Постанова № 74156810, 18.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа №33/796/1780/2018 Суддя в суді першої інст. - ГорбатовськаС.А.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Суддя в суді апел. інст.. - Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2018 року відносно ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2018 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_4 03.05.2018 року направив поштою до суду першої інстанції апеляційну скаргу на вказану постанову з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, в якому посилаючись на те, що в судовому засіданні присутній не був, а копію оскаржуваної постанови отримав лише 24.04.2018 року.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, відповідно до телефонограми (ас. 4) викликався на 22 лютого 2018 року на 12.50 год. в судове засідання, проте, нехтуючи своїми процесуальними правами та не беручи до уваги процесуальні обов'язки, будучи обізнаним в тому, що відносно нього розглядається справа в Солом'янському районному суді м. Києва за ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду не з'явився, суд про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань не подавав.

Згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, чого ОСОБА_4 не дотримався.

Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова суду оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

В матеріалах справи наявний супровідний лист від 23 лютого 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_4 направлена копія постанови суду від 22 лютого 2018 року за адресою, зазначеною в матеріалах справи (ас. 6), а тому доводи апелянта про те, що копію оскаржуваної постанови йому було направлено лише 21.04.2018 року є необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2018 року повторно, за клопотанням самого ОСОБА_4 було направлено копію оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_4 мав реальну можливість реалізувати своє право на захист у справі про адміністративне правопорушення за складеним щодо нього протоколом, однак ним свідомо не скористався, а з урахуванням практики ЄСПЛ, сам факт отримання копії постанови 24.04.2018 року не свідчить про поважність причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження.

Інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні не зазначено.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апелянт не надав поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, і підстав для його поновлення, відповідно не находить, в зв'язку з чим в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2018 року слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2018 року відносно ОСОБА_4

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2018 року повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І.