Ухвала суду № 74153310, 08.05.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23561/17

Провадження № 2-з/752/81/18

У Х В А Л А

08.05.2018 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Якушко Т.А.,

розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в :

в провадженні Голосіївського районного суду м.Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Відповідно до поданої заяви, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості за договором позики в розімірі 16 237 779,50 гривень.

В ході розгляду справи представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у розмірі 1 000 000 гривень, частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ДЕКОР»у розмірі 3 970 000 гривень, частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАЛСТИЛЬ» у розмірі 7 000 000 гривень, частку у статутном капіталі Приватного підприємства «ШИК» у розмірі 4 230 000 гривень.

Свою заяву представник позивачів обґрунтовує тим, що відповідач у строк, передбачений зобовзанням, позичені кошти не повернув, протягом тривалого часу ухиляється від виконання зобов'язань та врегулювання спору, в зв'язку з чим вжиття заходів забезпечення позову на даній стадії є необхідним з метою уникнення порушення майнових прав позивача та неможливостя виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява представника позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з»ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо повернення наданих в позику коштів, що є вимогами майнового характеру.

Метою забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов»язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв»язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, представник позивача просить суд накласти арешт на частки в статутних капіталах ТОВ «ВІП-ДЕКОР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАЛСТИЛЬ», та Приватного підприємства «ШИК».

Однак, вказані юридичні особи не відповідають за зобов'язання відповідача за договором позики, а накладення арешту на частки в статутному капіталі можуть вплинути на господарську діяльність зазначених Товариств.

Крім того, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ФОП ОСОБА_2 буде перешкоджати господарській діяльності відповідача, як підприємця, унеможливить витрачання коштів на поточні потреби як ФОП, що вплине на права третіх осіб.

Крім того, суд враховує, що правовідносини, які винисли з приводу договору позики, виникли між сторонами, як фізичними особами.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п»ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду м.Києва.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: