Ухвала суду № 74154000, 15.05.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11824/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Грінкевич А.І.

з участю

представника позивача Чендаковакої І.О.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання відповідача про закриття провадження по справі, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг.

В судовому засіданні відповідач заявила клопотання про закриття провадження по справі з підстав того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відсутній предмет спору, що детально описано в письмовому клопотанні відповідача, яке приєднано до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача, заперечує проти закриття провадження по справі, оскільки Дніпровський районний суд м. Києва скасовуючи судовий наказ, вказав, що підставою скасування є наявність між сторонами спору, що підтверджує факт наявності спору. Крім цього, відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, чим і скористався позивач.

Суд, вислухавши клопотання відповідача, думку представника позивача, оцінивши викладені відповідачем підстави для закриття провадження по справі приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Наполягаючи на клопотанні про закриття провадження по справі, відповідач заявила, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, але не зазначила в якому судочинстві підлягає розгляду даний позов.

Виходячи зі змісту позовної заяви, вбачається, що даний спір виник з цивільних правовідносин, які підлягають розгляду саме в порядку цивільного судочинства.

Що стосується посилання відповідача як на підставу закриття провадження по справі, що відсутній предмет спору, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою цієї статті визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема чи слід позов задовольнити або в позову відмовити.

Так, звертаючись до суду позивач, на власний розсуд розпорядився своїм законним правом щодо визначення предмету спору. Вирішення питання чи підлягає даний позов задоволенню чи ні, суд вирішує лише під час ухвалення рішення по справі.

Крім цього, слід звернути увагу відповідача, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.05.2017 року було скасовано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, де підставою скасування наказу слугувала ст. 100 ЦПК України, яка передбачає, що суддя відмовляє в прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо вбачається спір про право та відповідно роз»яснила позивачу, що його вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадження з додержанням загальних правил щодо пред»явлення позову.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для закриття провадження по справі.

Крім того, принцип безперешкодного доступу до правосуддя визнається міжнародним співтовариством як фундаментальний згідно з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6) та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (п. 1 ст. 14 ): кожен у випадку спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним, неупередженим і компетентним судом, створеним на підставі закону, при дотриманні принципу рівності всіх перед судом.

Гарантуючи державний, у тому числі судовий, захист прав і свобод людини і громадянина, Конституція України одночасно закріплює право кожного захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом (ст. 55). Способи захисту цивільних прав зазначені у ст. 16 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1 ,4, 12, 13, 19, 264 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по справі відмовити.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2010 від 28 квітня 2010 року ухвала може бути оскаржена.

Суддя Н.О.Яровенко