Постанова № 74156831, 18.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3752/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 року м. Київ

Справа № 757/39672/17-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Станішевської Б.В.

сторони:

позивач -ОСОБА_2

відповідач - ПАТ КБ «ПриватБанк»

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом ОСОБА_3,

на ухвалу Печерського районного суду м.Києва про закриття провадження, постановлену 1 березня 2018 року у складі судді Остапчук Т.В. в місті Києва,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів.

Просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошові кошти у розмірі 45 520 186, 85 грн. за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 6 березня 2014 року стосовно придбання останнім 61 280 шт. простих іменних акцій ПАТ КБ «ПриватБанк» в інтересах Тріантал Інвестментс ЛТД на підставі Договору комісії № БК-01-14А від 17 лютого 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Тріантал Інвестментс ЛТД.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 1 березня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів закрито.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 через свого представника адвоката ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, як незаконну та необґрунтовану, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Зазначав, що спір не пов'язаний із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк», або правами та обов'язками його акціонерів, адже позивач ОСОБА_2 звернувся до суду як, особа, яка отримала право вимоги до відповідача на підставі Договору відступлення права вимоги від 11 жовтня 2016 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Капітал-Стандарт».

У п.1.1 договору купівлі-продажу цінних паперів № 105-БВТ; БВК26-01-14А від 6 березня 2014 року встановлено, що продавець (ТОВ «Капітал-Стандарт») зобов'язується передати у власність покупця (ПАТ КБ «ПриватБанк»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору пайові цінні папери, наведені у п. 1.2 цього договору.

Цінні папери були поставлені на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» як покупця за договором купівлі-продажу цінних паперів, однак відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати поставлених цінних паперів.

Спір стосується питання виконання відповідачем своїх обов'язків за договором купівлі-продажу цінних паперів, тобто відноситься до договірних (цивільних) правовідносин.

У зв'язку з тим, що на момент відкриття провадження у справі, спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства згідно з положеннями ЦПК (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року ) та ГПК (в редакції що діяла з 4 червня 2017 року), до правовідносин щодо підсудності спору не можуть бути застосовані правила нового ГПК, які передбачають підсудність спору господарському суду.

Посилаючись на положення ч.3 ст. 3 ЦПК України (в редакції, що діє після 15 грудня 2017 року) та п.п. 9 п.1 Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України, зазначив, що на момент вчинення судом такої процесуальної дії як відкриття провадження у справі, позов був підсудний Печерському районному суду м.Києва, а отже (нібито) зміна підсудності спору не може бути підставою для закриття провадження у справі, адже при вирішенні цього питання суд має виходити з положень процесуального законодавства, яке діяло на момент відповідної процесуальної дії.

Зазначив, що невірними є твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх прав як власник простих іменних акцій ПАТ КБ «ПриватБанк» та спірні правовідносини виникли щодо правочину, пов'язаного із здійсненням таких корпоративних прав, оскільки, на момент звернення до суду ОСОБА_2 не був власником вказаних цінних паперів, адже цінні папери були відчужені 18 березня 2016 року, що підтверджується випискою про операції з цінними паперами №18-03/2 від 18 березня 2016 року.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

За змістом ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути грошові кошти у розмірі 45 520 186, 85 грн. за договором купівлі-продажу пайових цінних паперів №105-БВТ; БВК26-01-14А від 6 березня 2014 року стосовно придбання останнім 61 280 шт. простих іменних акцій ПАТ КБ «ПриватБанк» в інтересах Тріантал Інвестментс ЛТД на підставі Договору комісії № БК-01-14А від 17 лютого 2014 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Тріантал Інвестментс ЛТД.

Суд першої інстанції приймаючи рішення щодо закриття провадження у справі, виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства,оскільки предметом спору у даній справі є захист порушених корпоративних прав, розгляд яких віднесений до господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки такий є правильним.

Відповідно до ст. 255 ЦПК України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції невірно застосував положення процесуального закону в новій редакції, а не керувався нормами закону в редакції, яка діяла на момент подачі позову до суду, є безпідставними, оскільки відповідно до п.9 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Доводи апеляційної щодо недотримання судом першої інстанції вимог ч.3 ст. 3 ЦПК України є також необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції здійснював провадження у справі відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, суд першої інстанції при вирішенні клопотання представника відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі, керувався нормами закону, що діяла на час розгляду справи (1 березня 2018 року), а тому правомірно застосував положення ст.255 ЦПК України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Отже, посилання в апеляційній скарзі на те, що на момент подачі позову до суду, такий не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, а тому повинен був розглядатися за нормами які діяли на той час, тобто в порядку цивільного судочинства, є такими що суперечать вимогам діючого законодавства.

Передбачена в п.11 ч.1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року заборона щодо передачі заяв за підсудністю, не виключає право суду прийняти рішення про закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково послався на положення ст. 12 ГПК України, оскільки на день постановлення ухвали дана норма процесуального закону не діяла, а тому не підлягала застосуванню, а підлягала застосуванню ст. 20 ГПК України.

Так, частиною 1 статтею 20 ГПК України (в редакції, що діє з 7 січня 2018 року) визначено, що господарські суди розглядають справи, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

-справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3);

-справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (пункт 4).

Зазначене порушення норм процесуального права не може бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч.2 ст. 376 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 1 березня 2018 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом ОСОБА_3, - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус