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі – позивач 1) та в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (далі – КЕВ м. Житомир, позивач 2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЗИТ” (далі – відповідач) про стягнення 125051,20 грн. 3% річних та інфляційних втрат за порушення зобов’язань за договором № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 01.04.2016 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомир та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЗИТ” був укладений договір № 36 про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до якого відповідач мав відшкодувати позивачеві 2 вартість наданої теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/16/4 від 25.03.2016 р.

Як зазначає прокурор, відповідачем не було сплачено вартість спожитих послуг з теплопостачання згідно рахунків № 3 від 13.02.2017 р., № 9 від 15.03.2017 р., та № 10 від 10.04.2017 р., які відповідно до умов договору були складені позивачем 2 та надіслані на адресу відповідача, у зв’язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 798489,22 грн. Зазначену суму основного боргу з відповідача на користь КЕВ м. Житомир було стягнуто за рішенням господарського суду Київської області від 25.07.2017 р. у справі № 911/1395/17, яке набрало законної сили.

Оскільки вказану заборгованість відповідачем протягом тривалого часу сплачено не було, прокурор просить суд стягнути з відповідача загалом 125051,20 грн. 3% річних та інфляційних втрат, у тому числі – 22199,82 грн. 3% річних та 102851,38 грн. інфляційних, за порушення зобов’язань за договором № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, а також витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.03.2018 р. було відкрито провадження у даній справі, задоволено клопотання Заступника військового прокурора Житомирського гарнізону про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10.04.2018 р.

У судовому засіданні 10.04.2018 р. прокурор позовні вимоги підтримував; представник позивача 2 вимоги прокурора підтримував та надав суду для огляду оригінали доданих до позову документів; представник відповідача усно заявив про визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі; представник позивача 1 у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Розгляд справи відкладався.

19.04.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача ТОВ «ВІЗИТ» надійшло клопотання б/н від 18.04.2018 р. про розгляд справи без участі представника товариства.

07.05.2018 р. до господарського суду Київської області представником КЕВ м. Житомир було подано клопотання б/н від 07.05.2018 р. про долучення до матеріалів справи виписок по рахунку, що підтверджують сплату основної заборгованості ТОВ «ВІЗИТ».

У судовому засіданні 07.05.2018 р. прокурор та представники позивачів позовні вимоги підтримували у повному обсязі; відповідач до суду представника не направив, по дату і час судового засідання був повідомлений належно.

У судовому засіданні 07.05.2018 р. за результатами розгляду справи у спрощеному позовному провадженні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.04.2016 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомир та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЗИТ” був укладений договір № 36 про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до п. 1.1 якого відповідач відшкодовує позивачеві вартість наданої теплової енергії, спожитої у кожній військовій частині, до площ якої він має доступ в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/16/4 від 25.03.2016 р.

Пунктом 1.2 договору № 36 від 01.04.2016 р. визначений розмір опалювальних площ, до яких має доступ відповідач: у технологічних приміщеннях (варочні цехи, склади та інше) до оплати виставляється площа в повному обсязі, а за приміщення їдалень (обіденні зали, холи, вестибюлі, роздягальні, умивальні) оплата здійснюється на площу розрахунку штатної чисельності особового складу військової частини, керуючись наказом Міністерства оборони України № 5 від 05.01.2012 р., та визначено у додатку № 1, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.3 договору сторони встановили, що розмір тарифу встановлюється позивачем на основі калькуляції або виходячи з вартості тарифу прямих постачальників та є невід’ємною частиною даного договору.

Як зазначено у п. 1.4 договору, відшкодування вартості наданих послуг здійснюється згідно з розрахунковими даними, виходячи з вартості встановлених тарифів відповідних постачальних організацій та калькуляцій.

Згідно з пп. 2.2.1 п. 2.2 договору КЕВ м. Житомир зобов’язується своєчасно, у повному обсязі забезпечити приміщення ТОВ “ВІЗИТ” тепловою енергією для своєчасного виконання ним зобов’язань, узятих за договором про надання послуг з харчування, дотримуючись встановлених законодавством норм, правил, стандартів тощо.

У свою чергу, ТОВ “ВІЗИТ” згідно з пп.пп. 2.3.3, 2.3.4 п. 2.3 договору зобов’язується відшкодовувати вартість теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування; після отримання від позивача рахунку-фактури, актів виконаних робіт протягом 10-ти банківських днів здійснювати оплату за спожиту теплову енергію.

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що щомісячно, до 07 числа, наступного за звітним, позивач надає відповідачеві рахунок-фактуру, який складений на підставі розрахунку, акти виконаних робіт, які є підставою для розрахунку вартості спожитої теплової енергії, що підлягає відшкодуванню, акти звірок для здійснення оплати наданих послуг. Оплата наданих послуг відповідачем здійснюється згідно наданих документів, щомісячно до 20-го числа, з поверненням позивачеві оформлених належним чином актів виконаних робіт та актів звірок.

Сторонами було визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року. Даний договір може бути пролонгований у разі укладення відповідачем нового договору про закупівлю послуг з харчування з Міністерством оборони України (п.п. 9.1, 9.2 договору).

30.12.2016 р. сторонами була укладена додаткова угода № 40 до договору № 36 про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, якою було продовжено строк дії зазначеного договору до 31.03.2017 року.

Додатком № 1 від 01.04.2016 р., який є невід’ємною частиною договору № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, сторони узгодили розмір опалювальних площ у 15 військових частинах, до яких має доступ відповідач для надання послуг з харчування.

З додатку № 1 до договору вбачається, що у 12 військових частинах вартість одного метру квадратного опалювальної площі встановлюється КЕВ м. Житомир згідно калькуляції, а в інших трьох - згідно тарифу постачальної організації (КП “Житомиртеплокомуненерго”).

КЕВ м. Житомир свої обов’язки з надання теплової енергії за договором № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, виконував належним чином, що відповідачем не заперечувалось.

Як зазначав прокурор, за січень 2017 року (та частково за грудень 2016 року в несплаченій відповідачем частині) заборгованість ТОВ “ВІЗИТ” по оплаті фактично спожитої теплової енергії складає 339923,18 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 13.02.2017 р. на суму 123736,73 грн. та довідкою-розрахунком від 13.02.2017 р. на суму 172867,24 грн.; за лютий 2017 року заборгованість по оплаті фактично спожитої теплової енергії складає 269834,46 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 15.03.2017 р. на суму 117326,09 грн. та довідкою-розрахунком від 15.03.2017 р. на суму 152508,37 грн.; за березень 2017 року заборгованість по оплаті фактично спожитої теплової енергії складає 188731,58 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком від 10.04.2017 р. на суму 88466,11 грн. та довідкою-розрахунком від 10.04.2017 р. на суму 100265,47 грн.

Тобто відповідач не виконав належним чином своїх зобов’язань перед позивачем 2 та не відшкодував йому вартість послуг з теплопостачання загалом у сумі 798489,22 грн.

Наведені обставини були встановлені господарським судом Київської області у справі № 911/1395/17, за результатами розгляду якої було прийняте рішення від 25.07.2017 р., яке було залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 р.

Слід зазначити, що згідно з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки відповідачем було допущено порушення зобов’язання за договором № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, прокурор звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основного боргу ТОВ «ВІЗИТ» в період з 21.12.2016 р. по 16.01.2018 р.

Дослідивши наявні у справі докази та позиції учасників процесу, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора з огляду на таке.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідачем не надано до матеріалів справи ані заперечень проти позовних вимог прокурора, ані доказів сплати заборгованості, встановленої рішенням суду у справі № 911/1395/17, у період, за який прокурором нараховані до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Натомість з наданих позивачем 2 до матеріалів справи банківських виписок слідує, що погашення основної заборгованості здійснювалося відповідачем у лютому та березні 2018 року.

З урахуванням викладеного, перевіривши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми заборгованості ТОВ «ВІЗИТ» в період з 21.12.2016 р. по 16.01.2018 р., суд дійшов висновку, що зазначені розрахунки є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв’язку з чим вимоги прокурора про стягнення з відповідача 22199,82 грн. 3% річних та 102851,38 грн. інфляційних втрат за порушення зобов’язань за договором № 36 від 01.04.2016 р. про відшкодування вартості теплової енергії є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 232, 233, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЗИТ” (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Заводська, буд. 23А, код 22206848) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Дмитра Донцова, буд. 20, код 08492505) 22199 (двадцять дві тисячі сто дев’яносто дев’ять) грн. 82 коп. 3% річних, 102851 (сто дві тисячі вісімсот п’ятдесят одну) грн. 38 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЗИТ” (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Заводська, буд. 23А, код 22206848) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, буд. 8, код 38347014) 1875 (одну тисячу вісімсот сімдесят п’ять) грн. 77 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повне рішення складене 23.05.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна