Ухвала суду № 74157456, 22.05.2018, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/340/16-к

провадження № 1-кп/166/4/18

У Х В А Л А

22 травня 2018 року смт. Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Лозицького С.О.

за участю секретаря Заєць Н.П.

прокурора Кошелюк Я.В.

захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ОСОБА_3;

захисника ОСОБА_4 ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8 ОСОБА_9

представника потерпілого ОСОБА_10 – ОСОБА_11

потерпілого ОСОБА_11

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6;

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1- ОСОБА_3 «Про зміну запобіжного заходу» від 22.05.2018 року у кримінальному провадженні № 12016030170000028, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в:

Ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 21 січня 2016 року щодо підозрюваного ОСОБА_1 було обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк два місяці до 19 березня 2016 року включно.

В подальшому строк тримання під вартою продовжувався ухвалами судів: ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 03.04.2017 року до 06 травня 2017 року включно, ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 03.05.2017 року до 02.07.2017 року включно, ухвалою того ж суду від 23.06.2017 року до 21.08.2017 року включно та ухвалою від 10.08.2017 року до 08.10.2017 року, ухвалою від 26.09.2017 року до 24.11.2017 року, ухвалою від 07.11.2017 року до 05.01.2018 року, ухвалою від 27.12.2017 року до 24 лютого 2018 року включно, ухвалою від 23.02.2018 року до 24 квітня 2018 року включно та ухвалою від 20.04.2018 року до 18 червня 2018 року.

В судовому засіданні 22.05.2018 року на адресу Суду через канцелярію, надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1- ОСОБА_3 «Про зміну запобіжного заходу».

У даному клопотанні захисник обвинуваченого висловлює позицію, відповідно до якої даний запобіжний захід є занадто суворим, до обвинуваченого і щодо нього слід застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

В обґрунтування вказаного клопотання, були зазначені наступні обставини:

На даний час допитано практично всіх свідків, потерпілих, досліджено висновки судово-медичної експертизи №28 від 9.03.2016 р. та №3 від 6.02.2018 року. Допитано судово-медичних експертів, які виконували вказані судово-медичні експертизи, досліджено характеризуючі дані особи ОСОБА_1

Як вказано в клопотанні, окремими свідками показано, що потерпілий ОСОБА_13 був сам учасником хуліганства, він тримав в руках штахету та бився нею . Свідок ОСОБА_14 В’ячеслав показав у суді, що ОСОБА_13 та померлий ОСОБА_15 били штахетами ОСОБА_16.

Враховуючи, що ОСОБА_13 був учасником хуліганських дій, відносно нього мало б бути відкрите кримінальне провадження за ч. 4 ст. 296 КК України, а тому він є зацікавленою особою давати неправдиві покази проти ОСОБА_1

Окрім того, вказане клопотання містить посилання на суперечливі, на думку Захисників, покази ОСОБА_17 та ОСОБА_13П, які, за твердженнями, викладеними у клопотанні, по суті своїй свідчать про необґрунтованість підозри щодо ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 121 та ч. 4 ст. 296 КК України.

При цьому, Захисник ОСОБА_1 посилається і на висновки судово-медичних експертиз №28 від 09.03.2016 р. та комісійної судово-медичної експертизи № 3 від 06.02.2018 року, які, на думку Захисника, є неповними.

Також, в обґрунтування поданого клопотання, посилається Захисник на покази свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які, на думку захисту, свідчать про те, що ОСОБА_1 хуліганських дій не вчиняв, позитивну характеристику Обвинуваченого, тощо.

З огляду на наведене, ОСОБА_3 просить змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на особисте зобов’язання з встановленням для обвинуваченого ОСОБА_1 відповідних обов’язків.

Присутні в судовому засіданні Обвинувачені та їх Захисники підтримали клопотання адвоката ОСОБА_3 про заміну запобіжного заходу.

Прокурор, представник Потерпілого та Потерпілий в судовому засіданні заперечили проти задоволення вказаного клопотання з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку ОСОБА_1, його Захисників, які просили замінити існуючий запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов’язання, думку інших учасників кримінального провадження, Ратнівський районний суд Волинської області дійшов висновку, про те, що воно є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне:

Відповідно ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Згідно приписів ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, судом в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При цьому, як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 03.04.2017 року вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 30 травня 2016 року у даній справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з відповідними вказівками, виконання яких є обов’язковим для суду нижчої ланки.

Так, зокрема, однією з підстав для скасування наведеного вище вироку, суд апеляційної інстанції визначив ту обставину, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки показанням потерпілих та свідків.

З огляду на наведене, Суд зазначає, що беручи до уваги процесуальні наслідки скасування судом вищої інстанції вироку Ратнівського районного суду Волинської області у даному кримінальному провадженні, ризики, визначені нормою статті 177 КПК України з встановленням обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, визначені приписом ст. 178 КПК України та встановлені у попередніх ухвалах про вжиття запобіжних заходів в межах даного кримінального провадження, - відновились та продовжують існувати.

Окрім того, при допиті потерпілого ОСОБА_15 в судовому засіданні 05.07.2017 року ОСОБА_1 в адресу ОСОБА_15, сказав наступне: «Єслі нада, я одсиджу. Все одсиджу. Но… ти згадаєш ту брехню». Вказане висловлювання на адресу ОСОБА_15 може бути сприйняте як самим ОСОБА_15, так і іншими потерпілими та свідками, як спроба погрози або тиску на вказаних осіб з метою спотворити інформацію, яку вказані особи можуть повідомити.

Таким чином, Суд зазначає, що висловлювання ОСОБА_1, які мали місце в судовому засіданні, свідчать про його неналежну процесуальну поведінку під час перебування під вартою.

Також Ратнівський районний суд Волинської області бере до уваги ту обставину, що хоча й частина свідків та потерпілих були допитані Судом, проте, недопитаними залишились ще частина свідків та потерпілий ОСОБА_21, що додатково є свідченням існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Разом з цим, Ратнівський районний суд Волинської області зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 363 КПК України після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні з'ясовує в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме.

У разі заявлення клопотань про доповнення судового розгляду суд розглядає їх, у зв'язку з чим має право ставити запитання сторонам чи іншим учасникам кримінального провадження (ч. 2 ст. 363 КПК України).

Згідно припису ч. 3 ст. 363 КПК України за відсутності клопотань або після вирішення клопотань, якщо вони були подані, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 КПК України після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинуваченому останнє слово.

Якщо обвинувачений в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд за своєю ініціативою або за клопотанням учасників судового провадження відновлює з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, після завершення яких відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово обвинуваченому (ч. 4 ст. 365 КПК України).

Таким чином, Суд звертає увагу, що системний аналіз наведених вище процесуальних норм Закону дає можливість дійти висновку про те, що як на кінцевому етапі з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, так і на стадії судових дебатів та останнього слова, учасники кримінального провадження мають право та потенційну можливість повідомити суду обставини, які не були предметом дослідження в межах конкретного кримінального провадження, що несе за собою, як процесуальний наслідок – повернення суду на попередню стадію судового процесу, з метою дослідження відповідних обставин.

З огляду на наведене, беручи до уваги, що Суд у даному кримінальному провадженні не закінчив з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, у будь-кого з учасників кримінального провадження існує потенційна можливість повідомити про нові обставини, які судом не досліджувались та будуть мати відношення до доведення чи спростування певних обставин вчинення ОСОБА_1 злочинів, у яких його обвинувачують, ризики, які полягають у можливості обвинуваченого ОСОБА_1 чинити тиск на будь-кого з учасників кримінального провадження при обраному запобіжному заході у вигляді особистого зобов’язання, продовжують існувати та не усунені.

Щодо посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на розбіжності, які, на його думку, містяться у висновку експерта №28 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 та висновку №3 комісійної судово-медичної експертизи від 06.02.2018 року, то Ратнівський районний суд Волинської області зазначає, що оцінка вказаним письмовим доказам Судом буде надана в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку за наслідками розгляду даного кримінального провадження.

Окрім того, Суд, досліджуючи питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 121 та ч. 4 ст. 296 КК України, бере до уваги й покази потерпілого ОСОБА_15, надані в судовому засіданні 05.07.2017 року, відповідно до яких ОСОБА_15 бачив, як ОСОБА_1 наніс удар його брату - померлому ОСОБА_15 дерев’яною штахетою в область голови.

Також аналогічні показання щодо нанесення тілесних ушкоджень померлому ОСОБА_15 та ОСОБА_13, надав в судовому засіданні і потерпілий ОСОБА_13

При цьому, Суд зазначає, що посилання захисника ОСОБА_1 на показання свідка ОСОБА_18, який не бачив обставин нанесення померлому ОСОБА_15 удару дерев’яною штахетою, не спростовують вищенаведених показань потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_13

При цьому, твердження заявника вказаного клопотання про те, що наведені показання свідків мають суб’єктивний характер, є неправдивими та підлягають критичній оцінці, не може слугувати підставою для зміни запобіжного заходу, адже стосуються розгляду справи по суті і відповідним показанням судом також буде надана оцінка при ухваленні вироку у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, зважаючи, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаних злочинів, ризики, визначені ст. 177 КПК України, на момент проведення судового засідання з розгляду даного кримінального провадження не зменшились, у справі не допитані усі свідки та потерпілий ОСОБА_21, на показання яких може впливати обвинувачений ОСОБА_1, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню, в судовому засіданні висловлювався фразами, зміст яких може слугувати для свідків та потерпілих підставою вважати, що на них потенційно може чинитись тиск, чи погроза, окрім того, може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом уникнення судового слідства, оскільки строк дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу закінчується, санкції статей, за якими він обвинувачуються передбачають покарання до 10 років позбавлення волі та до 7 років позбавлення волі відповідно, застосування більш м’якого виду запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому, з врахуванням вимог ст. 350 КПК України, Суд вважає за доцільне, відповідно до положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, залишити щодо Обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Таким чином, з огляду на наведене, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобовязання, слід відмовити.

Беручи до уваги приписи ст. ст. 177, 178, 197, 350, 363, 365 КПК України, Ратнівський районний суд Волинської області

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про заміну запобіжного заходу - тримання під вартою на особисте зобов’язання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Лозицький С.О.