Рішення № 74158996, 15.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/12/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 Справа № 908/251/18

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

Від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 20/18 від 16.04.2018

Від відповідача – ОСОБА_2, довіреність № Др-100-1217 від 20.12.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя

про стягнення 6856074,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

15.02.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Дочірньої компанії «Газ Україна» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про стягнення заборгованості розмірі 6856074,97 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним: 30.01.2009 між ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ПуАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (покупець) укладено Договір № 06/09-27 за умовами якого постачальник передав у власність покупцю природний газ на суму 147953779,88 грн., а покупець прийняв природний газ проте розрахувався за нього не в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.12.2010 у справі № 22/93/10-18/245/10-22/124/10 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 06/09-27.

22.06.2012 господарським судом Запорізької області винесено ухвалу у справі № 22/93/10-/18/245/10-22/124/10 якою затверджено мирову угоду.

Позивач вважає, що прийняття судом рішення не припиняє зобов’язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум в зв’язку із чим позивач нараховує відповідачу за період з лютого 2015 року по червень 2015 року 3 % річних в сумі 154643,39 грн. та інфляційні втрати в сумі 6701431,58 грн., враховуючи часткові сплати на виконання умов мирової угоди, на загальну суму 6856074,97 грн.

З огляду на вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 6856074,97 грн., а саме: 3 % річних в сумі 154643,39 грн. та інфляційні втрати в сумі 6701431,58 грн.

15.02.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/251/18 за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження 35/12/18, підготовче засідання призначено на 13.03.2018 р. об 11 год. 00 хв.

13.03.2018 через канцелярію господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач зазначив, що рішенням господарського суду Запорізької області від 14.12.2010 у справі № 22/93/10-/18/245/10-22/124/10 вже стягувались 3 % річних та інфляційні втрати та які згідно п. 2 мирової угоди на момент її укладання повністю погашені. З моменту укладення мирової угоди строки виконання основного зобов’язання відповідачем не порушуються та виконуються в повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями.

На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

13.03.2018 судом проведено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.03.2018 продовжено підготовче провадження на 14 днів, підготовче засідання відкладено на 03.05.2018.

Від позивача 02.05.2018 через Відділ документального забезпечення суду подано відповідь на відзив, відповідно до якого зазначив, що п. 3 мирової угоди врегульовано порядок виконання рішення в частині саме основного боргу, в зв’язку з чим, позивач зазначає, що єдиною підставою виникнення цивільних прав та обов’язків сторін у даній справі є Договір поставки природного газу № 06/09-27 від 30.01.2009, саме який встановлює строк виконання грошового зобов’язання, що і було підтверджено/постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2011 у справі № 22/93/10-18/245/10-22/124/10, як наслідок, саме умови Договору № 06/09-27 від 30.01.2009 визначають засади прострочення відповідача, як боржника, як єдиної передбаченої чинним законодавством умови для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні 03.05.2018 оголошено перерву до 15.05.2018.

Від відповідача 14.05.2018 надійшли письмові заперечення, відповідно до яких зазначено, що зміст ухвали суду про затвердження мирової угоди свідчить про те, що фактично сторони домовились про розстрочку виконання рішення суду, враховуючи, що визначений сторонами порядок розрахунків відповідачем не порушений, тобто погоджені сторонами умови виконуються належним чином, підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних відсутні. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Від позивача 15.05.2018 до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач зазначив, що мирова угода не є Договором у цивільному/господарському правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК, проте вона має на меті припинення спору на умовах погоджених сторонами та затверджених судом.

Частиною 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Судові засіданні здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Представники сторін в судовому засіданні 15.05.2018 надали заяву про закриття підготовчого провадження та переходу розгляду справи по суті, яка судом задоволена. Судом закрито підготовче засідання та розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2018 зазначити про арифметичну помилку в прохальній частині рішення, підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.05.2018 заперечив проти задоволення позовних вимог, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 15.05.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, документи, надані сторонами додатково, судом встановлено наступне.

30.01.2009 Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та Відкрите акціонерне товариство «Запоріжгаз» (в подальшому Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз») (Покупець) уклали Договір поставки природного газу № 06/09-27 з наступними змінами та доповненнями (Договір).

Згідно з умовами якого, постачальник зобов’язався передати у власність покупцю в 2009р. природний газ, надалі газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п’ять) банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, останній у січні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2009 р. та січні 2010 р. передав відповідачу, а відповідач прийняв природний газ на суму 147953779,88 грн.

Відповідач, в свою чергу розрахувався частково, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.12.2010 у справі № 22/93/10-18/245/10-22/124/10 залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2011 стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 59506393,46 грн. основного боргу, 7289363,04 грн. пені, 2244316,07 грн. 3 % річних, 7002847,02 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 25492,96 грн. державного мита та 235,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.06.2012 господарським судом Запорізької області винесено ухвалу у справі № 22/93/10-18/245/10-22/124/10, якою затверджено мирову угоду, згідно умов якої визначено порядок виконання рішення господарського суду Запорізької області від 14.12.2010 в частині суми основного боргу, яка на момент підписання мирової угоди, відповідно до ухвали, становить 25169171,00 грн.

Пунктом 4 мирової угоди встановлено, що Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2 цієї Мирової угоди, шляхом сплати зобов’язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості.

Період сплати заборгованості, відповідно до Графіка становить з червня 2012 р. по травень 2027 р.

Позивач зазначає, що враховуючи той факт, що актами цивільного законодавства не встановлено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду у вигляді ухвали про затвердження мирової угоди, якою визначено саме порядок виконання рішення суду, а не грошового зобов'язання, передбаченого умовами правочину у вигляді договору, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків з виконання грошового зобов'язання зі сплати основного боргу у сумі 25169171,00 грн. за переданий природний газ у правовідносинах у справі господарського суду Запорізької області № 22/93/10-18/245/10-22/124/10 - є Договір поставки природного газу № 06/09-27 від 30.01.2009, який встановлює, зокрема, строки виконання цього грошового зобов'язання.

Позивач посилається на те, що як встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 14.12.2010 у справі № 22/93/10-18/245/10-22/124/10, яке набрало законної сили, пунктом 6.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, станом на момент затвердження (22.06.2012) господарським судом Запорізької області мирової угоди у справі № 22/93/10-18/245/10-22/124/10, відповідач за умовами Договору, у передбачені ним строки, був зобов'язаний сплатити 25169171,00 грн. основного боргу за переданий природний газ, і у випадку подальшого невиконання цього грошового зобов'язання, в порядку ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання даного грошового зобов'язання. Розрахунки інфляційних втрат в розмірі6701431,58 грн. та 3 % річних в розмірі 154643,39 грн. у даній справі здійснені в період з лютого 2015 року по червень 2015 року.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань)

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішення у справі № 22/93/10-18/245/10-22/124/10 набрало законної сили, тому встановлені ним факти не підлягають доказування в даній справі.

Вказані обставини, в тому числі, факт прострочення відповідачем, як боржника, з виконання грошового зобов'язання зі сплати 65319164,81 грн. основного боргу за Договором № 06/09-27 від 30.01.2009, були встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 14.12.2010 у справі № 22/93/10-18/245/10-22/124/10, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2011 у справі № 22/93/10-18/245/10-22/124/10, так само, як і обставини часткового погашення (кошти у розмірі 5812771,35 грн.) відповідачем зазначеної суми боргу в процесі розгляду справи по суті спору в суді першої інстанції.

Як вже було встановлено вище, 22.06.2012 господарським судом Запорізької області винесено ухвалу у справі № 22/93/10-18/245/10-22/124/10, якою затверджено мирову угоду, згідно умов якої визначено порядок виконання рішення господарського суду Запорізької області від 14.12.2010 в частині суми основного боргу, яка на момент підписання мирової угоди, відповідно до ухвали, становить 25169171,00 грн. Період сплати заборгованості, відповідно до Графіка становить з червня 2012 р. по травень 2027 р.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено 4474519,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2356 від 27.06.2012, № 2939 від 26.07.2012, № 3568 від 29.08.2012, № 4114 від 25.09.2012, № 4834 від 29.10.2012, № 5502 від 27.11.2012, № 6009 від 20.12.2012, № 6602 від 29.01.2013, № 7352 від 26.02.2013, № 8066 від 26.03.2013, № 63608927 від 25.04.2013, № 9583 від 28.05.2013, № 10227 від 25.06.2013, № 11172 від 25.07.2013, № 11868 від 22.08.2013, № 12532 від 24.09.2012, № 13351 від 29.10.2013, № 14084 від 26.11.2013, № 14919 від 27.12.2013, № 15474 від 28.01.2014, № 16070 від 26.02.2014, № 16638 від 26.03.2014, № 17453 від 24.04.2012, № 18571 від 27.05.2014, № 19301 від 01.07.2014, № 19649 від 14.07.2014, № 366 від 15.08.2014, № 1063 від 11.09.2014, № 2048 від 16.10.2014, № 2542 від 11.11.2014, № 32001 від 18.12.2014, № 164 від 20.01.2015, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що сума боргу з урахуванням часткового погашення відповідачем склала 20694651,64 грн.

Статтею 599 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судове рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем відповідачу нараховано 3% річних за період з 12.02.2015 по 15.05.2015 в розмірі 154643,39 грн. та втрат від інфляції за період з лютого 2015 р. по червень 2015 р. в розмірі 6701431,58 грн.

Суд зазначає, що право вимоги про сплату 3% річних та інфляційних втрат є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов’язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунки 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» судом встановлено, що вони виконані вірно та підлягають задоволенню повністю, а саме: сума 3 % річних в розмірі 154643,39 грн. та сума втрат від інфляції в розмірі 6701431,58 грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 154643,39 грн. та втрат від інфляції в розмірі 6701431,58 грн. є законними та обґрунтованими.

Що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиві та запереченнях, щодо яких він посилався на те, що зміст ухвали суду про затвердження мирової угоди свідчить, що фактично сторони домовились про розстрочку виконання рішення суду, враховуючи, що визначений сторонами порядок розрахунків відповідачем не порушений, тобто погоджені сторонами умови виконуються належним чином, підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних відсутній, спростовується вищевикладеним та тим, що мирова угода не є договором у господарському (цивільному) правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України, проте вона має на меті припинення спору на умовах погоджених сторонами та затверджених судом. Правова природа заборгованості за Договором є незмінною, а мирова угода впливає лише на порядок примусового виконання рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 904/8731/17 від 24.04.2018.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7; код ЄДРПОУ 03345716) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31301827) суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 6 701 431 (шість мільйонів сімсот одна тисяча чотириста тридцять одна) грн. 58 коп., 3% річних від простроченої суми основного боргу в розмірі 154 643 (сто п’ятдесят чотири тисячі шістсот сорок три) грн. 39 коп. та судовий збір у розмірі 102 841 грн. (сто дві тисячі вісімсот сорок одна) грн. 12 коп. Видати наказ.

Повне складено 23.05.2018.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А.Топчій